Читати книгу - "Списоносці"

В процесі переговорів я помітив, що американці охоче погоджуються на висунуті нами пропозиції, тоді як англійський делегат проти них заперечував. На його думку, союзницька угода не дає їм права на укладення сепаратного миру, тим більше, що частина Угорщини вже стала театром воєнних дій.

Саме в цей час англійський повірений Пайп одержав інформацію про мою особу і одного разу запросив мене після переговорів до себе на чай. До Пайпа я пішов сам, бо Магда завела роман з професором Шютцом — швейцарським агентом німецької розвідки. До речі, їй пощастило вивідати, що в оточенні губернатора засіло багато німецьких агентів. Залишалось узнати, чи відомо їм про секретний радіопередавач, установлений в королівському замку. Якби німці довідалися про радіопередавач, вони перехоплювали б усі передачі, а розшифровування наших кодів не становило для них великих труднощів, хоч англійці й твердили, що закодований автомат діє бездоганно.

Полковник Пайп прийняв мене на своїй женевській дачі. Я вже звик до холодності англійських дипломатів, і мене приємно вразила люб'язність цього п'ятдесятирічного полковника. Високий на зріст, він був уже майже сивий, а на смуглявому обличчі його блищали світло-голубі очі.

Після чаю ми зайшли в робочий кабінет Пайпа. З вікна відкривався чудовий краєвид на озеро, оточене з усіх боків високими горами з сніговими шапками на маківках.

Англієць запропонував мені міцного шотландського віскі.

— Я хочу з вами поговорити відверто, полковнику, — звернувся він до мене.

— Я до ваших послуг.

— Сподіваюсь, про ваш візит до мене ніхто не знає?

— Шановний пане, — відповів я з усмішкою, — на цій роботі я не новачок. Якби про це мене запитав хтось інший, я вважав би таке припущення образою.

Пайп усміхнувся.

— Не гнівайтесь, але наші спільні інтереси вимагають обережності.

— Я вже сказав, що ваші слова не образили мене.

За ваше здоров'я, полковнику.

Пайп витер губи серветкою і звернувся до мене:

— Мені дуже прикро, що зараз ми не можемо прийняти пропозиції вашої влади. Наші союзницькі обов'язки, на жаль, цього не дозволяють. Але деякі вищі міркування зобов'язують нас зміцнити зв'язки і підготуватися до майбутнього. Дозвольте мені бути цілком відвертим і підкреслити, що ці думки я звіряю тільки вам. — Пайп зручніше вмостився в кріслі, закурив сигару і вів далі: — Ми вважаємо вас воїном нашої армії, отже, між нами повинна бути щирість. Так ось, у минулому наша політика відзначалась цілим рядом дипломатичних промахів, помилок… що привели нас до укладення союзу з системою, боротьбу проти якої ми вважаємо нашим загальнохристиянським і моральним обов'язком. Не вдаватимемося до аналізу причин і обставин, що виникли незалежно від нас, а звернемося до фактів.

Я з захопленням і навіть з деякою заздрістю слухав глибокі міркування Пайпа.

— Обставини склалися так, — сказав англієць, — що нам мимоволі довелося стати противником Німеччини і внаслідок історично небажаного становища укласти союз з ворогами — комуністами. Цього вимагали наші інтереси. Але тепер сто разів більша небезпека загрожує світовим буржуазним порядкам з боку комуністів. Те, чого ми боялись понад двадцять років, збулося. Радянський Союз, незважаючи на колосальні втрати у війні, надзвичайно зміцнів, придбавши такий моральний капітал, який не можна знецінити чи нейтралізувати ні фунтами стерлінгів, ні доларами. Були часи, коли ми глузували з їхнього, як нам тоді здавалось, божевільного фантазування. Але виявилось, що ідеї більшовиків мають під собою реальну основу. Настала ера світової революції; треба визнати, що цьому сприяли і ми. Радянські перемоги зреволюціонізували робітничі маси. Після закінчення війни ця обставина матиме вельми відчутні наслідки.

На жаль, вашу країну визволять радянські війська. З цим фактом ми змушені будемо рахуватись. Німеччина напередодні краху. Незабаром Європі доведеться вибирати порядки. Що вона вибере: радянську систему чи буржуазну демократію? Війна розколола світ навпіл. Два величезні табори протистоять один одному. Зараз ідеться про вашу батьківщину. До кого приєднається вона? Події розгортаються так, що в Угорщині радянські війська, очевидно, створять передумови для виникнення більшовицької системи. Ми мусимо перешкодити цьому. Багато дечого залежить і від нас. Думаю, ви зрозуміли мене?…

— Так, пане полковник.

— Тоді дозвольте перейти до обговорення вашої майбутньої роботи на основі спільної з нами платформи. — Пайп зробив довшу паузу, ніби даючи лад думкам. — За розвідувальними відомостями, — говорив англієць, — угорські робітники, які жили не в найкращих умовах, прагнуть змін, але яких саме — напевно не знають. Соціал-демократи зуміють вплинути на маси, спрямувавши вістря цього руху проти більшовиків. Саме тому було б корисним з точки зору буржуазної демократії організувати робітничу партію на західний взірець, яка проводила б рішучу антирадянську політику. Вашим першим завданням і буде утворення такої соціал-демократичної партії, спроможної протистояти комуністичним ідеям. Крім того, ви, звичайно, сприятимете створенню якнайбільшої кількості й інших буржуазних партій. Всі вони повинні діяти заодно і спільно боротися проти комуністичного ладу. Це по-перше. По-друге, будь-якою ціною треба перешкодити комуністам пустити коріння на територіях, зайнятих радянськими військами. Останнє завдання нелегке.

Я ще довго слухав міркування полковника, дедалі більше пересвідчуючись, що він вимагає неможливого. По суті, йшлося про те, щоб прискорити закінчення війни і разом з тим звести нанівець перемогу Радянського Союзу.

Коли я приїхав з Магдою в Будапешт, в моїй голові крутився цілий вир думок. Я зайшов у Міністерство оборони, щоб поговорити з Титусом. Мій друг за останній час зовсім посивів, щоки його позападали, а очі гарячково палали і, здавалося, стали ще більшими. Я розглядав якусь мить високу, худорляву постать Титуса, потім ми обнялися. По службі він не просунувся вперед, залишившись у тому ж скромному званні професора теології, яке мав і в час нашого першого знайомства.

Ми докладно обговорили політичне становище, і на мене не справили приголомшливого враження його слова:

— Так от, Акоше, війну ми програли. Але, може, це й добре. Пригадуєш, що я говорив тобі в сімнадцятому році, коли ти лежав поранений?

Я знав, що Титус натякає на нашу розмову, під час якої він пророкував перемогу комуністичної революції.