Читати книгу - "Тінь перемоги"

Сєров особисто коригував їх. Дерево для виготовлення радіола було здерте зі стін кабінету Гітлера в імперській канцелярії... Одну з радіол Сєров подарував Жукову... Сєров ставився до мене поблажливо. Крім того, я в нього був на доброму рахунку, як енергійний працівник... Сєров багато часу проводив у компанії маршала Жукова, з яким був тісно пов'язаний, Обидва вони були однаково неохайні і покривали один одного...» 7.

Я навів зовсім небагато з величезного протоколу. На додаток треба сказати, в той час легкова машина середнього класу коштувала в Німеччині тисячу марок. Під кінець війни міністр озброєнь Німеччини отримував у місяць 6 тисяч марок. Із захоплених Сєровом 80 мільйонів марок через рік залишилося тільки 3 мільйони, але й ці решта мільйонів були віддані Сєрову. О, ці чисті руки чекіста! І ще деталь: кращий друг геніального Жукова Ваня Сєров жив у резиденції Гебельса.

Відомості про звички Сєрова та його підлеглих ніколи ніким не спростовувалися.

Сталін бачив, що в ході війни армійські генерали й генерали НКВС зближуються, знаходять спільну мову. Для Сталіна це єднання було смертельним. Він це розумів. Тому поділяв і панував. У ході війни Сталін знову розділив НКВС на частини. Сталін виділив з НКВС військову контррозвідку СМЕРШ і підпорядкував її особисто собі. Потім Сталін паралельно НКВС (МВС) відтворив МДБ. На чолі МДБ Сталін поставив генерал-полковника Абакумова Віктора Семеновича. Залишалося тільки нацькувати МВС (Берія, Сєров) і МГБ (Абакумов).

І Сталін цькував.

Люди Абакумова розкручували справи проти армійських генералів і маршалів і проти генералів МВС. Під їх пильний погляд потрапили справи й діяння Жукова, Берії Сєрова, Телегіна, Сіднева, Крюкова та багатьох інших. Але Берія і Серов зуміли вивернутися. Вони завдали удару на випередження. Берія і Серов повідомили Сталіну таке, що всі свідчення проти них так і залишилися лежати в архівах. Крадіжка золота, діамантів, мільйонів марок - все це дрібниця. Сєров залишився на волі, а 4 липня 1951 року очільник МДБ генерал-полковник Абакумов, який копав під Сєрова і Жукова, був знятий з усіх посад. Він погуляв тиждень без роботи, гадаючи, на яку посаду його призначать... 12 липня він був заарештований. Тепер уже люди Берії й Сєрова проводили обшуки і допити. Тепер сам Абакумов і його люди даваали відповідь. Слідчі і підслідні помінялися місцями, але зміст протоколів допитів не змінився. У Абакумова теж знайшли і золото, і діаманти, і картини, і гобелени... Зрозуміло, не за золото й діаманти він був заарештований. Були куди більш серйозні причини. Проте було й усе це: браслети, персні, сережки, кулони... Найбільше в переліку вилучених в Абакумова награбованих цінностей мене вразила валіза підтяжок.

Анатолій Кузнєцов у своїй приголомшливої книжці «Бабин Яр» розповідає про 1939 рік.

«Відбулася чудова війна з Польщею. Гітлер із заходу, ми зі сходу - і Польщі немає. Звичайно, для відводу очей ми назвали це "звільненням Західної Україні та Білорусії" і розвішали плакати, де якийсь обірваний хлоп обіймає мужнього червоноармійця-визволителя. Але так прийнято. Той, хто нападає, завжди - визволитель від чого-небудь.

Тато Жорика Горохівського був мобілізований, ходив на цю війнуй одного разу після п'янки розповів, як їх там справді зустрічали. Перш за все, вони там, від найбільшого командира до останнього їздового, накинулися на магазини з тканинами, взуттям і стали набивати мішки і валізи. Господи, чого тільки не навезли наші браві воїни з Польщі. Один політрук привіз чемодан лакованих черевиків, але вони раптом стали розповзатися після перших кроків. Виявилося, що він схопив декоративне взуття для покійників, зшите на живу нитку. А Жоркін тато привіз навіть купу велосипедних дзвінків. Ми носилися з ними, дзенькали і веселилися:

- Польщі каюк!

Буржуйським Литві, Латвії, Естонії був каюк. У Румунії взяли і відібрали Бесарабію. Добре бути сильним.»

Наші визволителі хапали, хто що міг. Якщо в людини є велосипед, то на ньому є і дзвінок. Якщо велосипеда немає, дзвінок не потрібен. Якщо велосипед є, то можна привезти з визвольного походу один запасний дзвінок. Але навіщо - купу дзвінків тягти?

У наших геніальних полководців і мудрих вождів таємного фронту звички були ті ж, що й у пересічних визволителів Європи: хапай, що бачить око! У могутнього шефа МГБ генерал-полковника Абакумова серед кришталю й порцелян, серед виблискуючих злитків золота і дорогоцінних каменів, серед штабелів золотого та срібного посуду, знайшли валізу німецьких підтяжок. Навіщо йому стільки? Не буде ж він ними торгувати? Та й навіщо йому торгувати, якщо у нього необмежений доступ до грошей?

А ось генерал-лейтенант Крюков. Найближчий друг Жукова.

У нього крім діамантів, золота, рубінів і сапфірів, виявлено під час обшуку 78 віконних шпінгалетів, 16 дверних замків, 44 велосипедні насоси.

Якщо боїшся, що один насос поламається, візьми собі десять запасних. Навіщо тобі 44?

А ось улюбленець Жукова генерал-лейтенант Минюк Леонід Федорович. Займана посада - генерал-ад'ютант Жукова, потім - генерал для особливих доручень при маршалі Жукові. При арешті в нього крім срібла й золота, костюмів і тарілок, мармурових статуй і статуеток, килимів і картин, гобеленів та іншого конфісковані - 92 велосипедні насоси. Всі вони, Жуков, Сєров, Берія, Сіднев, Телегін, Минюк, Абакумов, Крюков прийшли до Європи під прапором звільнення. Все, що вони діяли, називалося гарним терміном - Визвольна місія Радянської Армії.

Все це мародерство і злодійство процвітало під покровом Прапора Перемоги, який гордо майорів над поваленим Райхстагом.

Всі вони називали себе комуністами. Вони вбивали десятки мільйонів людей заради загальної рівності, і тут же пускали у справу есесівські пивоварні заводи і набивали кишені мільйонами. Вони звільняли світ від Гітлера, Гебельса і Герінга і тут же вселялись у звільнені резиденції. Вони звільняли світ від коричневої чуми, від гітлерівських концтаборів, але ці концтабори не пустували, їх тут же включали в систему ГУЛАГу. Всі вони розповідали, що скоро настане такий час, коли