Читати книгу - "Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра"

Глава 75. Дипломатія – наше все

Ось тільки першими до їдальні увірвалися наші з Асті батьки. Матінка тут же кинулася обіймати сестру, а батько ошелешено дивився на мене, не знаючи куди подіти свої тремтячі руки.

- Тату, - я зробила пару кроків вперед, і він з полегшенням захопив мене в обійми.

- Пробач, доню, я був дурний. Вибач мені, - він гладив мене по спині, а я ледь не плакала від почуттів, що нахлинули, до цього я і не знала наскільки скучила за рідними.

- Пробач нас, рідна, - до наших обіймів підключилася і матінка, а за нею підыйшла і Асті. Так ми й стояли, вже не стримуючи сліз, поки нас не перервали крижані маги, що з'явилися у приміщенні.

- Доброго вечора, я Іларіан Валерійський, Голова палати Лордів, - представився біловолосий чоловік, що увійшов до їдальні першим. - Радий вітати мешканців Драгонії у своєму замку. - Всі ми відразу ж вклонилися, адже перед нами був Перший Лорд із Сімки як не як, а Вірраліан виступив уперед, представляючи всю нашу дружну родину:

- Я Вірраліан Вінгед, це моя дружина Кларіс, наші сини Сімаріан, Ліраліан і Кіларіан, а також їхні дружини Крісті, Бетті та Амелія, - думаю на третьому імені сіятельний лорд загубився в наших іменах, але це не стільки важливо, головне всі умовності виконані, тепер можна буде розпочати розмову. Схоже, чоловік був тієї ж думки:

- Давайте продовжимо спілкування за обідом, - запропонував він, а я зробила позначку для себе - ага, отже, вже день.
Всі поспішили розміститися за величезним столом: Вінгеди по один бік від господарів, Стайлінги по другий, а я так і розгубилася куди мені примкнути, в результаті зайняла місце навпроти Кіла, але біля сестри. Дипломатія – наше все.

- Я хотів би вибачитися перед вами, пане Стайлінг, ми обіцяли захист Вашій сім'ї, але, на жаль, не змогли стримати своє слово. Це наша помилка, і винні понесуть покарання, - він зробив невеличку паузу і подивився на Вірраліана, - а також подякувати сім'ї Вінгедів за порятунок нашої підопічної та мого сина, який вкрай необачно кинувся за зниклою дівчиною, не поставивши до відома ні мене, свого батька, ні охорону, - так, здається, коли ми підемо, комусь ой як дістанеться.
Старший дракон кивнув Крижаному Лорду, але не прокоментував сказане. Він взагалі став надто мовчазним, щойно ми потрапили в замок на півночі.

- Що ж, якщо всі формальності дотримані, тоді ми б хотіли просити, Генріху, вашого дозволу на залицяння мого сина за Астелією, - я ошелешено подивилася на мага, сестра ж не спускала своїх очей з Ірміана, а той у свою чергу відповідав їй тим же.
Ось тобі на, спритні вони, однак. Врятувати не врятували, але залицятися спішать.

- Я не впевнений, що це має бути моє рішення, - м'яко промовив батько, матінка ж била його кулачком під столом, ось кому хотілося отримати таких впливових родичів, - для початку я хотів би почути думку моєї дочки, - голова нашої родини подивився на Асті, а та знітилася під такою пильною увагою. Та він їй подобається!

- А з чого раптом такий інтерес до моєї сестри? Я б розуміла, якби хлопець був уражений її красою та розумом, але для цього потрібно як мінімум дізнатися один про одного.А тут одразу залицяння, відважуєте решту претендентів на передбачувану «драконячу» кров? - Ось скільки мене вчили стримуватися, але стало прикро за Асті, у сестри повинен бути вибір, а вони намагаються її позбавити такого.

- Ви дуже прямолінійні, Амеліє, - дипломатично посміхнувся мені Великий Лорд, а насправді він був готовий мене придушити, його очі так і казали: "Мовчала б ти в ганчірочку, дівчинко".
Але ми не з боязкого десятка, та й дракони образити не дадуть, отже я спокійно можу виторгувати для своєї сестри право вибору. А там уже їй вирішувати хто їй найбільше підійде.

- Я звикла відстоювати свою свободу і свободу моїх близьких, - не бачила сенсу приховувати свою позицію, на ці мої слова матінка грізно зиркнула на мене, а житель півночі невизначено хмикнув.

- Похвально для такої юної леді, але ви все ж таки тепер заміжня дама і повинні відстоювати інтереси іншої сім'ї, - ні, ви чули? От же гад повзучий, - а в Астелії є батьки, які й допоможуть своїй дочці зробити правильний вибір, - ага-ага, як же, піднесуть нашу малу на блюдечку з блакитною облямівкою.

- А що не так сказала моя сестра? Адже ви обіцяли нам вибір! - Асті нарешті ожила і вирішила поборотися за себе.

- А я вам його і надаю, - з натиском сказав чоловік, а його син, що мовчав до цього, підвівся, попросивши дати йому слово.

- Упевнений мій батько не хотів якось обмежувати вас або примушувати йти в нього на поводу, просто я звернувся до нього з проханням допомогти мені досягти вашої уваги, схоже це була моя помилка, - ну нічого собі, як ми заговорили, невже відчули, що законний видобуток спливає?

- Ну, тоді й продовжимо наше з вами спілкування в рамках передбаченого на заходах етикету, - заперечилала брюнетові сестра, і задоволена собою взялася за смачний обід, який, втім, остигав у всіх, бо ми зайнялися розмовами, а не їжею.

- Ви маєте рацію, я занадто забігаю наперед, - проскрипів зубами Великий Лорд і теж почав їсти, всі тієї ж миті взялися за прилади.
Тож Вам, північні узурпатори. Чим ви кращі за короля Х'юмленда, якщо вирішили в такий спосіб отримати в свої руки носительку драконячої крові?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно