Читати книгу - "За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська"

Естеса кивнула і закипіла робота. Тут було не менше сотні різних конвертів, записок і сувоїв, які варто було уважно оглянути і скласти до відповідної купи. На це піде добрих кілька годин, а потім із ними знову треба буде ознайомитись уже детальніше і відповісти, видати якийсь відповідний указ і все в такому дусі. Тепер ясно, чому ерцгерцог звідси майже не виходить. Самому тут кілька днів розгрібатись.

Хоча певно це все зібралось за тих кілька днів весілля, під час яких Торіан дозволив собі відпочити.

Робота була досить нудною. В основному в листах завжди не може щось між собою поділити чванлива знать, і обидві сторони конфлікту звертаються до ерцгерцога, аби той покарав опонента. Хоча яке йому було діло до їх чвар через якісь дурниці.

Також серце щемило від великої кількості повідомлень про страту. Коли комусь виносили смертний вирок, то суд звертався до володаря цих земель, аби отримати дозвіл на його виконання.

Таких листів було надто багато. І більшість вироків винесли за непокору. Ессі було цікаво, чи дасть свій дозвіл Торіан. Вона боялась розчаруватись від його рішення.

Також промайнуло кілька любовних зізнань. Перше таке Ессі агресивно кинула на третю стопку, хоча рука тягнулась до смітника. Торіан помітив дивну реакцію своєї дружини, прочитав ті дурні зізнання від якоїсь невідомої йому юної леді і з глузливою усмішкою кинув того листа до смітника. Ессі із цікавістю спостерігала за цим з-під лоба і, коли їх погляди зустрілись, вона різко переключилась на наступне звернення, чим викликала ще ширшу усмішку в чоловіка. Її щоки ледь помітно налились рум’янцем. Тепер же вона із особливим задоволенням викидала ті дурні листи.

І тут їй потрапив до рук досить цікавий сувій із емблемою одного з навколишніх міст на сургучній печатці. Білявка відкрила його і вчиталась у рівні рядочки:

«Ваша Високосте,

Хочу повідомити, що ситуація із заспокійливою травою виходить з-під контролю. Вона знову опинилась за межами району бісів.

Я вважаю, що варто посилити контроль за його жителями і заборонити їм вхід до міста. Можливо навіть варто їх таврувати.

З нетерпінням чекаю Вашого рішення!

З повагою,

управитель Атіє»

– Торі, – незвично гукнула вона чоловіка коротким іменем, чим його здивувала, – тобі варто на це глянути.

Дівчина передала йому сувій, а ерцгерцог швиденько пробігся по ньому очима. Поки читав, то було видно, як темніє його погляд і стискаються щелепи.

– Про що це він? Який ще район бісів?  – Ессі слабо розуміла сенс листа, але схоже не дарма він їй не сподобався.

– Райони бісів це спеціально відведені частини міста під потреби… – він підбирав слова, – незабезпечених верств населення…

– Я була в такому… – стисла вуста білявка. – У Бартурі. Невже це масове явище?

– На жаль, так, – кивнув Торіан.

– Заспокійлива трава це та сама трава, від якої люди жагу до життя втрачають?

– Так.

– І часто так трапляється, що вона виходить за межі цих районів? – дівчина прищулилась. Торіан знову кивнув. – Чому ти взагалі дозволяєш її розповсюджувати?

– Навіть я не можу порушувати накази свого короля, – він відвів погляд.

– Саме тому дозволяєш нищити й так тяжкі долі своїх людей? – вона цього просто не розуміла. Торіан не може піти проти волі свого божевільного брата? Як він взагалі збирається із ним боротись далі?

А він мовчав.

– З цим потрібно щось робити! – впевнено мовила Естеса.

– Є якісь ідеї? – нарешті Торіан поглянув на неї. Якусь секунду дівчина перебирала варіанти і мовчала.

– Здається, так, – чоловік схилив голову на бік, готуючись слухати. – Звідки ця трава береться?

– Раніше її завозили морем, а зараз здається десь почали створювати плантації для її вирощування, – стиснув плечима ерцгерцог.

– А якщо спалити ці плантації? І місця зберігання?

– Я думаю можна це дослідити, – кивнув Торіан, – я накажу Вінсу відправити своїх людей на пошуки цих місць.

– Але що робити зараз? Ти ж не дозволиш таврувати людей?

– Звісно ні! Я думаю можна видати наказ про зменшення обсягів видачі наркотику. Якщо що, то можна буде видати це за турботу про заможні райони.

Ессі кивнула і вони продовжили перебирати листи до пізнього вечора.