Читати книгу - "Останній дон"

даю вам роль рабині-ефіопки при імператриці Мессаліні,— почала звіддалік Діта. — Одна реприза із словами, але ми будемо в основному показувати ваш зад. На жаль, для дублювання міс Аквітан нам потрібний білий зад, а ваш надто чорний, інакше сцена дісталась би вам. — Діта приязно всміхнулася дівчині. — Фалена Фант, дуже сценічне ім'я.

— Яке вже є,— сказала дівчина. — Дякую. І за компліменти, і за роль.

— Ще одна справа,— продовжувала Діта. — Наш продюсер, Скіппі Дієр, вважає, що у вас найгарніший на світі зад. Тієї ж думки дотримується містер Бенц, президент і виконавчий голова студії. Вони до вас звернуться.

Фалена Фант зухвало й лукаво посміхнулась до неї.

— А якої думки ви самі? — спитала вона.

Діта Томмі стенула плечима.

— Зади мене не так дуже цікавлять, як чоловіків. Про вас у мене склалася думка як про привабливу і дуже здібну актрису. Доволі, як на мене, здібну, щоб доручити вам у фільмі більше, ніж одну репризу. І якщо сьогодні увечері ви завітаєте до мене додому, ми зможемо поміркувати про вашу кар'єру. Запрошую на вечерю.

Того вечора, після проведених Дітою Томмі й Фаленою Фант двох годин у ліжку, Діта приготувала вечерю, і між ними зайшла розмова про Фаленині перспективи на успіх.

— Все буде прекрасно,— почала Діта,— одначе, гадаю, відтепер нам слід бути просто друзями і цей вечір тримати в таємниці.

— Звичайно,— погодилась Фалена. — Але всі знають, що ви лесбі. Вам сподобалась моя чорна дупа? — Її губи розтягнулись у посмішці.

Слово «лесбі» Діта пропустила повз вуха. Це було зумисне зухвальство, щоб відомстити за нібито відмову.

— Хай там чорна, біла, зелена чи жовта, але гарнезна гепа,— сказала вона. — А от талант у вас справжній. Якщо я зніматиму вас у своїх фільмах, належного визнання свого таланту ви не доможетесь. Я ж ставлю по одному фільму за два роки. Вам належало б працювати інтенсивніше. Більшість режисерів чоловіки, і коли вже комусь такому, як ви, дають роль, то завжди сподіваються, що зможуть переспати з вами. А коли вважатимуть, що ви лесбі, то передумають.

— Кому там потрібні режисери, коли у мене в резерві продюсер і голова студії?— весело заперечила Фалена.

— Вам у першу чергу,— пояснила Діта. — Всі інші можуть дати вам хід, одначе режисер може просто вирізати вас із стрічки під час монтажу. Або може відзняти так, що і виглядатимете, і звучатимете далі вже нікуди.

Фалена зажурено похитала головою.

— Я маю побувати в ліжку з Боббі Бенцом, Скіппі Дієром, вже побувала з вами. Чи це так конче потрібно? — Її очі дивилися широко й невинно.

Цієї миті Діта й справді любила її. Перед нею сиділа дівчина, яка навіть не намагалася вдавати обурення.

— Від сьогоднішнього вечора я отримала величезну насолоду,— призналася Діта. — Ви торкнулися якраз потрібної струни.

— Що там казати, я ніколи не розуміла тієї метушні, що люди здіймають довкола сексу,— мовила Фалена. — Не бачу тут жодних ускладнень для себе. Наркотики не про мене. Пити багато не п'ю. Мушу ж я хоч трохи поразважатись.

— Прекрасно,— похвалила Діта,— тепер продовжимо про Дієра та Бенца. Дієр — більш слушний вибір, і я поясню чому. Дієр закоханий сам у себе і любить жінок. Для вас він зробить щось справді реальне. Підшукає хорошу роль, він досить розумний, щоб розгледіти ваш талант. А от Бенц не любить нікого, за винятком Елі Мерріона. До того ж він позбавлений смаку, не має ока на таланти. Бенц підпише з вами студійний контракт і залишить саму на себе нидіти. Так він чинить із власною дружиною, щоб та йому не докучала, їй перепадає багато роботи за добрі гроші, одначе виграшної ролі не дістається ніколи. Скіппі Дієр, якщо він кого любить, дещо зробить і для кар'єри.

— Звучить трохи бездушно,— зауважила Фалена.

Діта поплескала її по руці.

— Не брешіть мені. Хоч я лесбі, але також жінка. І я знаю акторів. Вони, байдуже, чоловіки чи жінки, щоб піднятися по сходах, підуть на все. Ми всі граємо на великі ставки. Чи ви маєте бажання з дев'ятої до п'ятої працювати в Оклахомі, чи вам хочеться стати кінозіркою і мешкати в Малібу? В анкеті я вичитала, що вам двадцять три роки. З скількома ви вже переспали?

— Вас також рахувати? — уточнила Фалена. — Мабуть, з п'ятдесятьма. Але з усіма тільки заради забави,— додала вона з глузливою винуватістю.

— Отже, коли буде ще кілька, це вас не травмуватиме,— зробила висновок Діта. — І, хтозна, може, й для них це буде якась забава.

— Знаєте,— сказала Фалена,— я б ніколи на таке не зважилась, якби не була така впевнена, що стану зіркою.

— Ну звісно! — підтримала Діта. — Ніхто з нас так би не робив.

— І ви самі? — розсміялася Фалена.

— Іншого вибору у мене не було,— зізналася Діта. — Так чинити мене змушував тільки мій всесильний талант, він набагато дужчий за мене.

— Біднесенька,— пошкодувала її Фалена.

На студії «Лоддстоун» Боббі Бенц, Скіппі Дієр і Мело Стюарт відбували нараду з Елі Мерріоном у його кабінеті. Бенц нетямився від люті.

— Цей дурний прутень залякує всіх до смерті, а потім накладає на себе руки.

— Мело,— звернувся Мерріон до Стюарта,— ваша клієнтка, гадаю, повертається назад до роботи?

— Звичайно,— відповів Мело.

— У неї немає додаткових вимог, їй не потрібно додаткового заохочення? — допитувався Мерріон рівним, крижаним голосом. Вперше Мело Стюарт усвідомив, що Мерріон розлючений.

— Ні,— відповів Мело,— вона готова розпочати роботу завтра.

— Прекрасно,— подав голос Дієр. — Нам ще вдасться не перебрати кошторис.

— Я хочу, щоб усі ви позатикали пельки і вислухали мене,— різко урвав Мерріон. І цей грубий окрик, такий безпрецедентний для Елі, змусив усіх заніміти.

Мерріон продовжував говорити звичним для нього негучним і приємним голосом, та ні в кого не залишалось жодного сумніву, що він розгніваний.

— Скіппі, яка нам, у біса, користь, що картина вкладається в кошторис? Вона нам уже не належить. Ми запанікували і допустилися грубої помилки. Всі ми винні. Картина належить не нам, а сторонній людині.

— «Лоддстоун» заробить купу грошей на прокаті,— подав голос Скіппі Дієр. — І вам перепадуть відсотки від прибутків. Ця оборудка, попри все, досить-таки вигідна.

— Але ж