Читати книгу - "Гаррі Поттер і Напівкровний Принц"

- ...отож, - завершив Слизоріг, - усі підійдіть і візьміть з мого стола по одному флакончику. Вам треба до кінця уроку створити протиотрути для цих отрут. Бажаю удачі, й не забувайте про захисні рукавиці!

Герміона зірвалася з місця й була вже на півдорозі до Слизорогового стола, перш ніж усі інші зрозуміли, що час ворушитися. Коли Гаррі, Рон і Ерні поверталися на місця, вона вже вилила вміст свого флакончика в казанок і розпалювала під ним вогонь.

- На жаль, Гаррі, цього разу Принц тобі не допоможе, - весело сказала вона, випрямляючись. - Треба розуміти принципи, що лежать в основі. Тут уже не нашахруєш і не підеш навпростець!

Гаррі роздратовано відкоркував узяту зі Слизорогового стола сліпучо-рожеву отруту, вилив її в казанок і запалив під ним вогонь. Гадки не мав, що робити далі. Глянув на Рона, який скопіював усе, що робила Герміона, і стояв з дурнуватим виглядом.

- Невже в Принца немає підказки? - пробурмотів Рон до Гаррі.

Гаррі вийняв вірний підручник «Прогресивної методики зіллєваріння» і знайшов там розділ, присвячений протиотрутам. Там був третій закон Ґолпелота, що його визубрила Герміона, але пояснювальних записів не було жодного. Мабуть, як і Герміона, Принц усе розумів і без пояснень.

- Нема нічого, - ще більше спохмурнів Гаррі.

Герміона вже розмахувала над казанком чарівною паличкою. Хлопці, на жаль, не могли копіювати її заклять, бо вона так добре опанувала безмовну техніку, що вголос не промовляла ні слова. А от Ерні Макмілан пробурмотів над своїм казанком:

- Спеціаліс виявляліс! - Це звучало ефектно, тож Гаррі й Рон швиденько повторили його дії.

Не минуло й п’яти хвилин, як Гаррі зрозумів, що його репутація найкращого в класі майстра відварів та настойок розвалюється просто на очах. Слизоріг з надією зазирнув у його казанок під час першого обходу підвалу, приготувавшись, як завжди, захоплено щось вигукнути, але натомість швидко відвернувся й закашлявся, коли йому вдарив у ніс сморід тухлих яєць. Глибшого самовдоволення на лиці Герміони годі було уявити; досі її дратувало й сердило, що на кожному уроці настійок її хтось там перевершував. Вона вже розливала загадковим чином розділені складники своєї отрути по десяти кришталевих пляшечках. Вже й не сподіваючись на підказку, а щоб просто сховатися від цього видовиська, Гаррі нахилився над підручником Напівкровного Принца й сердито перегорнув кілька сторінок.

І там було речення, накарлюкане просто поверх довжелезного переліку протиотрут.

«Просто запхати їм в горлянки безоар».

Гаррі якусь мить дивився на ці слова. Здається, колись він уже чув про безоари. Чи не згадував про них Снейп ще на найпершому уроці настійок? «Камінчик з цапиного шлунка, який рятує від більшості отрут».

Це не розв’язувало Ґолпелотової проблеми, і якби в них і далі викладав Снейп, то Гаррі на це не зважився б, але зараз настала мить для відчайдушних дій. Він поспішив до шафи з запасами й почав там нишпорити поміж рогами єдинорогів та поплутаними клубками трав; нарешті на самому споді знайшов маленьку картонну коробочку, на якій було нашкрябане слово «Безоари».

Він відкрив коробочку саме тоді, як Слизоріг оголосив:

- Залишилося дві хвилини!

В коробочці було з півдесятка засохлих коричневих предметів, більше схожих на висушені нирки, ніж на камінчики. Гаррі схопив один, поклав коробочку назад у шафу й швидко повернувся до свого казанка.

- Час... ВИЧЕРПАНО! - добродушно оголосив Слизоріг. - Зараз побачимо, які у вас успіхи! Блез... що ти мені приготував?

Слизоріг поволі йшов по класу, оцінюючи різні протиотрути. Ніхто не встиг упоратися з завданням, хоч Герміона, поки Слизоріг ішов до неї, ще намагалася додати у свою пляшечку якісь додаткові складники. Рон уже й не намагався рятувати становище, просто уникав смердючих випарів, що струменіли з його казанка. Гаррі стояв і чекав, стискаючи безоарів камінець у спітнілій долоні.

Слизоріг підійшов до їхнього столу насамкінець. Понюхав вариво в Ерні, скривився, ступив до Рона. Від Ронового казанка він відсахнувся, ледь не виблювавши.

- А ти, Гаррі? - спитав. - Що ти мені покажеш? Гаррі простяг руку з безоаром на долоні.

Слизоріг цілих десять секунд невідривно дивився на нього. Гаррі вже було подумав, що професор зараз на нього накричить. Але Слизоріг закинув назад голову й вибухнув реготом.

- Ну, ти й зухвалець, хлопче! - загорлав він, забираючи безоарів камінь і високо його піднімаючи, щоб усі бачили. - Ох, ти такий самий, як твоя мама... ну, що я можу сказати... безоарів, або шлунковий, камінь і справді діє як протиотрута на всі ці отрути!

Герміона, з мокрим від поту лицем і з сажею на носі, аж посиніла зі злості. Її незакінчена протиотрута, що складалася з п’ятдесяти двох речовин, серед яких було й пасмо її власного волосся, ліниво булькала за спиною Слизорога, а той не звертав уваги ні на кого, крім Гаррі.

- І ти, Гаррі, хочеш сказати, що сам згадав про безоар? - процідила крізь зуби Герміона.

- Ось що значить самобутній дух, який і потрібен справжньому зіллєвару! - радісно вигукнув Слизоріг, перш ніж Гаррі встиг щось відповісти. - Такий схожий на маму! Вона теж мала інтуїцію до зіллєваріння. Немає сумніву, що це йому дісталося в спадок від Лілі... Так, Гаррі, так, якщо в тебе під рукою безоарів камінь, то цього цілком достатньо... хоч ці камінці діють не на все та ще й доволі рідкісні, тому все одно варто знати, як змішувати протиотруту...

Єдиною особою в класі, що лютувала більше за Герміону, був Мелфой. Він, на превелику втіху Гаррі, розлив на себе щось схоже на котяче блювотиння. Пролунав дзвоник, і ніхто з них так і не встиг висловити обурення, що Гаррі, не вдаривши пальцем об палець, знову найкращий.

- Збирайте речі! - повідомив Слизоріг. - А Ґрифіндору додаткові десять очок за вишукане зухвальство!

Хихикаючи собі під ніс, професор перевальцем подався до свого письмового стола біля дверей.

Гаррі відверто затягував час, поволеньки складаючи сумку. Ні Рон, ані Герміона не побажали йому успіхів, виходячи з класу - обоє були роздратовані. Нарешті в класі не залишилося нікого, крім Гаррі й Слизорога.

- Поквапся, Гаррі, спізнишся на наступний урок, - доброзичливо порадив Слизоріг, заклацуючи золоті застібки свого портфеля з драконячої шкіри.

- Пане професоре, - звернувся до нього Гаррі, сам собі нагадуючи Волдеморта, - я хотів щось вас запитати.

- Ну то питай, дорогенький, питай скоріше...

- Пане професоре, мені цікаво,