Читати книгу - "Точка Обману"

— Звісно, що ні, — погодився Секстон, намагаючись додати голосу рішучості. — Ми зайшли надто далеко.

— Кріс Гарпер брехав щодо усунення неполадок у супутнику, — входячи в кабінку ліфта, вимовив гість, — і нам належить з’ясувати навіщо.

— Я постараюся з’ясувати подробиці щонайшвидше, — запевнив Секстон, подумавши, що у нього є потрібна людина.

— Добре. Від цього залежить ваше майбутнє.

Провівши гостя, Секстон пішов назад до квартири. Хода його стала трохи впевненішою, голову він тримав трохи вище, а в голові трохи розвиднілося. Отже, НАСА бреше щодо супутника. Залишилося тільки придумати, як це довести.

Думки сенатора повернулися до Габріель Еш. Хоч би де ця дівчина зараз не перебувала, їй, безумовно, не позаздриш. Вона, поза сумнівом, бачила прес-конференцію і тепер стоїть десь на балконі, готова стрибнути в безодню. Її пропозиція зробити критику НАСА центром виборчої кампанії Секстона була головною помилкою і в його, і в її кар’єрі.

Секстон подумав, що помічниця перед ним у боргу і прекрасно це розуміє. Габріель не раз доводила, що уміє роздобувати секрети НАСА. Секстон підозрював, що у неї є якісь свої контакти. Ось уже декілька тижнів вона справно забезпечувала його суто внутрішньою інформацією. Якими саме зв’язками вона володіє, Габріель не розповідала. То нехай тепер роздобуде відомості про супутник-сканер. Тим більше що зараз у неї є чудовий стимул. Борги треба віддавати, а Секстон припускав, що помічниця постарається повернути його прихильність.

Коли Секстон підходив до дверей, його привітав охоронець:

— Вітаннячко, сенаторе. Сподіваюсь, я правильно вчинив, що дозволив Габріель увійти? Вона сказала, що їй просто необхідно поговорити з вами.

Секстон зупинився.

— Прошу?

— Міс Еш. Вона приходила сьогодні увечері і сказала, що має для вас украй важливу інформацію. Тому я і впустив її.

Секстон закляк на місці. І спантеличено витріщився на двері власної квартири. Про що, в біса, каже цей хлопець?

Вираз обличчя охоронця змінився. Тепер на ньому зобразилися збентеження і заклопотаність.

— Сенаторе, з вами все гаразд? Ви все добре пам’ятаєте? Габріель прийшла під час вашої наради. Адже вона розмовляла з вами, так?

Секстон довго стояв мовчки, відчуваючи, як б’ється серце. Невже цей ідіот впустив Габріель до квартири під час таємної зустрічі з членами фонду «Космічний кордон»? Вона понишпорила всередині, а потім, не сказавши ні слова, зникла... Можна тільки здогадуватися, що саме підслухала Габріель. Проковтнувши гнів і досаду, сенатор примусив себе посміхнутися:

— І справді! Вибачте! Я страшенно втомився. Ну і, звичайно, трохи випив. Ми розмовляли з міс Еш. Ви вчинили абсолютно правильно.

На обличчі охоронця відобразилося явне полегшення.

— А йдучи, вона не сказала, куди піде?

Охоронець похитав головою:

— Вона дуже поспішала.

— Ну добре, спасибі.

Секстон повернувся до кімнати, мало не лускаючись від злості. Невже я неясно висловився?! Ніяких відвідувачів! Габріель якийсь час пробула у квартирі, а потім тихцем вислизнула — отже, вона почула те, що не мусила почути. А в таку ніч, як сьогодні, — і поготів!

Сенатор Секстон прекрасно розумів, що не слід втрачати довіру Габріель Еш. Якщо жінка відчуває, що її обдурили, вона часто стає мстивою і робить дурниці. Він мав повернути її. Сьогодні більше, ніж будь-коли, вона була потрібна сенаторові в його таборі.

79

А на четвертому поверсі телестудії Ей-бі-сі Габріель Еш сиділа на самоті у скляному офісі Йоланди, втупившись у потертий килим. Вона завжди пишалася своєю безпомилковою інтуїцією і вмінням відрізняти, кому можна довіряти, а кому — ні. І ось, уперше за багато років, Габріель відчула розгубленість і самотність; вона не знала, куди йти і що робити.

Від сумних думок її відвернув сигнал стільникового телефону. Вона неохоче відповіла:

— Габріель Еш слухає.

— Габріель, це я.

Вона впізнала характерний тембр сенатора Секстона, хоча, зважаючи на недавню подію, він говорив на превеликий подив спокійно.

— Сьогодні жахливий вечір, — сказав він. — Тому просто дай мені дещо сказати. Впевнений, що ти дивилася президентську прес-конференцію. Бог свідок, ми пішли не з тієї карти. Я просто сам не свій від злості. Можливо, ти виниш себе. Не треба. Забудь про все. Хто, врешті-решт, міг таке передбачити? Ти ні в чому не винна. Хоч би там як, вислухай мене. Здається, ми зможемо знову стати на ноги.

Габріель аж підвелася, навіть не уявляючи ходу думок Секстона. Такої реакції вона від нього не очікувала.

— Сьогодні у мене була нарада, — продовжував сенатор, — з представниками приватних космічних фірм, і...

— Справді? — вирвалося у Габріель. Вона зовсім не чекала, що він зізнається. — Тобто... хочу сказати, я й гадки не мала...

— Та так, нічого серйозного. Я б, звичайно, попросив бути присутньою і тебе, але ці хлопці поведені на секретності. Деякі з них жертвують гроші на мою кампанію. І не хочуть це афішувати.

Габріель відчула себе повністю обеззброєною.

— Але ж... це... незаконно!

— Незаконно? Цілком законно, чорт забирай! Бо кожна пожертва не перевищує встановлену межу — дві тисячі доларів. Це так, дріб’язок. Ці хлопці навіть і не помітять такої суми. Проте я вислуховую їхні скарги і бурчання. Вони називають це інвестиціями в майбутнє. Я особливо про це не говорю. Чесно кажучи, безпечніше мовчати. Якщо Білий дім що-небудь рознюхає, то роздує з мухи слона, це вже точно. Але у будь-якому разі йдеться про інше. Я телефоную тобі, бо щойно, вже після зустрічі з бізнесменами, розмовляв з головою фонду «Космічний кордон»...

Протягом декількох секунд, поки Секстон продовжував говорити, Габріель чула лише гупання в скронях і відчувала, як зростає почуття провини. Адже без щонайменшого примусу з її боку сенатор зізнався в сьогоднішній зустрічі з керівниками космічних фірм. Їх фінансування цілком законне! Страшно подумати — що вона мало не накоїла! Спасибі Йоланді — вчасно зупинила її. Інакше вона б уже перестрибнула на корабель Марджорі Тенч!

— ...І я пообіцяв керівникові фонду, що ти роздобудеш для нас цю інформацію, — закінчив сенатор.

Габріель відвернулася від своїх думок.

— Гаразд.

— Сподіваюся, ти й досі маєш доступ до свого джерела інформації?

Марджорі Тенч. Габріель аж скривилася від огиди. Вона ніколи не зможе відкрити сенаторові, що інформатор маніпулював нею.

— Гм... сподіваюся, що маю... —