Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

-О-о-о, типовий чоловічий вчинок, - підробила Стьопка, - а поговорити зі мною?

-Ну так, йолоп, усвідомлюю! У п'яному стані завалився до Матильди. Розповів їй, що закохався, але дівчина обрала іншого. Мабуть, я не уточнював подробиці, інакше б Матильда не дала мені той засіб, знай, про кого йдеться.

-Так це Матильда ​​допомогла? - розлютилася, підстрибнувши Стьопка, - ось в-в-в-відьма! Болотяна!

-Чому, болотяна? Ні, звичайнісінька! - заперечив чоловік, укладаючи її на місце, - не гнівайся, я ж пояснив, що Матильда ​​не знала про кого йшлося. І при тому приворотне зілля було найпростішим. Вона пояснила, що жодні привороти не допоможуть, якщо зустрілися долі, обрані. Я зрадів, що якраз це перевірю, може мені все привиділось? Я навіть хотів, щоб привиділось. Здається, вона казала, що ефект буде миттєвий. Чорт, так і вийшло... Мені залишилося тільки поцілувати тебе... і тут Грізний з'явився!

-М-да...

-Я так розлютився, голову знесло, майже не розумів, що творив. Але я не вбив би їх, Панні! Я не вбивця! – сказав емоційно.

-Я знаю! Тепер знаю… - відповіла не розплющуючи очей, погладивши заспокійливо його коліно, - тоді злякалася, думала вони вмирають та й звеліла Конопатці вигнати тебе з двору...

-Ха! Вигнати! - хмикнув, - він мене так тряс, вмить мізки на місце встали, охоронець у тебе що треба!

-Ага... Так що далі було?

-А що далі? Побачив, як ти потрапила до лікарні, хотів зайти, та Микита з дільничним цькуванням затіяли. Я їх розумію. Злякалися за тебе. Я сам жахнувся, усвідомивши, що це сталося через мене. Не пам'ятаю до ладу, як минули кілька днів. А потім відчув, що тебе перемістили до іншого місця. Ризикнув сунутися на територію лісника, хоча багато сотень років ми не ходимо у світи один одного. Далі ти знаєш. Я хотів лише переконатися, що з тобою все гаразд.

-Ти побачив нас у вікно і вирішив, що я його обрала, так?

-Не лише через це. Ще через ведмежу мітку. Це я пізніше від Матильди дізнався, що ти не можеш зробити вибір, доки термін не закінчиться. Але відчувши мітку, подумав, усе! Коло замкнулося.

-Стій, ти про яку мітку? – стрепенулась Стьопка.

-Ведмежу, - повільно відповів Митя, випустивши її волосся, - ти не знала?!

«Краще гірка правда, ніж гарна брехня»

Стьопка схопилася на ноги, дивлячись на нього на всі очі.

-Яка мітка, Мітю, де?

-Не кричи, будь ласка! Я думав ти знаєш... Адже її непомітно не поставиш... – насупившись, відповів водяник, - т-а-а-а-к... лісник веде нечесну гру, - він стиснув кулаки, його обличчя посуворішало. І це злякало б Стьопку, якби вона не була сама зла на той момент.

-Яка мітка, Мітю? – прокричала голосніше. Мітя підвівся на ноги, взяв її за руку і потяг у невелику ванну кімнату, за кухнею, поставив спиною до дзеркала і стягнув майку, оголюючи спину. Стьопка навіть обуритися не встигла, бо побачила у відбитку на своїй лопатці якусь пляму. Придивилась і скрикнула. Трохи нижче шиї, та праворуч, схожий на опік, красувався відбиток лапи. Вона вирвалася з чоловічих рук і вигнулась так, щоб краще розгледіти. Мітка була дуже чітка, жодних сумнівів не залишалося, варто було її побачити. Один в один відбиток лапи з п'ятьма пазурами.

-Та він... та я його... пф-ф-ф-ф! - Від обурення навіть слова закінчилися, - уб'ю! - А потім згадала, як вона отримала цю мітку і залилася фарбою. Гор цілував її там, а потім сильно вкусив і з нею щось сталося і вони мало не переспали. Так, Митя має рацію, таке неможливо зробити непомітно. Вона натягла майку на місце і уткнулася чолом у прохолодну стіну ванної кімнати і засопіла.

-Підемо продовжимо з волоссям, - чужим голосом промовив Мітя. Степанія підвела голову і злякалася виразу його обличчя. Водяник був злий! В очах штормило чорне море, ніздрі розширилися, губи побіліли, кулаки стислися.

-Мітю... - прошепотіла, забувши свій сором і гнів, які клекотали в районі сонячного сплетення, - заспокойся, будь ласка! Таке обличчя в тебе було, коли ти Грізного на крижану скульптуру перетворював! Мітя! - доторкнулася до плеча і погладила, - заспокойся, га?

            Чоловік заплющив очі і притягнув її до себе, вмостивши голову під підборіддям. Міцно стиснув, але Стьопка витерпіла.

-Я думав, ти знала! Він не мав права ставити її без твоєї згоди! Я, звичайно, не фахівець у житті оборотників, але у них все відбувається за згодою! Наречених не таврують, наче овець!

-Я теж не у захоплені, Мітю! Я в принципі не люблю татуювання, а тепер у мене їх, виявляється, аж два! Ой! Точно, адже ще одна на грудях! - вона вивільнилася від обіймів, задерла футболку, не помітивши, як Митя з шумом втягнув повітря, побачивши її оголені груди і подивилася на опік. Він майже не відчувався, а у світлі останніх подій, Стьопка про нього геть забула. Мітка була у формі чотирьох кілець з'єднаних між собою в одне велике кільце.