Читати книгу - "Серця трьох"

Потім Торес ще раз протиснув голову крізь отвір, щоб подивитись на світ при заході сонця. Немов щур у пастці, схоплений за горло сильцем майя, він бачив, як сутеніло і як заходила ніч, що огортала мороком і ясний день, і його свідомість.

Корови все ще стояли у воді, куняли та зганяли хвостами мух. Потім підійшов до річки й олень. Незважаючи на худобу, він нахилив голову і знову почав пити воду.

Розділ XXVIII

Недарма Ріганові приятелі називали його вовком Уолл-стріт. Звичайно він дуже обережно грав на біржі, але часом, немов п’яниця, пускався берега й брався за найризикованіші і найсміливіші операції. Під час своєї біржової діяльності він разів із п’ять викликав паніку на грошовому ринку і щоразу мав від цього мільйонний зиск. Однак він рідко так шаленів і ніколи не бруднив собі рук якимись дрібницями.

Кілька років він сидів спокійно, щоб розвіяти підозру супротивників, щоб ті подумали, ніби вовк уже підтоптавсь і втихомирився. А тоді, як громовиця, вдаряв на тих, кого хотів знищити. Але хоч удари його й падали, наче блискавки, задумував він їх не з блискавичною швидкістю. На підготовку до них витрачалося багато місяців і навіть років, і плани битви терпляче визрівали до слушного часу.

Так само задумано й підготовано неминуче Ватерлоо для Френка Моргана. В основі його лежала помста небіжчикові. Ріган хотів уразити не Френка, а Френкового батька, завдати удару мертвому через його живого сина. Вісім років за життя старого Річарда-Генрі Моргана, вісім років, аж до його смерті, чекав він нагоди. Але нагода не випадала. Він і справді був вовком Уолл-стріт, та що міг удіяти він проти лева? Покійного-бо Річарда-Генрі Моргана називали левом Уолл-стріт.

Отже, прикидаючись приятелем, Ріган переніс свою ненависть із батька на сина. Але на помсту звабило його непорозуміння. Років за вісім до смерті старого Моргана Ріган спробував завдати йому рішучого удару і схибив. Та тільки він і в голові собі не покладав, що той розгадав його намір. А Річард-Генрі Морган не лише здогадавсь, а й переконався, що це правда, і тоді хутко сам вразив свого лукавого спільника. Якби Ріган знав, що старому Генрі було відомо про його зрадництво, він був би проковтнув ці гіркі ліки й не подумав про помсту. Але, гадаючи, що Морган, нечесний не менше за нього самого, завдав йому збитків просто через свою підлу вдачу, Ріган не бачив іншого способу порахуватися з ним, як знищити його або принаймні його сина.

І Ріган терпляче вижидав. Спочатку Френк не втручався у фінансові справи, задовольняючись із прибутків надійних акцій, куди вмістив гроші ще його батько. Тільки тоді, як Френк заходився організовувати «Темпіко петролеум» і вклав у нього мільйони, які обіцяли повернутись до нього з мільйонним зиском, Ріганові здалося, що нагода наближається. І Ріган не став гаяти часу, хоч його система нападу вимагала довгих місяців підготовки. Насамперед він досконало вивчив кожну акцію, що належала Френкові.

На це пішло добрих два роки. В деяких підприємствах, де було вміщено багато Френкових коштів, Ріган був одним з директорів і мав великий вплив. У «Фріско» він головував; у компанії «Нью-Йорк, Вермонт і Коннектікат» був заступником голови; в «Північно-Західній електричній» спершу підпорядкував собі одного з директорів, а далі зумів перетягти на свій бік дві третини голосів. І так скрізь, посередньо або безпосередньо, через банки чи якісь інші організації він мав напохваті всі таємні пружинки та підойми того фінансового й ділового механізму, від якого залежало Френкове багатство.

Але всі ці підприємства були дрібні порівняно з головним — «Темпіко петролеум». Тут, якщо не говорити про якісь мізерні двадцять тисяч акцій, що їх Ріган придбав на вільному ринку, він не важив нічого й не мав ніякого впливу, хоч, на його думку, настав уже час підбити під свою руку й це підприємство. Власне, «Темпіко петролеум» належав самому Френкові. Правда, в цій компанії були зацікавлені дехто з його приятелів, а надто місіс Керазес. Вона надокучала йому, навіть дзвонила по телефону. Були й інші — наприклад, Джонні Пасмор, — що ніколи не турбували Френка і, спіткавшися з ним, байдуже й оптимістично говорили про біржові справи та фінансовий стан взагалі. І це для Френка було куди гірше, ніж нервовість місіс Керазес.

Внаслідок Ріганових махінацій акції «Північно-Західної електричної» упали на тридцять пунктів і на тому спинилися. Ті, хто мав себе за біржових фахівців, вважали, що це підприємство дуже ненадійне. Далі настала черга невеличкого, міцного, як скелі гібралтарські, «Фріско». Про нього ширилися найприкріші чутки, і вперто говорили навіть про банкрутство. «Монтана Лоуд» усе ще не спромоглася піднятись після непохвального відгуку Малені про стан її фінансів, і навіть Вестон, добрий знавець, відряджений англійськими акціонерами, не міг сказати про неї нічого втішного. Цілих півроку «Імперіел Тангстен» не давав жодних прибутків через страйк, якому, здавалося, не буде кінця. І ніхто, за винятком кількох профспілкових діячів, не знав, що страйк підтримувано коштом Рігана.

Таємничість і смертельність нападу страшенно нервували Бескома. Здавалося, ніби це сповзає з гори льодовик і тягне з собою в провалля всі підприємства, куди лишень Френк уклав свої гроші. Врахувати будь-що в цьому русі було неможливо. Ясно було тільки одне: таке безупинне падіння загрожувало всьому Френковому достаткові. Падали не тільки його акції, а й ті, що під них він узяв кредит у банку. Далі пішла поголоска про війну. Чужоземним послам одному за одним вручали паспорти, і здавалося, ніби півсвіту мобілізується. І саме тепер, коли становище на біржі захиталося, коли щохвилини можна було сподіватися паніки, а держави ще не оголосили мораторію, Ріган вирішив завдати останнього удару. Тепер випала добра нагода почати курс на зниження, тим паче, що його підтримував з десяток інших великих хижаків, які мовчазно визнали Ріганову зверхність. Але навіть вони не знали як слід його планів і не здогадувались про причину наступу Рігана. Вони мали єдину мету, яка, правда, між іншим, була й у Рігана, однак у щирій гонитві за грошима їм і на думку не спадало, що удар насамперед скеровано проти Френка Моргана, чи пак проти привиду його батька.

Тим часом Ріганова фабрика чуток розпочала свою роботу. Найперше і з найбільшою швидкістю на біржі падали Френкові акції, що й так цінувалися вже