Читати книгу - "Слідопит, або Суходільне море"

— Та й як? Дрейфуючи до них на довжину корпуса щохвилини?

— Якорі ще не зовсім вчепилися в грунт, хоч, правда, я й не сподіваюся, що вони зможуть цілком загальмувати дрейф тендера.

— На що ж ти тоді покладаєшся? Чи не думаєш часом пришвартувати судно і носом, і кормою... до віри, надії та милосердя?

— Ні, сер... Я покладаюся на спідній відплив. Я тримав курс на скелю, бо знаю, що в цьому місці найсильніший спідній відплив. До того ж тут можна легше обійти підводний кряж і ближче підпливти до берега.

Це було сказано запально, хоч і без якихось особливих проявів обурення. Кеп одразу осів, і на його обличчі дедалі виразніше малювався подив.

— Гм... Спідній відплив! — промимрив він.— Хто ж це в дідька де й коли чув і знав, що можна врятувати судно якимось там спіднім відпливом?

— Цього, може, ніколи й не буває в океані, сер,— чемно заперечив йому Джаспер,— але в нас тут це трапляється.

— Хлопець має слушність, шуряче,— докинув сержант,— бо хоч я сам і не дуже тямлю в цьому, проте мені доводилося чувати про такі речі від тутешніх матросів. Краще всього буде покластися в цьому ділі на Джаспера.

Кеп щось тільки промимрив і лайнувся про себе, а що він не міг запропонувати іншого виходу, йому довелося примиритися, а Джаспера тим часом попросили пояснити, що він розумів під спіднім відпливом, і хлопець розповів про це, як знав. Уся маса води, що під час шторму приганяється до берега, так чи інакше обов’язково повертається знову до своєї стихії.

На поверхні озера, де вітер і хвилі постійно женуть воду до берега, їй нема дороги назад; отож і утворюється своєрідний підводний вир, який і повертає всю цю воду на своє попереднє місце. Цей глибинний нурт і одержав назву спіднього відпливу, і він не міг не впливати на дрейф судна, та ще з такою осадкою, як у «Вітрогона». Джаспер також сподівався, що спідній відплив не дасть порватися канатам, оскільки верхня та нижня течії, немов протидіючи одна одній, нейтралізуватимуть свої сили.

Незважаючи на всю простоту і, здавалося б, логічну переконливість, ця теорія, однак, все ще нічим не потверджувалася: дрейф, як і досі, продовжувався, хоча мірою того, як стали глибше загрузати якорі, він явно повільні ш а в. Але ось, нарешті, матрос, який тримав лот, радісно сповістив, що якорі перестали пороти дно лапами і що тендер зупинився.

В цю мить переднє пасмо скель було від «Вітрогона» десь футів сто завдальшки, а часом, здавалось, і того менше, коли хвилі, відкочуючись і забираючи з собою піну, оголювали їх.

Зраділий Джаспер вистрибнув на бак, окинув поглядом судно і, показуючи на троси, засяяв переможною усмішкою. Зараз канати вже були нічим не схожі на виструнені залізні штаби: вони пообвисали наослаб, і кожному матросові, стало ясно, що судно вільно похитується на хвилях, так, як це буває за припливу чи відпливу, коли силі вітру пружно протидіє натиск води.

— Оце він і є, той спідній відплив! — в захваті вигукнув Джаспер і, зістрибнувши з бака, пішов до стерна, вирішивши повернути його так, щоб тендер якомога вільніше стояв па якорях.— Саме провидіння спрямувало нас на нього, і тепер нам більше не загрожує ніяка небезпека!

— Авжеж, авжеж, провидіння — непоганий моряк,— бурчав Кеп,— і часто виручає неуків з біди. «Спідній відплив», «верхній відплив» — усе це бабські теревені... Просто буря вщухла та й квит. До того ж, на щастя для всіх нас, якорі потрапили в добрий ґрунт.. А взагалі на цій проклятій прісній воді все не так, як у людей.

Людині, проте, не властиво вступати в суперечки з прихильною долею; вона стає невдоволена й роздратована лише тоді, коли, доля повертається до неї спиною. Майже всі па борту були тепер певні, що їх врятували від неминучої загибелі тільки Джасперові досвід та розум, тому й мало хто вже прислухався до Кепового бурчання.

Правда, ще з півгодини на судні панували непевність і зневіра, і весь цей час матроси безперестанно кидали лот, аж доки, нарешті, всіма остаточно опанувало почуття повної безпеки. Відтак змучені, але позбавлені привида наглої смерті, люди як стій поснули мертвим сном.

РОЗДІЛ XVIII

Зітхати й сльози лити марно.

Буть вірним і завжди до послуг ревним,

У владі буть фантазії стрімкої —

Це бути з пристрастей, з палких бажань,

З обожнювань, з боготворіння,

З терпцю, сумирності і нетерпіння,

Із цноти, з мук, з благоговіння.

Шекспір. «Дванадцята ніч, або Як вам це подобається»

Шторм почав спадати десь під полудень і невдовзі вщух так само зненацька, як і розпочався. Менш як за дві години, відколи влягся вітер, на розбурханому ще озері зникла блискотлива піна, а ще годин через чотири вся його поверхня вже аж нічим не нагадувала про недавню бурю. Правда, до берега все ще безперервними валами котилися пологі хвилі, але, прочісуючи підводні скелі, вони вже не злітали в повітря стовпами бризок. Усе свідчило про те, що розбурхана бурею стихія, мірою того, як стихав вітер, поступово втихомирювалася.

Оскільки тендерові не під силу було здолати досить високі хвилі навіть за легенького лобового вітру, який усе ще потягував зі сходу, то про відплиття того ж дня марно було й думати. Проте Джаспер, який потихеньку цілковито прибрав до своїх рук командування «Вітрогоном», не сидів без діла, а керував підняттям стоп-анкерів та приведенням судна до повної готовності, щоб потім, скоро настане сприятлива погода, відразу ж знятися з місця. Всі інші пасажири, не зайняті безпосередньо цими лаштуваннями, намагалися тим часом розважитися, хто як міг.

Мейбл, як це взагалі буває з людьми, незвиклими до умов корабельної тісноти, заздрісно й тужно позирала на берег, а невдовзі й насмілилася запитати, чи не можна туди попливти. Слідопит, саме стоявши в цю мить поруч, запевнив її, що це дуже просто зробити, адже у них па палубі є пірога, а на ній зовсім легко проскочити поміж бурунами. Поборовши, як завжди за подібних обставин, деякі сумніви й вагання, було вирішено, зрештою, запитати дозволу, в