Читати книгу - "Поеми - т. 5, Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
III, р. 19. Автограф:
Зараз мститься виростає
III, р. 19. Першодрук:
Думка пімсти виростає
III, р. 29. Автограф:
Що не має собі цілі
III, р. 29. Першодрук:
Що не має в своїй цілі
VI, р. 59. Автограф:
Не відмовив Ор нічого
VI, р. 59. Першодрук:
Ор не відповів нічого
VII, р. 14-15. Автограф:
Спільній справі послужити
VII, р. 14-15. Першодрук:
Не хотять спільній служити
VII, р. 14-15. Автограф:
Не хтять труси та дурні
VII, р. 14-15. Першодрук:
Справі труси та дурні
VII, р. 49. Автограф:
В мні чуття та сліз потік
VII, р. 49. Першодрук:
Чуття в мені і сліз потік
У кінці автографа є авторська примітка, в якій зазначено дату написання твору: «Початок сеї поеми до рядка 56 написано в р. 1899, решту в днях 19-22 вересня 1914».
Зберігся також чорновий автограф перших 56 рядків поеми (ф. 3, № 288), у якому остання строфа має дещо іншу редакцію:
І як довго та сторожа
Там стояла, знали всі:
«Ще у Києві князює
Мономах, половців бич».
В архіві Франка (ф. 3, № 289) зберігся і детальний коментар до літописного тексту, датований 1915 р., який ліг в основу поеми «Ор і Сирчан». Тут Франко висловлює припущення, що легенду про ханських синів літописець запозичив з якогось давнішого «поетичного джерела», і пояснює причини, які спонукали його взятися за поетичне опрацювання літописного оповідання: «Та коли мати на увазі, що автор, який писав у р. 1201, не міг знати так докладно, що робив Володимир Мономах перед роком 1113 - по тім році наш літопис не згадує вже ані про один похід на половців, а було їх, як можна зрозуміти з Володимирового «Поучення дітям», більше як 20 […] і коли додати до того, що про похід, після якого половецькі ханенки Отрок і Сирчан розійшлися, не списаний докладно в літописі, ані не згаданий окремо в Володимирськім поученні, то мусимо прийти до заключення, що автор літописної записки з р. 1201 мав під руками давніше джерело до історії часів Мономахових. З того, по всій правдоподібності, поетичного джерела взята також половецька сага про половецьких ханенків […] Рядки 18-32 - се незвичайна щодо свого складу, походження й поетичної вартості половецька сага, захована в нашім письменстві…»
Подається за першодруком.
«Діло» - газета ліберально-буржуазного напряму, згодом буржуазно-націоналістична. Виходила у Львові з 1880 р. до 1939 р.
КОНЧАКОВА СЛАВА
Пригоди з літ 1185-87
Вперше надруковано в газеті «Діло», 1916, № 43, 45-47 (14-18. II).
Зберігся чистовий автограф поеми (ф. 3, № 233, арк. 7-17) з кількома поправками автора та історико-літературний коментар до неї (ф. 3, № 260, арк. 1-3).
Порівняно з автографом, першодрук має незначні відмінності; читаючи верстку твору, автор, очевидно, зробив деякі поправки. Найважливіші з них:
Автограф:
Нам премудро так сказати…
Першодрук:
р. 53 - Так премудро нам сказати
Автограф:
Жар до бою аж пала…
Першодрук:
р. 76 - Хіть до бою аж пала
Автограф:
Хоч пізнать вони не вміли
Першодрук:
р. 83 - Хоч пізнать вони не вспіли
Для розуміння джерел твору важливе значення має Франків історико-літературний коментар до поеми, який тут наводимо повністю. «Отсе поетичне оповідання основане на записках Київського літопису, розуміється, з додатком поетичного вимислу, в значній мірі навіяного вдуманням в оповідання літопису. Не подаю тут усіх записок наших літописів XII в. про Кончака, бо се буде зроблено в моїй статті «Літописна основа «Слова о полку Игоревѣ», написаній у головному при кінці 1914 р. та досі ще не викінченій. Тут подаю лише деякі уступи з літописних записок, що відповідають подекуди головним мотивам моєї поеми. І так під р. 1179 читаємо: 30
Того же лѣта мѣсяца августа
Придоша иноплеменьнци на рускую землю,
Безбожнии измалтянѣ, окаяньнии агаряне,
Нечистии исчадья [половецкия]
[И с ними вождь их] именемь Концак,
Злу началник правовѣрным крестьяном
Дѣлом и нравом сотониным,
Паче же всим церквам [злѣйшии враг],
Идеже имя божие славиться,
Сими же погаными хулиться.
То не реку єдинем крестьяном,
Но и самому богу врази,
То аще кто любить врази божия,
То сими что приимуть от бога?
Сий же богостудный Концак
Со єдиномыслеными своими
Приѣхавше к Переяславлю
За грѣхы наша много зла створи крестьяним:
Оних плѣниша, а иныя избиша.
Множайшия же избиша младенѣц (ст. 414-5).
Пропускаю кінець сеї записки, де сказано, що проти половців виступив великий князь київський Святослав та інші князі:
Вѣсть же приимше, половци
Яшася бѣгу опять своею дорогою,
А князи воротишася во свояси.
Ся записка важна була для мене головно як малюнок настрою та морального почуття літописця, можна допустити, що не самого літописця, а й значної часті тодішнього руського загалу, з яким слухано звісток про напади половців та про вчинки Кончака. В такім настрої при живій вірі народу в «сотонинську» силу, що може проявлятися в чоловіці, легко постають саги вроді тих, які я вивів у
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поеми - т. 5, Франко І. Я.», після закриття браузера.