Читати книгу - "Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу"

Може видатися, що мої слова про велике населення США як часткову причину їхньої могутньої економіки суперечать моїм же словам у попередньому розділі про те, що велике населення Японії не є її сильною стороною, а, швидше, навпаки — недоліком. Однак Сполучені Штати багаті на ресурси, самодостатні з точки зору виробництва продовольства та наявності сировинних матеріалів, мають велику територію, а щільність їхнього населення становить лише 1/10 відповідного показника Японії. Натомість Японія не має стільки ресурсів, суттєво залежить від імпорту харчів та сировини, її територія становить приблизно 1/20 території США, тоді як щільність населення більш ніж у десять разів перевищує американську. Тобто Сполученим Штатам значно легше утримувати власне населення, ніж Японії.

Іншим чинником, який сприяє тому, що США займають провідне місце у світі з валового національного продукту, є випуск продукції з розрахунку на одну людину; на цей показник суттєво впливають географічні, політичні та соціальні переваги, про які йтиметься нижче. До альтернативних методів вимірювання випуску продукції на одну людину є ВВП (внутрішній валовий продукт) або ж дохід на одну людину з поправкою (чи без поправки) на розбіжності в паритеті купівельної спроможності (тобто розбіжності між країнами щодо кількості товарів, які можна купити на долар у тій чи іншій країні). За всіма цими показниками США значно випереджають решту країн із великою кількістю населення та потужною економікою. Обігнати США за ВВП з розрахунку на одну людину можуть країни або маленькі (з населенням від 2 до 9 мільйонів осіб — Катар, Норвегія, Кувейт, Сінгапур, Швейцарія та Об'єднані Арабські Емірати), або зовсім крихітні (з населенням від 30 до 500 тисяч осіб — Бруней, Ліхтенштейн, Люксембург і Сан-Маріно). Джерелом багатства цих країн є здебільшого нафта або фінансовий сектор, доходи від яких розподіляються між незначною кількістю людей, що забезпечує високий ВВП або дохід на одну людину, але низький показник валового національного продукту (який є добутком обсягу виробництва продукції на одну людину та кількості населення).

Той факт, що Сполучені Штати мають найпотужнішу в світі економіку, дає їм можливість утримувати наймогутніші у світі збройні сили. Хоча Китай і має більше військових, однак постійні й довготривалі інвестиції США у військові технології та океанські військові кораблі (фото 9.1) з лихвок компенсують перевагу Китаю в кількості військовослужбовців. Наприклад, США мають 10 авіаносців з ядерною силовою установкою, здатних діяти самостійно в різних куточках світу; у Франції є один авіаносець, а решта країн не мають жодного — ані звичайного, ані з ядерною силовою установкою. Отже, США нині є єдиною у світі військовою потугою, яка може втручатися (і втручається) у перебіг світових подій, і це залишається фактом, незалежно від того, подобається комусь таке втручання чи ні.

-

Сполучені Штати досягли економічного багатства та військової потужності не випадково. Це обумовлюється, окрім уже згаданих переваг великої території та великого населення, перевагами географічними, політичними, економічними та суспільними. Якщо під час прочитання цих рядків у вас виникло відчуття, що я перебільшую, шовіністично вихваляючи сильні сторони Сполучених Штатів, то мушу сказати, забігаючи наперед, що за цими «вихваляннями» підуть сторінки, де я розповідатиму про ті великі проблеми, які стоять перед нами.

У сенсі географії американцям дуже пощастило мати чудову «нерухомість». Всі 48 нижніх штатів США розташовані в зоні помірного клімату, яка є найпродуктивнішою в світі для ведення сільського господарства і найбезпечнішою з точки зору громадського здоров'я. Китай також розташований переважно в помірній зоні, однак більша частина південного Китаю лежить у субтропіках, а інша його частина поширюється й на тропічну зону. А ще в Китаї розташовані найбільше й найвище у світі плато, яке не становить великої цінності для сільського господарства, а також велика територія, зайнята високими горами (включно з шістьма найвищими у світі вершинами), яка в економічному плані не може запропонувати людям нічого корисного, крім альпінізму та прісної води, що стікає у річки з льодовиків.

Ґрунти помірних кліматичних зон є зазвичай більш родючими за тропічні, частково завдяки спадку арктичних льодовиків, які протягом Льодовикового періоду то наступали, то відступали, перетираючи скельні породи і таким чином утворюючи або відгортаючи від нашарувань свіжі ґрунти. Цей процес тривав не лише в Північній Америці, а й у північній Євразії, збагачуючи родючість євразійських ґрунтів. Але особливо ефективним вплив льодовиків був саме в Північній Америці завдяки унікальній особливості її географії, яка не зустрічається більше на жодному з континентів. Щоб побачити цю особливість, досить просто поглянути на мапу світу і швидко описати самому собі форму кожного континенту одним реченням. Ви помітите, що Південна Америка та Африка найширші посередині й звужуються у напрямку Південного полюса, тоді як Євразія та Австралія широкі як у високих, так і в низьких широтах. Однак Північна Америка має унікальну клиноподібну форму, найширшу в напрямку північного полюса і звужену в низьких широтах.

Така форма вплинула на ґрунти Південної Америки. Кільканадцять разів під час Льодовикового періоду та доби плейстоцену льодовики утворювалися в Арктиці й рушали на південь — як до Північної Америки, так і до Євразії. Завдяки конічній формі Північної Америки великі маси льоду, сформовані на просторах високих широт, сповзали, наче у вирву, до вужчої території і набували більшої ваги, наближаючись до нижніх широт. В Євразії ж, яка не має форми клину, льодовики, утворені у високих широтах, пересувалися на південь до таких само широких територій. Континенти Південна Америка, Африка та Австралія — всі вони закінчуються далеко від Антарктичного кола і тому не могли утворювати крижаного покрову, який рухався б на північ. Тому процес утворення молодих родючих ґрунтів внаслідок наступу й відступу льодовиків був найбільш ефективним у Північній Америці, менш ефективним у Євразії і слабким або взагалі відсутнім на трьох південних континентах. Результатом став глибокий шар родючого ґрунту у преріях, який так здивував і приємно вразив фермерів-іммігрантів з Європи і який зараз утворює найбільший у світі й найпродуктивніший суцільний масив сільськогосподарських угідь (фото 9.2). Таким чином, клиноподібна форма Північної Америки та тривала льодовикова діяльність на її території у прадавні часи в поєднанні з помірною кількістю опадів у наш час на переважній частині континенту є основними причинами високої продуктивності сільського господарства Сполучених Штатів, які є найбільшим у світі експортером продовольства. На відміну від США, Китай має менш родючі ґрунти, суттєво ушкоджені ерозією, а середня густота населення, що в чотири рази перевищує аналогічний показник у США, призводить до того, що ця країна є чистим імпортером харчів.

Іншою великою географічною перевагою