Читати книгу - "Крила кольору хмар"

— Нічого, Іро, куди нам поспішати? Правда, сестричко? І говорити, як слід, навчимося, і літати. Аби справді це всім подобалося, — весело додає Ада.

Віктор збагнув, що припав до дверей вухом, аж коли перехожі почали на нього здивовано витріщатися. Тож рішуче смикнув ручку, водночас виставляючи перед собою велике рум’яне яблуко. Поки справа дійде до польотів, слід повністю одужати, а позитив — то найкращі ліки, вони завжди на користь.

Хоча двері зазвичай трохи заїдали, цього разу вони відчинилися легко.

І раптом у Віктора з’являється відчуття, що йому майже вдається відірватися від землі. Щоправда, лише на мить. А ще його з порогу зустрічають щирі усмішки та щасливий щебет Христинки: «Вітюса плийсов! Яблуцко плиніс. Ула!»

Любов, зрештою, непогана плата за будь-яке рішення. Особливо, якщо маєш сили щиро всміхнутися у відповідь.

Запоріжжя — Львів

2014 рік

1

Кам’яниця Мазанчівська (пол. Dom Mazanczowski) — будинок № 31 на площі Ринок, зведений у ХVІІ столітті.

2

Рядки з пісні «Дива не буде» гурту «Хорта».

3

Принцип логіки, що приписують середньовічному філософу Вільгельму з Оккама. Принцип стверджує, що не треба робити більше припущень, ніж мінімально потрібно.

4

Фрагмент із пісні «Не вчи мене» гурту «Немного нервно».

5

Вірш Любові Долик «Гардероб для душі».

6

Уривок вірша Любові Долик «Моїй подрузі».

7

Вірш Любові Долик «Ще раз про польоти».