read-books.club » Сучасна проза » Хранитель забутих речей 📚 - Українською

Читати книгу - "Хранитель забутих речей"

107
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Хранитель забутих речей" автора Рут Хоган. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 82 83 84 ... 92
Перейти на сторінку:
з-під печива, наче побоювалася, що вона втече від неї.

— Ви досі працюєте у видавництві? — запитала Лора.

Юніс похитала головою.

— Ні, після Бомбардира вже не можу… — її голос зірвався. — Та якщо ви бажаєте опублікувати книжку, я радо допоможу. У мене досі збереглися контакти, і до того ж я можу порекомендувати вас кільком агентам.

Дві жінки трохи посиділи мовчки, насолоджуючись своїми напоями, ароматом троянд, умиротворенням і тишею сонячного дня.

— А ви, Лоро? — нарешті заговорила Юніс. — Чи є у вашому житті хтось, кого ви любите так само сильно, як я любила Бомбардира?

Лора похитала головою:

— Я мала такого чоловіка, але кілька днів тому ми посварилися. — Вона замовкла, обмірковуючи, що ж, власне, сталося.

— Добре. Це я розпочала суперечку — пафосну, дурну, дитячу суперечку. Навіть не зовсім суперечку, бо він не відповідав. Він просто стояв і слухав мою істерику, доки я не втекла від нього в будинок. Відтоді я його не бачила.

Лору здивувало, як їй полегшало, щойно вона мовила вголос:

— Я Лора і я повна ідіотка.

— Ви надто суворі до себе, — Юніс стисла її руку й усміхнулася. — Але ви кохаєте його?

Лора знічено кивнула.

— То скажіть йому про це.

— Я намагалася. Однак він не відповідає на мої дзвінки, і я не звинувачую його. Я поводилася дуже погано. Я залишила повідомлення з вибаченнями, але зрозуміло, що я його більше не цікавлю.

Юніс похитала головою:

— Ні, я не це маю на увазі. Поговоріть з ним, а не з його телефоном. Знайдіть його і скажіть усе йому прямо в очі.

Раптом Юніс почала порпатись у своїй сумочці й витягнула звідти маленьку коробочку.

— Майже забула, — промовила вона. — Я тут принесла дещо для сайту. Я знайшла це багато років тому, ідучи на співбесіду з Бомбардиром. Я завжди зберігала цю річ як свій талісман. Я ніколи не думала про того, хто загубив її. А зараз, здається, буде чесно віддати її вам. Знаю, це все сталося дуже давно, але, можливо, вам вдасться знайти справжнього власника.

Лора усміхнулася:

— Звісно, я спробую. Але треба записати деталі, які ви зможете згадати.

Юніс не мала навіть думати про це. Вона відразу ж видала день, дату, місце без жодного сумніву.

— Бачите, — сказала вона, — то ж був один з найкращих днів мого життя.

Лора взяла в Юніс коробку.

— Можна? — запитала вона.

— Звісно.

Коли Лора відкрила коробку й вийняла медальйон, вона на мить зрозуміла, що таке бути Саншайн. Предмет у її руці промовляв до неї, ніби мав власний голос.

— Із вами усе гаразд? — голос Юніс звучав десь іздалеку.

Лора нетвердо звелася на ноги.

— Ходіть зі мною, — сказала вона Юніс.

Двері до кімнати Терези легко відчинилися, і Лора поклала заповітний медальйон з маленьким зображенням Святої Терези з Трояндами, оправлений у золото, біля фотографії Ентоні й Терези. Невеличкий блакитний годинник, що зупинився, як і звичайно, раптом почав цокати. Лора перевела дух, і якусь мить дві жінки стояли мовчки. А потім внизу, на веранді, почала грати музика, спершу неголосно, а потім усе гучніше: «Лише від згадки про Вас…»

Юніс захоплено спостерігала, як Лора радісно стисла руки, коли у відчинене вікно ввірвалася злива трояндових пелюсток.


Коли Лора проводила Юніс до воріт саду, Фредді під’їхав на своєму пошарпаному «ленд-ровері» й вистрибнув з машини. Він ввічливо привітався з Юніс і глянув на Лору.

— Нам треба поговорити.

Юніс поцілувала Лору в щоку й підморгнула Фредді:

— Саме про це я й казала.

Вона причинила за собою хвіртку й, усміхаючись, пішла собі.

Розділ 50

Вони вийшли на прогулянку вп’ятьох: Юніс і Ґевін крокували, взявшись за руки, а у смугастій господарській сумці несли Бомбардира, Дугласа й Бейбі Джейн. Юніс хотіла зробити все сама, але Ґевін і чути про це не бажав. Коли Бомбардира примусово запроторили до «Щасливого притулку», він попрохав Ґевіна дружньо дбати про Юніс, не обмежуючи при цьому її свободи. Так чи так, на тих поминках, коли Юніс чесно зізналася йому в усьому, Ґевін відчув слабину в її броні й використовував це, щоб дотримати дане Бомбардирові слово. Чудовий день на морському узбережжі: сонячний,

1 ... 82 83 84 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хранитель забутих речей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хранитель забутих речей"