read-books.club » Сучасна проза » Нічний черговий 📚 - Українською

Читати книгу - "Нічний черговий"

174
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Нічний черговий" автора Ірвін Шоу. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 88 89 90 ... 98
Перейти на сторінку:
з нами.

Він не зміг прийти й на наше весілля, бо виїхав в Англію. Але передав нам з Лондона через знайому стюардесу розкішний подарунок — срібний кавник часів короля Георга. А коли в нас народився син, він прислав з Цюріха п'ять наполеондорів.

24

Я прокинувся від грюкоту молотка і поглянув на годинник. За двадцять буде сьома. Я зітхнув. Тесляр, який прибудовував нове крило до нашого будинку, працював не за страх, а за совість. Евелін поворушилася поруч зі мною, але не прокинулась. Вона тихенько дихала і розкрилась уві сні так, що було видно її груди. Виглядала вона дуже звабливо.

Я встав з ліжка і розсунув завіси, щоб подивитись, яка надворі погода. Був чудовий сонячний ранок, і навіть о цій порі сонце гріло вже досить гаряче. Я вдягнув піжамні штани і купальний халат, взяв рушник і босоніж пішов з кімнати, дякуючи долі за те, що одружився з жінкою, яка мала будинок на узбережжі.

Внизу я зазирнув у кімнату для гостей, яку ми обернули на дитячу.. Анна, дівчина, що доглядала немовля, поралася в кухні, а дитя лежало в колисці і смоктало з пляшечки молоко. Я поглянув на сина: він був серйозний, рожевий і пухкий, не схожий ні на мене, ні на Евелін. Звичайнісінька собі дитина. Я не став аналізувати своїх почуттів до сина, але, виходячи з кімнати, всміхнувся.

Потім я відімкнув замок на вхідних дверях, який сам поставив, коли оселився в Евелін. Вона казала, що це непотрібно, що ніколи в житті ні її батьки, ні вона не мали справ із злодіями; але я все-таки щовечора перевіряв, чи добре замкнений будинок.

На подвір'ї я ступив у холодну, приємну вранішню росу.

— Доброго ранку, містере Джонсон,— привітався я з теслею, який саме вставляв віконну раму.

— Доброго ранку, містере Граймс,— відповів Джонсон. Він працював на мене, тому розмовляв зі мною суто офіційно. Решта майстрів прийде о восьмій, але містер Джонсон казав, що воліє працювати на самоті, коли йому ніхто не заважає. Тим часом Евелін, що знала теслю змалку, пояснила, що він просто хоче своїм грюкотом збудити всіх інших. Він дістав суворе пуританське виховання і зневажає ледацюг, які довго сплять.

Прибудова була майже готова. Ми переведемо туди дитячу кімнату і обладнаємо кабінет для Евелін, де вона триматиме свої книжки і працюватиме. Поки що їй доводиться займатися своїми справами в їдальні. У місті в неї є робочий кабінет, але там весь час дзвонить телефон, і вона не може зосередитись. Незважаючи на те, що в неї є секретарка і клерк, багато роботи доводиться брати й додому. Аж смішно, як багато людей позиваються в цьому світі.

Скупавшись, я повернувся в кухню і ввімкнув радіо, щоб послухати новини, поки готуватиму собі сніданок. Виявляється, президента Ніксона примушують подати у відставку. Я згадав Девіда Лорімера і його прощальну вечерю у Римі. Сидячи за столом, я ласував яєчнею з беконом, свіжим помаранчовим соком і кавою. За чотирнадцять місяців подружнього життя я звик їсти вдома і дуже полюбляв отакі прості, але поживні сніданки. Часто, коли Евелін затримувалась у місті, я готував обід для нас обох. Але просив Евелін нікому про це не казати, навіть Майлзу Фабіану, який іноді нас навідував. Вони з Евелін так і не стали справжніми друзями, але ставились одне до одного непогано.

Фабіан ось уже три тижні жив в Іст-Гемптоні, допомагаючи мені підготувати відкриття картинної галереї. Взимку він відвідав Рим, познайомився з Анжело Квінном і підписав з ним контракт, за яким збирався купувати всі твори цього художника. Такий самий контракт він підписав і з художником, чиї літографії придбав у Цюріху. Потім він прилетів у Сег-Харбор і виклав мені свій план, який спочатку видався мені безглуздим, але його, на мій великий подив, підтримала Евелін. Фабіан вирішив відкрити неподалік від Іст-Гемптона картинну галерею, якою я мав управляти.

— Однаково ви нічого не робите,— сказав він, і це була правда,— а я завжди зможу допомогти вам, якщо це буде потрібно. Звичайно, ви повинні підучитись. Але змогли ж ви помітити Квінна!

— Я просто купив дві картини для своєї нареченої і зовсім не збирався робити на цьому кар'єру.

— Хіба я досі направляв вас на щось погане? — спитав Фабіан.

— Ні,— змушений був визнати я.

Крім того, що нам пощастило у всіх наших справах з золотом, цукром, канадським цинком і швейцарською землею (наш пансіонат відкриється на різдво, а всі місця в ньому вже заброньовано), той неподобний фільм Надін Бонер сім місяців з шаленим успіхом ішов у найбільших кінотеатрах Нью-Йорка, Чікаго, Далласа і Лос-Анджелеса, незважаючи на галас, зчинений церковними діячами. На щастя, наших імен у титрах не було, і єдине, що пов'язувало нас з тим «витвором мистецтва»,— це грошові перекази, які ми одержували щомісяця і відправляли прямо в Цюріх. Мої рахунки у банках — і відкритий, і таємний — досягли, м'яко кажучи, значних розмірів.

— Ні,— повторив я.— Ви все робили правильно.

— Цей край,— вів далі Фабіан,— має три багатства: гроші, картоплю і художників. Навіть залучаючи самих тільки місцевих митців, ви зможете влаштовувати по п'ять виставок на рік і матимете з цього чималий зиск. Ті, що тут живуть, цікавляться мистецтвом і залюбки вкладатимуть у нього свої капітали. Тут, як і в Палм-Бічі, у людей багато вільного часу і дурних грошей. Отже, тут без зайвих клопотів і вдвічі дорожче можна продати картину, яку доводилося б нав'язувати кому-небудь, скажімо, в Нью-Йорку. Почнемо ми з малого, але згодом можна буде відкрити філії у Палм-Бічі, Х'юстоні, Беверлі-Хіллз і навіть у Нью-Йорку. Ви ж, мабуть, нічого не маєте проти того, щоб місяць або два взимку пожити в Палм-Бічі? — спитав він у Евелін.

— Та мабуть, що ні,— погодилась вона.

— До того ж, Дугласе,— вів далі Фабіан,— це дасть вам змогу вільно подорожувати по Європі. Пошук талантів — причина досить поважна. І час від часу навідуватись до цюріхських банків. А принагідно ви й мені зможете допомогти в одній справі.

— З цього б і починали,— не дуже чемно зауважив я.

— Я вже не сподіваюся на вашу вдячність,— сказав Фабіан ображено,— але просто хочу, щоб ми допомагали одне одному.

— Прислухайся до Майлза,— мовила Евелін.— Він має рацію.

— Дякую вам, люба.— Фабіан повернувся до мене.— Ви ж нічого не матимете проти,

1 ... 88 89 90 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нічний черговий», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нічний черговий"