read-books.club » Сучасна проза » Мати все 📚 - Українською

Читати книгу - "Мати все"

148
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Мати все" автора Люко Дашвар. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 86 87
Перейти на сторінку:
на тата, на саму Ліду, що це здавалося гидким, недоречним жартом. Та що ж це?!

Стас не помітив, як потемніли Лідині очі. Обійняв.

– Ще одна Вербицька, – мовив сумно. – Як назвемо?

– Що це? – прошепотіла вражено.

– Не знаю, із чого й почати… Платона знайшов. Знаю тепер, де він. Навідаємося… Дім будує. Рая його… померла. Народжувала цю крихітку і померла…

– Померла? – відлунням гірким. Наче орієнтир утратила. – Як же так? Чому?

– Пологи передчасні…

– Це не привід. Стегна… Мабуть, стегна завузькі…

– Платон нам донечку віддав…

– Нам?

– Так. Чекав. Сказав: «Я знав, що ти приїдеш, Стасе»… Він… не повернеться, Лідо.

– Чудово!

– Що? – Стас здивовано глянув на Ліду, та вона вже вивільнилася з його обіймів, збуджено ходила навколо стола, гнівно зиркала в кошик.

«Вербицька? Ще одна Вербицька? Яка маячня! Я – Вербицька! Єдина, остання справжня Вербицька, а Платон… Платон – хворий, чужий, зайвий! Не хочу і чути про нього! Хай забирає свій спадок, свою дитину і більше ніколи… ніколи не нагадує мені про… все! Про все, що я хочу забути! Він не Вербицький! І дитина не схожа на мене. На тата не схожа, – брехала собі відчайдушно і вірила в те, вірила. – Як же Стас міг принести в дім Вербицьких ще одне байстрюченя?… Він просто не розуміє. Бо… не знає. І ніколи не дізнається, бо таємниці більше нема. Як не було сиротинця, брехні і страхів. Нема про що говорити. Цього просто не було. Я була з батьками в Африці, потім мама… народила не від тата хворого хлопчика. Така моя правда. Хай хоч убивають – така моя правда. Я – Вербицька! Остання справжня Вербицька… Інших не буде!»

– Лідо… Що з тобою? – запитав Стас.

– Зі мною? Зі мною все чудово. Просто я… Я не хочу чужої дитини. Для таких дітей є… заклади. І там… там відмінно виховують… таких дітей…

Стас ураз спохмурнів. Приголомшено подивився на дружину.

– Лідо… Ти… вибирай слова…

– Ти вибирай, Стасе. Або я… Або…

Стас розсміявся так голосно, що немовлятко прокинулося і заплакало. Дезінфікатор підхопив кошик, пішов до передпокою.

– І як же тебе назвати, красуне моя? – бурмотів собі під ніс.

Ліда вчепилася в стіл і закричала так голосно, як мріяла крикнути всі ці останні дні:

– Ста-а-асе! Повернися!

Стас обернувся і раптом спитав:

– А де Ангеліна?

– Повернися! – кричала-плакала Ліда. – Повернися!

Стас на мить завмер, насупився, ніби сто думок у голові одночасно затанцювали, дістав із кишені ключі від двокімнатної квартири й автівки, кинув на стіл поряд із хірургічним скальпелем. Усміхнувся.

– Та кому ти всралася!

Обхопив обома руками кошик, притис до грудей ніжно і поніс туди, де сонце і зірки всім однаково світять. У вухах лунав голос дивної дівчини з малої Шанівки: «Ви сам із дитиною точно впораєтесь».

– Атож! – хотів крикнути, та глянув на дитинку, прошепотів: – Атож!

Епілог

За тиждень Станіслав Скакун подав заяву на розлучення зі своєю дружиною Лідією Вербицькою й у графі «причини розлучення» по-хуліганськи хотів був написати – «вона – сука!», та згадав, що хоче стати зразковим татусем, що про репутацію треба дбати, бо ще присікаються і не дозволять вдочерити крихітку, і написав просто – «розлюбив», хоча це була така сама неправда, як і те, що Ліда – сука. А ще за тиждень адвокат Поспєлов погодився взятися за справу удочеріння громадянином Станіславом Скакуном доньки Платона і Раї, записану як Олександра Платонівна Вербицька, і Платон на два дні покинув Шанівку, щоб дати на те свою письмову згоду.

Громадянки Лідії Вербицької на судовому процесі щодо розлучення не було, бо на той час уже розпочала стажування у престижній берлінській клініці. Позаочі колеги називали її «Ärztin Аsche», що фактично означало «лікар Попіл», – за рішучість, із якою професорська донька брала в руки скальпель, спалюючи для себе шляхи для відступу. Кмітливі німецькі санітарки завважили, що як звертатися до новенької «фрау Вербицька», а не «фрау лікар» чи просто «фрау Лідія», то пихата панянка обов’язково привітно всміхнеться і покладе санітарці в кишеню євро-два. А портьє готелю, у якому оселилася фрау Вербицька, щовечора з тривогою вклякав біля дверей її номера і прислухався, бо час від часу з-за дверей долинали придушені ридання, і, спираючись на багаторічний досвід роботи і знання людської психології, молив Бога тільки про одне: якщо фрау Вербицька і надумає накласти на себе руки, хай зробить це не на його зміні.

1 ... 86 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мати все», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мати все"