Читати книгу - "Літопис Руський. Повість минулих літ"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
297
В Іп. тут і далі «вола»; у Хл. І Лавр. «быка».
298
Додано з Лавр.
299
Додано з Лавр. Переяславль згадується ще 907 р., у договорі Олега з греками. Очевидно, легенда про Кожум'яку (Кирила, Микиту, Яна) виникла за часів Володимира і була внесена в літопис під 993 p. пізніше, коли складалася «Повість минулих літ».
300
Додано з Лавр.
301
Перевара — посудина, в якій варили мед (напій).
302
Єванг. від Матфія V, 7.
303
«Єванг. від Луки XII, 33.
304
Єванг. від Матфія VI, 19–20.
305
Псалом СХІ, 5.
306
Притчі Солом. XIX, 17.
307
В Іп. І Хл. «по градомъ»; у Лавр. «по городу».
308
Гридниця — велика зала (мабуть, окреме приміщення), де перебували гриді — дружинники-охоронці князя.
309
В Іп. «Ондроникомъ»; у Лавр. «андрихомь».
310
В Іп. І Хл. «єпископ»; у Лавр. «єпископи».
311
Віра — грошова кара за вбивство або тяжке каліцтво вільної людини; плата ця йшла князеві.
312
В Іп. І Хл. «вѣрхъние»; верхньою землею називалася Новгородська земля; низовською новгородці називали Київську землю.
313
Лукно — діжечка з лубу.
314
Медуша — приміщення для зберігання меду (їжі і напою).
315
Додано з Лавр.
316
В Іп., Хл. І Лавр. помилково — «въ градѣ», «въ градѣх», «в городѣхъ».
317
Корчага — велика глиняна посудина, типу широкої низької амфори, з вузьким горлом.
318
В Іп. І Хл. «принесени святий»; у Лавр. «перенесени святий»; тут явна помилка; у Новг. І маємо «принесени си», а в Новг. V додано «князи», тобто мовиться про померлих у попередні роки князів і княгинь; у 1044 p. сюди перенесуть останки Ярополка і Олега Святославичів; за дослідженнями, в Десятинній церкві була похована й Анна, шоста жона Володимира Святославича.
319
Додано з Лавр.
320
Події ці тлумачать так. Святополкові, який у час смерті Володимира перебував у Києві, треба було виграти день-два, аби влаштувати справи захоплення престолу. Він приставив сторожу до покійного батька, щоб приховати його смерть. Але бояри, противники Святополка і прихильники Бориса, вивезли тіло Володимира, і всі кияни дізналися про його кончину.
321
Римсько-візантійський імператор Константин проголосив християнство офіційною релігією Римської імперії, за що був прозваний Великим і визнаний за святого. Володимир Святославич, що запровадив християнство на Русі, тому й порівнюється з Константином.
322
Посл. Павла до римлян V, 20.
323
Премудр. Солом. XI, 17.
324
Ієзекіїль XXXIII, 11.6
325
Ієзекіїль XXXIII, 12–16, 20.
326
Єванг. від Матфія IX, 13.
327
Діяння апостолів X, 31.
328
Натяк, очевидно, на те, що Володимира не канонізовано як святого, бо далі літописець свідчить, що пам'ять його бережуть руські люди.
329
Додано з Лавр.
330
Притчі Солом. XI, 7; слово курсивом додано з Лавр.; у літопису подано зворотний афоризм, бо в Біблії сказано: «Із смертю людини нечестивої зникає надія».
331
Цей заголовок в Іп. зі знаком виноски приписано внизу новим почерком.
332
Притчі Солом. І, 16, 18, 19.
333
Псалом III, 2.
334
Псалом XXXVII, 3, 18.
335
Псалом CXIII, 1–3.
336
Псалом XXI, 13, 17; VII, 2.
337
Імена відомі з «Саги про Еймунда».
338
Друга кн. Параліпоменон XVIII, 19, 20.
339
Псалом LVII, 2–5.
340
Додано з Погод, «на оусть тмы»; у Хл. це виправлено (хибно) на «оустьи смѣдыни».
341
Від устя тепер висохлої річки Смядині до Смоленська приблизно 3 км.
342
Псалом СХХХІІ, 1.
343
Псалом IX, 18.
344
Псалом XXXVI, 14; X, 2; XXXVI, 15, 20.
345
Псалом II, 3–7.
346
В Iп. «пути плоды» у Хл. «труда плоды».
347
Притчі Солом. I, 26, 31.
348
Імовірне місце поховання Святослава — пагорб Могила Святослава. У Никон. відзначено, що в нього був син Ян (Іван). Судячи з маршруту втечі, можна з великою вірогідністю припускати, що Святослав був одружений з невідомою на ім'я дочкою угорського князя (принца) Гейзи; їх у Гейзи (за угорськими джерелами) було три, шлюбні зв'язки їх відомі; тоді це буде четверта (друга по старшинству). Є давня гіпотеза, що й брат Гейзи Михаи жоною мав якусь руську княжну.
349
Даниїл V, 21.
350
Ісайя І, 6.
351
Екклезіаст X, 16.
352
Ісайя III, 1–5.
353
Kopзнo — накидка, плащ на хутрі або оторочений хутром.
354
В Іп. «на Рокъмъ»; у Лавр. «на Рокомъ».
355
У Хл. І Лавр. числа убитих нема. а в Іп. Його приписано внизу сторінки (з виноскою).
356
Про це вже говорилося вище. Бориса убили 24 липня. З убивством Гліба Святополк, ясно, не гаявся, отже послав до нього гінця 24 чи 25 липня. Про цього таємного гінця дізналася Передслава і тоді ж треба було й собі блискавично організувати таємну місію) послала вістку про все Ярославові. Гонець (один чи два), міняючи коней і долаючи за добу 150 км чи й більше, прибув до Новгорода напередодні першого Спаса (1 серпня).
357
У Хл. число варягів становить шість тисяч: кількість війська Ярослава в Іп. дуже перебільшено; за Новг. І (Комісійний список), у Ярослава було чотири тисячі воїв — тисяча варягів і три тисячі новгородців.
358
Дізнавшись про вбивство Бориса, Ярослав відразу рушив у похід, витративши кілька днів на збір. У літопису далі багаторазово простежуються факти, що християнізовані князі вирушали в походи, а по можливості розпочинали й вирішальні битви, у великі християнські свята або в день свого патрона-покровителя. Перебіг подій, як і до певної міри слова «призвавши [на поміч] бога», дають підставу для твердження, що Ярослав, спасаючись від можливої загрози з боку Святополка, виступив проти нього саме
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Літопис Руський. Повість минулих літ», після закриття браузера.
