Читати книгу - "Володар драконів"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Бен глянув на ламу. Той зустрів його погляд, посміхнувся у відповідь і зашепотів щось на вухо Мухоніжці.
— Лама каже, — переклав гомункулус, — що він трохи розуміє вашу мову, і що тебе, Володарю драконів, анітрохи не вважатимуть нечемним, якщо ти відмовишся від цампи і чаю з маслом, щоб скласти компанію розумній дочці професора.
— Дякую, — сказав Бен, усміхаючись ламі у відповідь. — Мухоніжко, перекажи йому, будь ласка, що мені тут дуже подобається і… — він подивився на гори, що здіймалися з іншого боку долини, — і що я почуваюсь тут немов удома, хоча тут усе зовсім інакше, аніж там, звідки я родом. Зовсім інакше. Скажи йому це, добре? Тільки якось гарно.
Мухоніжка кивнув і повернувся до лами, який уважно вислухав гомункулуса і, тихо посміхаючись, відповів на його промову.
— Як на думку лами, — переклав Мухоніжка Бену, — цілком можливо, що ти тут свого часу уже був. У попередньому житті.
— Ходімо, Володарю драконів, — сказав Барнабас Візенгрунд. — Поки голова в тебе не луснула від надлишку мудрості, давай я відведу тебе до Гіневер. А після сніданку я по тебе зайду.
— Як ти гадаєш, Барнабасе, що нам робити із Сірчаною шкуркою? — запитав Лунг, витягуючи морду над плечем професора.
— Люди тут готові виконати будь-яке твоє бажання, Лунгу, — відповів Барнабас Візенгрунд. — Може, тобі краще лягти спати просто в дюкхангу? Тобі там ніхто не завадить, навпаки, вони так заколишуть тебе молитвами, що ти будеш просто змушений знайти Поділ неба.
— А як щодо мене? — озвалася Сірчана шкурка. — Мені що робити, поки Лунг спить, а ви п’єте свій чай з маслом? Я терпіти не можу чай, і масло теж не люблю, тож, відповідно, чай з маслом — так само ненавиджу.
— Тоді я тебе також відведу до Гіневер, — сказав професор. — У нас у кімнаті на диво м’яка постіль, а печиво, яким тебе пригостить моя дочка, тобі напевно сподобається, — і він повів обох униз, крізь натовп благоговійно застиглих на сходах ченців, просто до будиночку, що ліпився до високої стіни дюкхангу.
А Лунг пішов за ламою до великої молитовної зали, згорнувся клубком між колон і заснув глибоко і міцно; а ченці сиділи навколо і тихо бурмотіли молитви, в яких закликали на луску дракона все щастя земне і небесне.
Звіт щура(Сірчаній шкурці так сподобався сніданок Гіневер, що вона з’їла більшу частину сама. Бену було все одно. Йому майже не хотілося їсти. Події останнього часу і думка про те, що їх чекає, зовсім позбавили його апетиту. З ним завжди так бувало, коли він дуже хвилювався.
Коли Сірчана шкурка з туго набитим животом згорнулася клубочком на ліжку Гіневер і стала похропувати, Бен із дівчинкою тихенько вийшли надвір, сіли на невисоку монастирську стіну і стали дивитися вниз, на річку. У горах ще лежав ранковий туман, але сонце вже сходило над засніженими вершинами і прогрівало холодне повітря.
— Гарно тут, правда? — сказала Гіневер. Бен кивнув. Мухоніжка сидів у нього на колінах і дрімав. Внизу, в долині, на зелених ланах працювали люди. Зверху вони видавалися маленькими, як мурашки.
— А де твоя мама? — запитав Бен.
— У храмі гнівних божеств, — відповіла Гіневер. Обернувшись, вона показала на пофарбовану червоним будівлю ліворуч від дюкхангу. — Тут кожен монастир має такий храм. Поряд із ним — храм добрих божеств, але гнівні вважаються особливо корисними, тому що вони мають такий застрашливий вигляд, що утримують на відстані злих духів. А їх тут, у горах, кажуть, повнісінько.
— Ага, — Бен із захопленням подивився на дівчинку. — Як ти багато знаєш!
— Авжеж, — знизала плечима Гіневер, — і це не дивно, якщо маєш таких батьків, як мої чи не так? Мама перемальовує зображення зі стін храму. Вдома вона буде показувати замальовки багатим людям, щоб умовити їх дати гроші на реставрацію. У ченців немає на це коштів, а зображення дуже давні, розумієш?
— Ага, — знову повторив Бен, накриваючи Мухоніжку полою куртки. — Пощастило тобі з батьками!
Гіневер із цікавістю зиркнула на нього:
— Тато каже, що в тебе батьків взагалі немає.
Бен підняв камінчик і став крутити його в пальцях:
— Так, це правда. У мене 'їх ніколи не було.
Гіневер задумливо подивилася на нього.
— Зате тепер ти маєш Лунга, — сказала вона. — Лунг, Сірчана шкурка і… — вона з посмішкою показала на малюка-гомункулуса, — і Мухоніжка.
— Так, звичайно, — сказав Бен. — Але це зовсім інше.
Раптом він примружився і подивився на захід, туди, де річка ховалася за горами.
— Здається, Луї повертається! Он-о, бачиш? — Він кинув камінець через стіну і нахилився вперед.
— Луї? — запитала Гіневер. — Це той щур, про якого ти розповідав?
Бен кивнув. Почулося тихе дзижчання. Воно ставало все голоснішим і голоснішим, аж поки маленький літак приземлився на стіні поряд із ними. Луї Довгохвостий відчинив дверцята і протиснувся назовні.
— Нічого! — виголосив він, стрибаючи на стіну. — Зовсім нічого! Я б навіть сказав, що тривога відміняється.
Мухоніжка прокинувся, протер очі і здивовано подивився на щура.
— А, це ти, Луї, — сонно пробурмотів він.
— Так, це саме я,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володар драконів», після закриття браузера.