Читати книгу - "Віннету І"

А я заплющив очі і далі лежав непорушно, але вже не був непритомний, а просто — утомлений, спокійний. Я хотів би лежати так завжди. Але тут почулися кроки. Чиясь долоня торкнулася до мене, до моєї руки. І я почув голос Віннету.

— Сем Гоукенс не помилився? Вбивча Рука справді приходив до тями?

— Так. Ми троє це чітко бачили. Він навіть кивками відповідав на мої запитання.

— Тоді трапилося велике диво. Але було б краще, якби він залишився мертвим. Бо він може повернутися до життя тільки для того, щоби знову померти.

— Але ж він найкращий друг апачів!

— Він двічі вдарив Віннету!

— Бо він був змушений!

— Вбивча Рука не мав такої необхідності!

— Мав! Вперше він зробив це для того, щоби врятувати тобі життя. Якби ти оборонявся, то кайова вбили б тебе. А вдруге він мусив захищатися від тебе. Ми хотіли здатися вам добровільно, але не могли, бо ваші воїни не слухали нас.

— Гоукенс говорить так лише для того, щоби врятуватися.

— Ні. Це правда!

— Твій язик бреше. Все, що ти розповів Віннету, щоби уникнути мученицької смерті, тільки більше переконало його в тому, що ви були ще більшими ворогами нам, ніж самі кайова. Ти підкрадався до нас і підслуховував. Якби ти був нашим другом, ти попередив би нас. Тоді на нас би не напали несподівано і не прив’язали до дерев.

— Але ви б помстилися нам за смерть Клекі-Петри, або навіть якби зі вдячності не помстилися, то точно не дали б завершити роботу.

— Але ви не мали права так поводитися. Ти намагаєшся вигадати виправдання, у які не повірить навіть дитина. Невже ти вважаєш Інчу Чуну і Віннету недосвідченими, як малі діти?

— Ні, я так не думаю. Вбивча Рука знову знепритомнів. Якби він отямився і зміг говорити, то підтвердив би, що я сказав правду.

— Так, він брехатиме, як і ти. Блідолиці всі брешуть і обдурюють. Віннету знав лише одного-єдиного білого, у чиєму серці жила правда. Це був Клекі-Петра, якого ви вбили. Вбивчій Руці мало не вдалося ввести мене в оману. Я побачив його сміливість та силу, і це захопило мене. Мені здалося, що в його очах світиться чесність, і я подумав, що зможу полюбити його. Але він виявився таким самим нікчемним, як і всі інші. Він не завадив вам заманити нас у пастку і двічі вдарив мене кулаком по голові. Навіщо Маніту створив такого могутнього чоловіка і дав йому таке фальшиве серце?

Я хотів подивитися на нього у момент, коли він торкнувся мене, але слабкість не дала мені цього зробити. Здавалося, що моє тіло складається з повітря, а не з тканин, і тому не може рухатися. Але після того, як я почув сказане Віннету, повіки нарешті послухалися мене. Вони розплющилися, і я побачив його поряд зі собою. Він був убраний у легкий полотняний одяг, не мав при собі зброї, а в руках тримав книгу під назвою «Пісня про Гаявату»[39]. Отже, цей індіанець, син народу, який вважають «диким», не лише вмів читати, але й розумів справді високу поезію. Знаменита поема Лонґфелло в руках індіанця з племені апачів! Такого мені навіть уві сні не могло привидітися.

— Він знову розплющив очі! — вигукнув Сем, і Віннету повернувся до мене. Він знову підійшов ближче, подивився на мене уважно і запитав:

— Ти можеш говорити?

Я похитав головою.

— Тобі боляче?

Та сама відповідь.

— Будь чесним із Віннету! Той, хто повстав із мертвих, не може говорити неправду. Ви, четверо, справді збиралися нас урятувати?

Я кивнув двічі.

Після цього він зневажливо махнув рукою і обурено вигукнув:

— Брехня, брехня, брехня! Він бреше навіть у розкритій могилі! Якби ти сказав мені зараз правду, можливо, мені спало б на думку, що ти інакший, ніж вони, що ти можеш виправитися, і Віннету попросив би свого батька Інчу Чуну подарувати тобі життя. Але ти не вартий такого прохання, і тому ти помреш. Ми будемо дуже добре доглядати тебе, щоби ти якомога швидше одужав і знову став сильним, аби витримати усі муки, які чекають на тебе. Миттю померти хворим і слабким — це не покарання.

Я не міг більше тримати очі розплющеними і знову заплющив їх. Якби я тільки міг говорити! Але тепер до юного вождя апачів знову звернувся Сем.

— Ми ж довели тобі, переконливо і незаперечно довели, що були на вашому боці. Ваших воїнів хотіли заморити голодом, і, щоб уникнути цього, Вбивча Рука бився з Ножем-Блискавкою і переміг його. Він ризикував своїм життям задля вас, а ви за це збираєтеся його вбити!