Читати книгу - "Небо сингулярності, Чарлз Строс"

class="Текст">— Цить, Бабаре, — утнув його Олег, і щупальце з-за його спини повернулося до східняка, на його кінчику горів червоний вогник. — Буря — свій товариш. Якби йому кортіло силоміць накинути на нас який-небудь централізм, то хіба не зі своїми силами він би сюди явився?

— Він явився, — озвалася Сестра 7-ма, але революціонери її проігнорували.

— Він піде із загоном гвардійців. Кінець розмови. — Олег правив далі: — Славний революціонер; довірся йому, зробить усе правильно з цим… кроликом.

— Сподіваюся, ти правий, Тимошевський, — буркнув Бабар. — Ми не якісь дурні. Я не допущу невдачі.

Зауер добрався із кают-компанії в чергове приміщення служби безпеки менше ніж за хвилину по тому, як опритомнів. Він страшенно лаявся, мружився від хлороформного головного болю та намагався розправити складки на заляпаному піною кітелі. Боцман, який перебував у кабіні на вахті, прожогом підскочив та віддав честь, але Зауер його обірвав:

— Загальна тривога! Негайно оголосіть в загальний розшук шпигунку ООН та інженера з верфі. Мені потрібні на моїй робочій станції всі записи з камер спостереження, на яких є шпигунка ООН за останню годину. Займіться цим негайно, як оголосите тривогу та розшуки. Зберіть усіх, хто не на вахті!

Він сердито впав за робочий стіл, пробіг пальцями по підголеному йоржику волосся, люто втупився в монітор і натиснув на кнопку селектора:

— Зв’яжіть мене із черговим офіцером у ситуаційній кімнаті, — бурк­нув він. Озирнувшись, додав: — Боцмане, ви мене не почули? Негайно! Беріть усіх, кого потрібно!

— Слухаюсь, пане молодший лейтенанте! Дозвольте звернутися, пане молодший лейтенанте. До чого бути готовим?

— Терранський дипломат — саботажниця. Ми її викрили, і вона втекла, прихопивши з собою інженера. І можна було би сказати, що вона зробила нам велику ласку, якби, по-перше, вона й досі не бігала на свободі, а по-друге, вони не були озброєні і все ще на борту цього корабля. А значить, ви шукатимете по всіх закутках коридорів озброєних іншосвітних терористів із забороненими технологіями. Зрозуміло?

— Слухаюсь, пане молодший лейтенанте! — космофлотець виглядав замислено. — Дуже добре зрозумів!

Теленькнув дзвінок на робочій станції. Зауер розвернувся до монітора, звідки на нього із питальним виразом дивився капітан Мирський:

— Хіба ви не мали в цей час стежити за цим слабовільним обдаруванням з управління Куратора, чорти б його забрали?

— Пане капітане! — виструнчився в кріслі Зауер. — Дозвольте доповісти про ускладнення!

— Кажіть.

— Порушення безпеки. — На чолі Зауера проступили краплинки поту. — Припускаючи, що терранський дипломат здійснює секретну діяльність, я організував операцію з дезінформації, за допомогою якої хотів вивести її на чисту воду. На жаль, захід вийшов більш ніж переконливий, і вона втекла з-під варти, прихопивши інженера з верфі. Зараз ховається десь на борту. Я скомандував загальну розшукову операцію. Утікачка налаштована агресивно й озброєна, тому прошу повністю ізолювати відповідний сектор й оголосити тривогу.

Капітан навіть не зморгнув:

— Виконуйте!

Він розвернувся і на якусь мить зник із-перед камери.

— Ситуаційну кімнату вже ізольовано. — За звуконепроникними дверима кабіни служби безпеки пролунала сирена. — Який ваш статус?

Зауер озирнувся на матроса біля дверей, який йому кивнув.

— Дозвольте доповісти: кабіну служби безпеки ізольовано.

— Пане капітане, нас теж ізольовано, — відрапортував Зауер. — Інцидент відбувся всього три хвилини тому. — Він нахилився вбік: — Боцмане, знайшли щось на записах?

— Відмотую на початок, пане молодший лейтенанте, — відповів боцман. — Е, знайшов, камери зовнішнього… Чорт. Перепрошую, пане лейтенанте, але дванадцять хвилин тому всі камери спостереження в житловому секторі на зеленій палубі, тобто там, де розташовано її каюту, було відключено. Команда відключити надійшла внутрішнім регламентним каналом, її санкціонували з використанням… е-е, вашої перепустки, пане молодший лейтенанте.

Зауер невдоволено рохнув.

— Ви відстежили нештатні пересування членів екіпажу?

— Так, пане лейтенанте. Схоже, протягом минулої години жоден член екіпажу не перебував деінде, крім робочих чи дозволених місць. Звісно, це ще нічого не означає. Найстрашніше покарання, що зазвичай чекає на порушників, які вештаються без значка із маячком, — це день-два на «губі».

— Не завжди. Відправляйте туди загін. Коридор має бути перекритим!

Зауер геть забувся про все ще ввімкнутий переговорний канал із капітаном, поки той не прокашлявся.

— Я так розумію, у вас поки що все під контролем.

— Так, пане капітане. — Кінчики вух лейтенанта побуряковіли. — Хтось відключив камери біля каюти інспектора, скориставшись моєю перепусткою. Вона нас справді обвела круг пальця.

— Що ви плануєте робити? — повів бровою Мирський. — Нумо. Мені потрібне рішення.

— Ем-м… — затнувся Зауер. — Пане капітане, гадаю, я знайшов саботажників. Дозвольте їх затримати?

Мирський невесело вишкірився.

— Дозволяю. Тільки живцем. Хочу поставити їм кілька питань.

Зауер уперше бачив командира розгніваним, і через це в нього все похололо всередині.

— Саме так, будь ласка, проконтролюйте, щоб захопили саме живцем. Мені не потрібно жодних ексцесів. І ще, Зауере, одна річ.

— Так?

— Коли це все закінчиться, ви мені покладете на стіл повний рапорт із поясненням, як цей інцидент узагалі міг трапитись. Завтра вранці.

— Слухаюсь, пане капітане.

Командир різко відключився, і Зауер встав.

— Ви все чули, — промовив він. — Боцмане, я беру персональний приймач. І зброю.

Він підійшов до запечатаного сейфа і приклав до нього великого пальця. Той відчинив дверцята, і лейтенант став вибирати собі спорядження:

— Ви залишаєтесь тут. Зв’язок тримайте на дев’ятнадцятому каналі. Я направлятимусь