Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Деякі фрагменти з «Робіт і днів», уже в наші дні, для підручника з античної літератури (К., Либідь, 2001) переклала Нінель Пащенко.
Пропонований переклад — спроба подати поетичні твори Гесіода в цілості, оцінити, у передмові й коментарях, їхню пізнавальну вартість, і не лише стосовно давніх часів: приглядаючись до тодішньої людини, у дзеркалі віків, краще пізнаємо й себе, нинішніх. Та й писали вони, стародавні, як це сказав Сенека у «Листах до Луцілія», — для прийдешніх поколінь, для нас, для вічності.
***
Якщо б, насамкінець, буквально у двох словах, ми хотіли підсумувати сказане про співця богів і землі та про дві його поеми — «Походження богів», «Роботи і дні», то це могло б бути відоме латинське гасло: «Ora et labora» — молись і трудись. Молись і дякуй богам, бо ж «од них усі блага». Трудись, бо без труду та пошанування Правди людина — загалом не людина. Що ж до «Щита», то він мовить сам за себе: бери його до рук, щоб захистити від загарбника й нероби, від «неситого ока», плоди чесної своєї праці, яка так обширно й тепло зображена на щиті, — захисній зброї.
Походження богів
Від геліконських Муз[8] почнімо й ми свою пісню —
Верх Гелікона, величний, святий вони полюбили —
Й круг джерела фіáлково-темного й вíвтаря[9] Зевса,
Володаря премогутнього, в танці легкому кружляють.
Ніжні омивши тіла у прозорих водах Пермеса[10]
Чи Гіпокрени, чи у священнім потоці Олмея,
Жваво розпочали на самій Гелікона вершині
Звабний танок — ураз замелькали стрункі їхні ніжки.
Потім, пірнувши в імлу, метнулись гуртом через гори,
/10/ Бігли й співали всю ніч пісні пречудові: хвалили
Зевса-егідодержця й жону його з Аргосу[11] — владну
Геру, богиню, що у сандалях золотосяйних,
І яснооку[12], Зевса всевладного доньку — Афіну,
Феба промінного і стрілометну з ним Артеміду,
І земледержця, що й суходіл колихне, — Посейдона,
Грізну Феміду й з віями вигнутими Афродіту,
Гебу в вінку золотім і Діону[13], вродою славну,
Еос, і Гéліоса величавого, й світлу Селену,
З ними — й Летó і Япета[14], і Кроноса, хитрого бога,
/20/ Землю святу, Океана[15] великого, Ніч темнокрилу,
Інших богів, що вічно живуть, увесь рід їх священний.
Вчили вони й Гесіода, було, милозвучного співу,
Як випасав він овець в Гелікона святого підніжжі.
Ось які, щоб розпочати, слова проспівали богині,
Музи з Олімпу, паростки Зевса-егідодержця:
«Ви, пастухи, самі животи[16], селюки-недоріки!
Вміємо, Музи, правдиво співати про неправдиве,[17]
Вміємо й правду, коли забажаємо, оповідати».
Так дочки Зевса великого, мовою славні, сказали
/30/ І, одламавши, квітучу дали мені гілку лаврову[18]
Дивну й до віщого співу жагу вдихнули[19] у мене,
Щоб і майбутнє міг я оспівувать, і проминуле[20],
Славить веліли богів — блаженних, вічно живущих,
І їх самих увесь час — починати й завершувать ними.
Що зволікаю, однак, — усе про дуби та про скелі?[21]
Тож розпочнімо од Муз[22], що батькові Зевсу втішають
Серце велике в палатах Олімпу, славлячи в пісні
Те, що тепер є, що буде колись, і те, що було вже,
Голосом ладним. Так і пливуть з їх уст без утоми
/40/ Солодкозвучні пісні — і сміються-радіють палати
Гулкогримучого Зевса, як лиш залунають лілейні
Співи тих дів, — одлунює верх білосніжний Олімпу
Й вишні оселі богів. А вони своїм голосом віщим
Рід невмирущих богів у пісні немовкнучій славлять
Ген од начал — як Земля їх зродила й Небо[23] широке.
Й інші — од них же боги, дарителі благ усіляких.
Потім — Зевса, батька богів і людей умирущих;
Ним починають, ним же увінчують спів свій богині.
Він-бо найвищий поміж богів і міццю найбільший.
/50/ Врешті — смертних оспівують рід і могутніх Гігантів,
Зевсові, що на Олімпі високому, ум звеселяють
Музи з Олімпу, Зевса егідодержавного доньки.
Батькові їх народила в Піéрії, з Зевсом кохавшись,
Елевтерійських узгір’їв владáрка — тямка Мнемосіна[24],
Їх, що лікують журбу, від турбот дають одпочити.
Дев’ять ночей обіймав її Зевс, багатий на мислі,
Одаль од інших богів, на священне ложе ступивши,
Аж поки рік закругливсь[25] і пора надоспіла належна
По місяцях, що спливли, і низки днів, що злетіли,
/60/ Дев’ять дочок на світ вона привела однодумних
(Пісня лиш їм на умі — і жодної в серці турботи)
Мало що не на вершині Олімпу, що снігом біліє.
Там, осяйні, вони йдуть у танок, там оселі їх гарні,
Там побіч них і Харити, і Гíмерос[26] мають домівки.
Часто на учтах вони подають голоси свої милі —
Співом закони звіщають усім і звичаї добрі[27]
І голосами солодкими славлять богів невмирущих.
Тож до Олімпу ішли вони… Незатихаючий славень
З уст божистих пливе — і вторить тій
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла», після закриття браузера.