Читати книгу - "Коли повертається веселка"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Руки затремтіли, знову набряк ніс. Таня притисла дівчинку до грудей і підвела очі на терасу.
…На неї дивились мама і тато. Гарні та щасливі. У тата на плечі сидів горобець із синьою плямкою на голові.
– Мамо… Тато… – Таня приклала руку до скла. – Рідні мої…
Мама теж приклала руку до скла, до Тетяниної руки. І тато приклав.
– Донечко, рідна… – почула Таня їхні голоси, немов вони були поряд.
– Тато… Мамо! Пробачте мені!
Вони посміхнулись, тепло-тепло. Як колись.
– Пробач нам, донечко… Пробач нам…
Скло вкрилось брижами, і видіння зникло.
Вони обійняли її, вона чула калатання їхніх сердець. Вони були теплими і пахли дитинством. Вони гладили їжачка на її голові і час від часу зазирали в очі.
Дощ ущух, ніби кран закрутили. Блимнуло сонце, і його яскраві промінчики-ручки обсипали їх золотим пилом, а потім намалювали веселку. Горобчик цвірінькнув, змахнув крилами і полетів до веселки. Вони провели його поглядом і подивились на Таню.
Таня заціпеніла.
– Не кидайте мене! Благаю!
– Донечко, не плач. – Тато змахнув сльозинку з її щоки. – Ми ще зустрінемось. Я кохаю тебе, моя принцесо…
– Я кохаю тебе… – Мама відпустила руку.
– Благаю! Не йдіть!
– Люба, що трапилось?! – Рома тряс її за плечі. – З ким ти розмовляєш?
Вона відчинила вікно і вибігла на терасу. Батьків ніде не було…
– Що ти робиш? Тут холодно! – Він затягнув її у кімнату, схопив халат і накинув на плечі. – Люба моя, що трапилось?
– Ні… Нічого… Все гаразд… Тепер усе гаразд… – відповіла Таня, не відводячи погляду від веселки.
* * *…Серпнева ніч пахла осінню. Акушерка подивилась на породіллю і, щоб ненароком не впасти з табурета, сіла боком до стіни і знову заплющила очі.
З напівдрімоти її вивів крик:
– Ой! Матінко! Допоможіть!
Дівчинка народилась швидко, запищала і затихла. Сестра перерізала пуповину і вже хотіла перев’язати, але акушерка відсторонила її.
– Я сама, – сказала вона, майстерно зав’язала слизьку кишку і передала дитину сестрі. – Нехай у неї буде гарний пупець. Не впусти.
– Ганно Михайлівно, хіба я колись когось впускала?! – запитала медсестра, позіхнула і пішла до тазу з водою. – Хм, щось мовчить…
– Мовчить? – закричала породілля. – Що ви з нею зробили?! Віддайте мою донечку!
– Та заспокойтесь. Зараз помиємо і віддамо. Дитинка хороша. Ну, маленька, ти хороша? – примовляла акушерка.
І дівчинка щасливо закричала.
Оглавление Розділ 1 Розділ 2 Розділ 3 Розділ 4 Розділ 5 Розділ 6 Розділ 7 Розділ 8 Розділ 9 Розділ 10
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли повертається веселка», після закриття браузера.