Читати книгу - "Флорентійська чарівниця"

винен. Як ти цього не можеш зрозуміти. Ти вже є тим, ким ти є — одним із найвпливовіших воєначальників, тобі нічого не треба доводити. Тоді ж бо як мені весь час треба ставати тим, що всередині мене. Як ти можеш кохати мене і не розуміти мене. Це не кохання, а егоїзм. Банальне охолодження стосунків через дрібні сварки. Йому не хотілося вірити, що кохання їх покидає. Він не вірив цьому. Він викинув це з голови. Їхнє кохання — це зріле кохання століття. Воно не може потонути у дріб'язковості.

Герцог Джуліано також помітив певні недоречності у своєму дзеркалі, в яке він усе ще поглядав мало не щодня, чим дуже турбував дружину Філіберту Савойську. Його шлюб із Філібертою мав чисто політичний характер. Вона була немолодою і до того ж не вродливицею. Після одруження він і далі обожнював Кара Кьоз навідстані, однак заради справедливости варто сказати, що цей хворобливий і благочестивий чоловік ніколи не робив спроб спокусити і забрати її у свого великого генерала, а задовольнявся влаштуванням на її честь festa, які можна було порівняти із тогочасним святкуванням приїзду Папи до Флоренції. Філіберта після свого прибуття до Флоренції почула леґенду про святкування на честь принцеси Маґора і вимагала, аби її чоловік влаштував щонайменше таке святкування для своєї нареченої, на що Джуліано відповів, що такий карнавал був би доречним, якби вона народила йому спадкоємця. Він заледве чи коли заходив до її спальні, однак його єдиний негідний син називатиметься Іполитом і стане кардиналом, як це інколи буває з негідниками. Після тієї відмови Філіберта зненавиділа Кара Кьоз усім своїм серцем, а коли дізналася про існування чарівного дзеркала, то зненавиділа і його. А коли почула, як Джуліано з тугою говорив про нездужання смуглявої принцеси, то вже цього не стерпіла.

— Їй зле, — сказав він дружині сумно, коли вона застала його втупленим у чарівне дзеркало. — Поглянь на бідолашну дівчину. Вона слабує.

Філіберта ж закричала:

— Так, вона у мене ще занедужає, — і кинула щіткою для волосся зі срібною ручкою в дзеркало і розбила його. — Мені зле, — сказала вона. — Якщо хочеш знати правду, то мені ще ніколи не було так зле. Піклуйся і про моє здоров'я так, як ти піклуєшся про її.

А правда полягала в тому, що Кара Кьоз перевтомилася, бо жодна жінка неспроможна витримати такого напруження впродовж такого тривалого часу. Зачарування сорока тисяч людей, місяць за місяцем, рік за роком виявилося занадто складним завданням навіть для неї. Все менше і менше надходило повідомлень про дива, а потім про них взагалі перестали говорити. Папа також більше й словом на згадував про її святість.

А на відміну від Аланкви — богині сонця, вона не мала сили над життям і смертю. За три роки після її приїзду до Флоренції Джуліано де'Медичі захворів і помер. Філіберта спакувала пожитки, серед іншого своє неймовірне цінне придане, й вернулася до Савоя.

— Флоренція здалася на милість повії-сарацинки, — сказала вона, коли опинилася вдома, — і не є тим містом, де може мешкати добропорядна християнка.

{18} Випадок з левами та ведмедем

 ипадок з левами та ведмедем стався під час testa на честь Кара Кьоз. Першого дня проводилися перегони з palio[52] та нічними феєрверками. Наступного дня випустили диких звірів на П'яцца делла Синьйора — биків, буйволів, волів, ведмедів, леопардів та левів, а також чоловіків на конях та піших уланів, а ще чоловіків, що сховалися у величезній дерев'яній черепасі й дерев'яному дикобразі. Одного чоловіка вбив буйвіл.

У якийсь момент найбільший лев схопив ведмедя за горло і вже був готовий загризти його, коли, на загальний подив, втрутилася левиця на боці ведмедя, вкусила лева, і той відпустив ведмедя. Ведмідь скоро оклигав, а решта левів та левиць відвернулися від тієї левиці-рятувальниці, і вона сумно ходила переповненим квадратом, ні на кого не нападаючи, нехтуючи всіма глузуваннями та вигуками, очевидно, вбита горем. Наступними днями та місяцями точилися довгі дискусії про значення цієї дивної події. Всі зійшлися на думці, що левиця символізувала Кара Кьоз, але хто був ведмедем і хто був левом? Нарешті, знайдено, як вважалося, вірогідне пояснення, і містилося воно в анонімному памфлеті, автором якого був Ніколо Маккіавелі, знаний лишень небагатьма флорентійцями, популярний драматург, людина влади у немилості. У памфлеті йшлося, що левиця показала себе готовою втрутитися у боротьбу між своїм та іншим видом, якщо це потрібно для досягнення миру. Також принцеса Кара Кьоз, у разі необхідности, може стати між непримиренними силами, навіть якщо їй доведеться виступити проти своїх.

— Але, на відміну від левиці на П'ацца, левиця-жінка буде не самотньою. Вона має і завжди матиме багато справжніх друзів серед ведмедів.

Отже, для багатьох вона стала символом миру і самопожертви в ім'я миру. Про неї багато говорили.

— Східна розсудливість, — казали люди, але вона одразу відкинула таке припущення.

— На сході немає ніякої особливої розсудливости, — сказала вона Арґалії. — Всі люди — такі ж телепні.

------------------------------

Щойно Кара Кьоз та її Дзеркало залишили його будинок, іль Макія відчув напад гіркого смутку, який не покидатиме його впродовж усіх наступних тринадцяти років життя. Коли виставили його з владних коридорів, не знати куди поділися друзі, слава