Читати книгу - "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"

*Алекс 

— Берте, ти впевнений, що ця каблучка підійде? — вкотре перепитав я, тримаючи в руках колечко з красивим діамантом, який зараз виблискував на сонці. Друг незадоволено закотив повіки й похитав головою. Знаю, що він вже страшенно втомлений нашим "походом" в ювелірний, проте, я навіть не здогадувався, що тут такий великий вибір. 

— Друже, не мені цю каблучку носити. Опирайся на вподобання Мії, а не на мої чи свої. — Сильно він мені допоміг звісно. 

— Краще б я в Асі допомоги попросив, ніж в тебе, — буркнув я собі під ніс, знову розглядаючи прикраси, які запропонував  мені консультант. 

— Їй вже доволі складно пересуватися. Все ж таки на 9 місяці вагітності. — Саме через це мені довелося вибирати каблучку з цим дурнем, який розбирається в прикрасах так само, як і я. 

— Аж не віриться, що зовсім скоро ти станеш батьком, — промовив я, штовхаючи друга в плече. На його обличчі з'явилася щира посмішка при згадці його майбутнього малюка. 

— Мені також. Проте, я дуже радий, що все склалося саме так. Ася дуже переймалася через втрату нашої першої дитини. Їй було складно з цим змиритися й вона постійно звинувачувала себе. — Так, це правда. Моя подруга пережила дуже складний період, проте, Берту вдалося повернути її до життя. Їхнє кохання зцілило Асю. Тепер у них є заради кого жити. 

— Передавай привіт своїй дружині. 

— Якщо ми тут ще на годинку затримаємося, то вона виселить мене на килимок до нашого кота. Алексе, я тебе прошу, давай поквапимося. 

— Гаразд! — Я ще раз оглянув всі каблучки й зупинився на тій з великим діманатом. — Я беру цей. Запакуйте, будь ласка. — У погляді того продавця я побачив полегшення. Він вже, мабуть, втомився з нами. 

Через декілька хвилин ми вже прямували в бік моєї машини. 

— Вже придумав, як будеш освідчуватися Мії? — Насправді, я доволі дового думав над цим. Хотілося придумати щось оригінальне. 

— Так. У нас є доволі цікава історія пов'язана з нашим першим побаченням. Тоді я надіслав їй електронного листа в якому написав причини, щоб піти зі мною на цю зустріч. Цього разу зроблю те ж саме, лише напишу причини, щоб вийти за мене заміж, — поділився я своєю ідеєю з Бертом. Сподіваюся, що Мії сподобається. 

— Круто. Думаю, що Мія зацінить... Хвилюєшся? — запитав друг, дивлячись на мої спітнілі долоні, які я весь цей час тер одна об одну. У нас тепер з Мією навіть звички одні на двох. 

— Звісно! — Я витер руки серветкою й натиснув на газ. — А якщо вона відмовить мені? — Берт почав голосно сміятися й за це отримав від мене стусана. 

— Вибач, Алексе, але ти зараз серйозно? Ця дівчина кохає тебе до нестями! Я впевнений, що вона прийме твою пропозицію. 

— Так... Проте, ми знайомі лише два роки. Можливо, я трохи поспішив з заміжжям? — Ми з Мією раніше не говорили на цю тему. Мабуть, мені слід було поговорити з нею про це раніше. Зараз мені залишалося лише надіятися, що вона вийде за мене. 

— Два роки — це доволі довгий термін. Думаю, якщо Мієчка терпіла тебе так довго, то й до кінця життя витерпить. — Підколи Берта зараз були недоречні. Мені потрібна була дружня порада, а не це. Я знову штурхнув його в плече й різко пригальмував на повороті. Водій, що їхав позаду, відкрив вікно й вилаявся на мою адресу. Гаразд, я заслужив це. — Все, більше ніяких жартів. Якщо серйозно, то я думаю, що час не має жодного значення. Вона кохає тебе, а ти — її, тому все буде гаразд. 

— Хоч би ти мав рацію. 

Я відвіз Берта, а тоді поїхав до нашого з Мією дому. Аж не віриться, що вже більше року ми живемо вдвох. Насправді, жити з батьками класно, але нам хотілося трішки більше вільного простору. Тим паче, що ми часто бачимося з рідними. Батьки часто залишають в нас Лева. Наш брат вже так підріс. Він дуже схожий на мене. 

Коли я заїхав на подвір'я, то помітив світло в вітальні. Швидше за все, мій діамантик зараз працює над новою книгою. Добре, що вона таки погодилася на співпрацю з видавництвом. Впевнений, що на неї чекатиме блискуче майбутнє письменниці. 

— Привіт, кохана, — промовив я, а тоді нахилився й поцілував її в скроню. Мія втомлено усміхнулася, вимикаючи свій гаджет. 

— Привіт. Ти сьогодні так довго. Затримався в шоурумі? — Наш магазин вже більше 3 годин зачинений. Чорт! Надіюся, що вона не дізнається про це.

— Так, а потім ще в затор потрапив. 

— Ясненько. На роботі все гаразд? Надіюся, що нічого не сталося за один день моєї відсутності.

— Все було гаразд, — промовив я. З кухні вибіг Лакі. У зубах він тримав улюблену іграшку-мишку. Я підняв його на руки й той облизнув мою щоку. — Здається, йому пора на дієту. Він скоро буде важчий, ніж я. — Лакі не зацінив моєї пропозиції і вдарив мене лапою по носі. Що за невихований кіт? Як тільки йому щось не подобається, він одразу виявляє свій характер. 

— Це швидше Лакі тебе на дієту посадить, ніж ти його. Краще облиш котика й ходімо вечеряти. Я приготувала піцу. 

— Як скажеш, діамантику. 

Після вечері Мія швидко заснула, а я взявся за написання листа. Довго думав, щось змінював, переписував і все ж таки написав: 

Тема: 10 причин, щоб вийти заміж за Алекса Грея 

1. Я буду твоєю опорою та підтримкою, які б труднощі не були на нашому шляху. 

2. Я буду завжди поруч, коли тобі буде це потрібно.

3. Я буду піклуватися про тебе й дарувати тобі лише усмішку та сльози від щастя. 

4. Я буду вірним чоловіком, який ніколи не посміє навіть подумати про іншу жінку. 

5. Я буду робити тебе щасливою. 

6. Я буду хорошим батьком для наших майбутніх дітей. 

7. Я буду завжди вірити в тебе. 

8. Я буду берегти тебе, як зіницю ока. 

9. Я буду стояти завжди на твоєму боці, навіть якщо весь світ буде проти нас.

10. Я буду кохати тебе до нестями, діамамантику, до останнього свого подиху.