read-books.club » Фентезі » Володар драконів 📚 - Українською

Читати книгу - "Володар драконів"

259
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Володар драконів" автора Корнелія Функе. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 82 83 84 ... 112
Перейти на сторінку:

Бен глянув на ламу. Той зустрів його погляд, посміхнувся у відповідь і зашепотів щось на вухо Мухоніжці.

— Лама каже, — переклав гомункулус, — що він трохи розуміє вашу мову, і що тебе, Володарю драконів, анітрохи не вважатимуть нечемним, якщо ти відмовишся від цампи і чаю з маслом, щоб скласти компанію розумній дочці професора.

— Дякую, — сказав Бен, усміхаючись ламі у відповідь. — Мухоніжко, перекажи йому, будь ласка, що мені тут дуже подобається і… — він подивився на гори, що здіймалися з іншого боку долини, — і що я почуваюсь тут немов удома, хоча тут усе зовсім інакше, аніж там, звідки я родом. Зовсім інакше. Скажи йому це, добре? Тільки якось гарно.

Мухоніжка кивнув і повернувся до лами, який уважно вислухав гомункулуса і, тихо посміхаючись, відповів на його промову.

— Як на думку лами, — переклав Мухоніжка Бену, — цілком можливо, що ти тут свого часу уже був. У попередньому житті.

— Ходімо, Володарю драконів, — сказав Барнабас Візенгрунд. — Поки голова в тебе не луснула від надлишку мудрості, давай я відведу тебе до Гіневер. А після сніданку я по тебе зайду.

— Як ти гадаєш, Барнабасе, що нам робити із Сірчаною шкуркою? — запитав Лунг, витягуючи морду над плечем професора.

— Люди тут готові виконати будь-яке твоє бажання, Лунгу, — відповів Барнабас Візенгрунд. — Може, тобі краще лягти спати просто в дюкхангу? Тобі там ніхто не завадить, навпаки, вони так заколишуть тебе молитвами, що ти будеш просто змушений знайти Поділ неба.

— А як щодо мене? — озвалася Сірчана шкурка. — Мені що робити, поки Лунг спить, а ви п’єте свій чай з маслом? Я терпіти не можу чай, і масло теж не люблю, тож, відповідно, чай з маслом — так само ненавиджу.

— Тоді я тебе також відведу до Гіневер, — сказав професор. — У нас у кімнаті на диво м’яка постіль, а печиво, яким тебе пригостить моя дочка, тобі напевно сподобається, — і він повів обох униз, крізь натовп благоговійно застиглих на сходах ченців, просто до будиночку, що ліпився до високої стіни дюкхангу.

А Лунг пішов за ламою до великої молитовної зали, згорнувся клубком між колон і заснув глибоко і міцно; а ченці сиділи навколо і тихо бурмотіли молитви, в яких закликали на луску дракона все щастя земне і небесне.

Звіт щура

(Сірчаній шкурці так сподобався сніданок Гіневер, що вона з’їла більшу частину сама. Бену було все одно. Йому майже не хотілося їсти. Події останнього часу і думка про те, що їх чекає, зовсім позбавили його апетиту. З ним завжди так бувало, коли він дуже хвилювався.

Коли Сірчана шкурка з туго набитим животом згорнулася клубочком на ліжку Гіневер і стала похропувати, Бен із дівчинкою тихенько вийшли надвір, сіли на невисоку монастирську стіну і стали дивитися вниз, на річку. У горах ще лежав ранковий туман, але сонце вже сходило над засніженими вершинами і прогрівало холодне повітря.

— Гарно тут, правда? — сказала Гіневер. Бен кивнув. Мухоніжка сидів у нього на колінах і дрімав. Внизу, в долині, на зелених ланах працювали люди. Зверху вони видавалися маленькими, як мурашки.

— А де твоя мама? — запитав Бен.

— У храмі гнівних божеств, — відповіла Гіневер. Обернувшись, вона показала на пофарбовану червоним будівлю ліворуч від дюкхангу. — Тут кожен монастир має такий храм. Поряд із ним — храм добрих божеств, але гнівні вважаються особливо корисними, тому що вони мають такий застрашливий вигляд, що утримують на відстані злих духів. А їх тут, у горах, кажуть, повнісінько.

— Ага, — Бен із захопленням подивився на дівчинку. — Як ти багато знаєш!

— Авжеж, — знизала плечима Гіневер, — і це не дивно, якщо маєш таких батьків, як мої чи не так? Мама перемальовує зображення зі стін храму. Вдома вона буде показувати замальовки багатим людям, щоб умовити їх дати гроші на реставрацію. У ченців немає на це коштів, а зображення дуже давні, розумієш?

— Ага, — знову повторив Бен, накриваючи Мухоніжку полою куртки. — Пощастило тобі з батьками!

Гіневер із цікавістю зиркнула на нього:

— Тато каже, що в тебе батьків взагалі немає.

Бен підняв камінчик і став крутити його в пальцях:

— Так, це правда. У мене 'їх ніколи не було.

Гіневер задумливо подивилася на нього.

— Зате тепер ти маєш Лунга, — сказала вона. — Лунг, Сірчана шкурка і… — вона з посмішкою показала на малюка-гомункулуса, — і Мухоніжка.

— Так, звичайно, — сказав Бен. — Але це зовсім інше.

Раптом він примружився і подивився на захід, туди, де річка ховалася за горами.

— Здається, Луї повертається! Он-о, бачиш? — Він кинув камінець через стіну і нахилився вперед.

— Луї? — запитала Гіневер. — Це той щур, про якого ти розповідав?

Бен кивнув. Почулося тихе дзижчання. Воно ставало все голоснішим і голоснішим, аж поки маленький літак приземлився на стіні поряд із ними. Луї Довгохвостий відчинив дверцята і протиснувся назовні.

— Нічого! — виголосив він, стрибаючи на стіну. — Зовсім нічого! Я б навіть сказав, що тривога відміняється.

Мухоніжка прокинувся, протер очі і здивовано подивився на щура.

— А, це ти, Луї, — сонно пробурмотів він.

— Так, це саме я,

1 ... 82 83 84 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володар драконів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Володар драконів"