Читати книгу - "За вуаллю брехні, Юлія Ковалевська"

Жінка сіла поруч із Ессі і обійняла її за плечі, занепокоєно дивлячись на свого коханого чоловіка.

– Як там зараз? – Ессі сподівалась на гарні новини.

– Фронт майже не змінюється. Якщо спочатку ми мали перевагу, то зараз Ґвінне намагається взяти ініціативу у свої руки. На жаль, їм вдалось потіснити гірську роту до Ґарте. Майже ніхто не вижив, – завжди рівний голос несподівано надірвався, – у них не було можливості відступити, гори не дозволили. Підкріплення підійшло надто пізно. Хоча вони й змогли відкинути ґвіннейців назад, але якою ціною… – він похитав головою і заплющив очі. Його солдати для нього були, як діти. Незалежно від їх віку. Це його друга родина. – Я думаю вони планують піти прямо через Ґарте.

– Діти схилів... – згадала, що саме в перекладі означає «Ґвінне» з їх мови.

– Саме так, – кивнув, – сніг уже зійшов з гір, там вони матимуть перевагу і зможуть обійти наші сили на кордоні. Вони будуть недосяжні для нас. Якщо вони займуть Ґарте та прилеглий Акінейський ліс, їм ніщо не завадить форсувати Ембріт і після цього дійти до столиці за тиждень. Ми не встигнемо відвести сили сюди, вони просто прорвуть оборону на їх території і їх війська підуть у наступ по наших тілах.

Ессі починало пробирати тремтіння і похололи кінцівки.

– Але це лише за умови, що вони встигнуть це зробити, до того, як ми почнемо облогу їх столиці. Думаю, вони відчувають, що час у них закінчується, тому почали змінювати тактику.

– Шкода мені їх, – сумно відізвалась Хельма. Ессі нахмурилась.

– Загарбників не шкода, – навіть трохи по-злому відповіла білявка.

– Ох, дитинко, – Хельма похитала головою і підійшла до свого чоловіка, стиснувши його плече. – Я думала вона знає. Ти мав розповісти їй раніше, коханий.

Естеса запитально поглянула на дядька, а той зітхнув.

– Ти маєш рацію. Краще пізно, ніж ніколи.

– Що ви мали мені розповісти? – не втрималась дівчина.

– Це ми розпочали війну, доню.

– Що? – Ессі не могла своїм вухам повірити. Думала, може здалось.

– Король зумів підлаштувати все так, щоб здавалось, ніби вони зробили перший крок. За тим нападом ґвіннейців стоять його пси. Він вирізав наше прикордонне село лише для того, щоб оголосити війну Ґвінне й інші королівства при цьому не втручались, або ж були на нашому боці. Цей безумець одразу наказав почати наступ на Ґвінне після того, як стало відомо про трагедію. Я та інші генерали послухались наказу. Уже набагато пізніше я дізнався правду. Якби знав тоді, впевнений зміг би переконати інших. Але пройшло стільки років. Лорди-генерали вже не відступлять від помсти за своїх побратимів. Їх може зупинити лише прямий наказ короля.

– Але для чого? Яку мету цей монстр переслідує?! – емоційно вигукнула Ессі.

– Ніхто не знає. Може просто хоче розширити кордони. Мати більше влади, відчути себе великим правителем, – продовжив вже тихіше, – або ж він один з тих, хто хоче відродити імперію. Приблизно тоді ж почались сутички по всьому материку. Схоже послідовників у цієї божевільної ідеї багато. Це лише одна зі здогадок.

– І що робити? – Естеса сподівалась на те, що в них є план. Вона досі не могла повірити в те, що її герої, солдати Вільхе – окупанти.

Здається зараз зруйнувалась та остання частинка вигаданого світу, у якому вона жила допоки не помер її батько.

– Вибороти для вас із Торіаном трон, аби ви все виправили.