Читати книгу - "Як я стала королевою, Ольга Обська"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Джерелом запаху хлору знову виявилася Карла. Аліса побачила її у коридорі біля вікна. Певна річ, сама камеристка пахнути так екзотично не могла, а значить, джерелом "аромату" імовірно був предмет у її руках.
Поки Аліса наближалася до неї, встигла помітити, що та зайнята справою абсолютно прозовою і неймовірно корисною — вона мила підвіконня. Наказ відпочити з дороги камеристка зрозуміла по-своєму.
— Карло, що ти робиш?
— Я маю знищити плісняву в кожному куточку цього крила, де житиме моя королева, — заявила Карла настільки войовничо, що сумнівів не залишалося — пліснява не має жодного шансу.
— Я захоплююся твоєю запопадливістю, — щиро похвалила камеристку Аліса, — але чому б тобі трохи не відпочити з дороги? А потім я попрошу короля прислати тобі на допомогу когось із його почту.
Карла подивилася досить скептично, показуючи своїм поглядом, що гвардійці навряд чи візьмуть до рук ганчірки, а якщо й візьмуть, то користі від них буде мало. Однак Аліса була іншої думки. Нічого з ними не станеться, якщо трохи попрацюють під чуйним керівництвом Карли. Аліса мала і радикальнішу ідею — по-хорошому варто було б влаштувати суботник для швидкого наведення ладу в житловому крилі замку із залученням усіх до єдиного членів обох почтів, включаючи і монарших осіб.
Пообіцявши собі не відкладати на потім свою чудову ідею із суботником, Аліса вирішила з'ясувати, звідки все-таки йде запах хлорки.
— Чим ти знищуєш цвіль? — вона не могла розібрати, що в камеристки в руках. Шматок мила, чи що? Бурий округлий предмет, яким Карла терла підвіконня, справді нагадував брусок господарського мила.
— Це гриб-буртиш, моя королево. Неймовірна удача, що він потрапив мені на очі, коли ми пробиралися до замку, і я змогла його зірвати, — Карла вимовила слова з нотками гордості з приводу власного героїзму.
— Стривай, то це на зривання гриба так відреагували земляні жаби?
— Хто ж знав? — Карла зробила незалежний вираз обличчя і почала зчищати плісняву з потрійною старанністю. — Хочу зауважити, що гриб-буртиш має магічні властивості. Він не лише вбиває плісняву, бруд та пил — він повертає речам колишню розкіш. Ви й кліпнути не встигнете, як усе тут сяятиме.
От що було з Карлою робити? Прочитати їй мораль? Вона дуже ризикувала, коли зважилася зірвати цей горезвісний гриб. Король не дарма дав чітку команду — ні на що не відволікатися, на всі боки не дивитися, звуків не видавати. Але як жінка Аліса її розуміла. Це наскільки ж легше вирішити море побутових проблем, якщо все, що Карла розповіла про властивості цього буртиша, правда.
Камеристка продовжувала натхненно обробляти своїм унікальним засобом для чищення поверхні, а Аліса з цікавістю спостерігала, як підвіконня починає сяяти чистотою в тому місці, де по ньому пройшлася рука Карли. Потім засяяло і скло, ставши прозорим. Фантастика!
Цікаво влаштована людська натура — нам приносить задоволення обживатися, облагороджувати простір навколо себе, робити його затишним. Алісі вдалася її ідея із суботником. У процес включилися всі, окрім Піполо, який зголосився сьогодні зіграти роль шеф-кухаря та приготувати вечерю.
Цінний гриб був акуратно поділений на кілька частин і розданий усім охочим. Робота кипіла. Замок оживав на очах. Звичайно, було абсолютно неможливо повернути колишню розкіш відразу всім приміщенням замку. Але кожен відвойований у хаосу куточок викликав радість.
Обидві камеристки висловили абсолютну непохитність насамперед упорядкувати кімнату, яку обрала собі Аліса. При цьому Алісі відводилася роль глядача, з якою їй миритися не хотілося. Але складно зайнятися хоч якоюсь роботою, коли кожен твій порив передбачають дві віддані помічниці. Боротися з їхнім бажанням уберегти Алісу від будь-якої діяльності було досить нелегко і, зрештою, вона здалася. Змирилася з тим, що доведеться дозволити їм самим навести лад у її кімнаті. Однак це не означало, що Аліса збиралася сидіти склавши руки. Вона вирішила навідатися на кухню та допомогти з вечерею Піполо. Заодно й поговорить із ним. Може, він щось знає про таємничу пентаграму, яка явилася Алісі у ментальному посланні королеви-матері.
Кухня була розташована на першому поверсі замку у дальньому крилі. Аліса не відразу змогла зорієнтуватися і трохи поблукала коридорами, перш ніж знайшла потрібні двері.
Картина, що відкрилася її погляду, порадувала. На кухні вже було наведено лад — ні пилу, ні павутиння — чистота. Аліса чекала, що кухня буде обладнана печами, на зразок тих, що були в камбузі корабля, але замість цього біля однієї зі стін було влаштовано кам'яне вогнище з відкритим вогнем.
Над полум'ям висів великий котел, від якого йшла пара. Щось у ньому вже варилося. Оце Піполо спритний. Сам він стояв біля казана і помішував варево ложкою з довгою ручкою.
Цікаво, що першої миті Аліса навіть не впізнала його. Цього разу на ньому не було яскравої куртки чи квітчастої жилети. Простий сірий піджачок, прості сірі бриджі. До того ж був відсутній головний убір — ні ковпака, ні безкозирки. Аліса дивилася на потилицю Піполо, і незрозуміле тривожне відчуття заволоділо нею. Здалося, що цю вихрасту потилицю з двома маківками вона вже десь бачила.
Їй навіть не довелося напружувати пам'ять — спогад сплив сам собою. І згадався Алісі квест, після якого вона опинилася тут. Перед початком квесту адміністратори, як це буває, проводили для учасників команди невеликий інструктаж. Причому двоє з них активно спілкувалися з командою, а третій весь час стояв десь осторонь, начебто був зайнятий якимись технічними питаннями. Він навіть жодного разу не повернувся до команди обличчям. Аліса тільки його потилицю і бачила. І може, цей образ би і не відклався в пам'яті, але в очі кинулося дві маківки. Такі ж точно, як у Піполо.
Відкриття настільки шокувало Алісу, що вона стояла мовчки і все дивилася і дивилася на вихори блазня. Невже Піполо має якесь відношення до того злощасного квесту? Якщо він має відношення до квесту, то причетний і до того, що Аліса опинилася тут. Але як? Хто він тоді такий, її блазень? Як потрапив у земний світ? Які в нього цілі? Ех, а вона ж так довіряла йому...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як я стала королевою, Ольга Обська», після закриття браузера.