Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Після обіду ми ще трохи спілкувалися, а потім почали збиратися додому. Біля воріт Любов Петрівна міцно мене обійняла й тепло промовила:
— Приїжджайте ще, люба.
— Дякую, — відповіла я, трохи розгублено, бо не чекала такої щирої теплоти.
Коли ми рушили, Тимофій накрив мою долоню своєю, а потім глянув на мене проникливим поглядом.
— Ти як?
— Все добре. У тебе чудова мама, — відповіла я, легенько всміхаючись.
— Я ж казав, що ти їй сподобаєшся.
Я знову посміхнулася, не знаючи, що сказати. Так, здається, я справді їй сподобалася. Але що це змінює? Ми ж не разом із Тимофієм, то яка різниця? Проте ця думка все одно гріла мені душу.
Решту дороги ми їхали мовчки. Тимофій так і не випустив моєї руки. І я не пручалася. Бо хоч іноді хочеться дозволити собі бути слабкою й піддатися бажанню. А зараз я бажала лише одного — його дотиків. Тому просто насолоджувалася цим моментом.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли ти поруч , Кері Ло», після закриття браузера.
