Читати книгу - "Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський"

162

Див. примітку 6 в листах до Арнольда Шпета (у електронній версії — прим. 58).

163

Єжи Еуґеніуш Пломенський (1893—1969) — польський літературний критик і есеїст.

164

Зустріч у Закопаному закінчилася невдало. Шульц перебував у стані глибокого нервового розладу внаслідок непорозуміння з нареченою, яке вже майже призвело до розриву. Остаточний розпад цього зв'язку стався тільки в 1937 році. (Див. Вступ до «Книги листів» і примітку 6 у листах до Арнольда Шпета (у електронній версії — прим. 58)).

165

Йдеться про Санаторій під клепсидрою.

166

Див. примітку 15 у листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 82).

167

Див. примітку 1 у листах до Рудольфа Отенбрайта (у електронній версії — прим. 103).

168

Приятелька — то, либонь, Еґґа ван Гаардт із Познані, удаваний графік й ілюстраторка повісті Шульца Комета («Wiadomości Literackie» 1938, № 35), а також єдиного тексту Шульца німецькою мовою Die Heimkehr (1937) — не опублікованого оповідання, яке пропало. (Див. також біографію Еґґи фон Гаардт у посиланнях до її листа до Шульца (у електронній версії — прим. 562)).

169

«Prom» — щомісячний поетичний журнал, який виходив під редакцією Еуґеніуша Морського в Познані від 1932 року.

170

«Grafika» — орган Спілки польських художників-графіків, двомісячник, який Тадеуш Ґроновський і Францішек Седлецький видавали у Варшаві в 1930—1939 роках.

171

Роман Вітольда Ґомбровича Фердидурке був опублікований у 1937 році.

172

Друга збірка Шульца Санаторій під клепсидрою (1937) була опублікована в суперобкладинці, запроектованій автором.

173

Це два малюнки олівцем, подаровані Зенонові Вашневському. На одному з них є присвята: «Любому Зенонові Вашневському Бруно Шульц» і дата «18 І 1938».

174

«Sygnały» — суспільно-культурний журнал, який виходив у Львові щомісяця, а від 1938 року раз на два тижні, провадив ідейну боротьбу проти фашизації країни. «Sygnały», спершу редаговані Тадеушем Голлендером, наприкінці 1934 року перейшли під управління Кароля Курилюка.

Тадеуш Голлендер (1910–1943) — польський поет, у 1933—1934 роках головний редактор журналу «Sygnały». Убитий гітлерівцями.

Кароль Курилюк (1910—1967) — культурний і суспільний діяч, співтворець і редактор журналу «Sygnały».

Листи Шульца до редакції часопису «Sygnały», адресовані переважно на прізвище Кароля Курилюка, були разом із рештою редакційного архіву збережені та депоновані останнім у бібліотеці Оссолінеуму в 1939 році, незабаром після початку війни. Нині листи із частково врятованого архіву журналу «Sygnały» зберігаються у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника, де я в 1965 році їх розшукав завдяки вказівкам Курилюка та отримав їхню мікрофільмову копію.

175

Лист, ймовірно, написаний на ім'я тодішнього головного редактора журналу «Sygnały» Тадеуша Голлендера. У 1936 році головним редактором став уже Кароль Курилюк, саме йому адресовані наступні вміщені тут листи.

176

Липневі ночі. (Див. примітку 11 і 32 в листах до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 120 та 143)).

177

Вільгельм Корабйовський — див. біографію у примітці до його листа до Шульца (у електронній версії — прим. 496).

178

Згідно з усним повідомленням пані Анни Барановської, яка тоді супроводжувала Курилюка, візит відбувся у червні 1934 року. (Див. також примітку 32 в листах до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 143)).

179

Корабйовський виступав у гумористичних передачах львівського радіо «На веселій львівській хвилі» в ролі «радника Стронця». Він також був автором сатиричних текстів і пародій (зокрема, на прозу Шульца). (Див. лист Корабйовського до Шульца [№ 15] та примітки до цього листа).

180

Марія Кунцевич (1899—1989) — польська письменниця, представниця психологічно-побутового нурту в сучасній польській прозі. В 1938 році подала кандидатуру Шульца на нагороду «Wiadomości Literackich». Бруно Шульц є автором аж трьох рецензій-есеїв, присвячених її романові Іноземка (Cudzoziemka, 1936).

181

Процес (Der Process) Франца Кафки (див. примітку 5 у листах до Рудольфа Отенбрайта (у електронній версії — прим. 107)) насправді переклала Юзефина Шелінська, наречена Шульца, котрій письменник допоміг в остаточному опрацюванні перекладу та «позичив» своє прізвище як «офіційного» перекладача твору. Уривок не з'явився на сторінках часопису «Sygnały», мабуть, тому, що ще того ж року Процес побачив світ у видавництві «Rój». Один із двох надісланих до часопису «Sygnały» уривків (початок розділу Кати) зберігся у формі коректури шпальти — із власноручними правками Шульца — в архіві «Sygnałów» у Львові.

182

Отой «короткий вступ» Шульца у книжковому виданні Процесу (1936) був уміщений як післямова.

183

Невідомо, про чию прозу йдеться. Можливо, Шульц надіслав якусь прозаїчну спробу молодої дрогобичанки Лаури Вюрцберґ. (Див. примітку 1 в листах Шульца до Мар'яна Яхимовича (у електронній версії — прим. 376)).

184

Флоріянська, 8 — адреса Шульца після зміни нумерації будинків; раніше — Флоріянська, 10.

185

Вітчизна (Ojczyzna), уривок більшого, втраченого тексту, надрукований у «Sygnałach» 1938, № 59.

186

Ярослав Івашкевич (1894—1980) — польський письменник, поет, драматург і есеїст. Єдиний лист Шульца до нього зберігся у Ставиську, будинку Івашкевича, перетвореному після смерті письменника на філію варшавського Музею літератури ім. Адама Міцкевича.

187

Дорота Виґард — колишня дружина Іґнація Виґарда, приятеля Ізидора Шульца, старшого брата письменника. Іґнацій Виґард мешкав у Львові, був шефом-директором фірми «Польський нафтовий експорт» (Polski Eksport Naftowy).

188

Літо в Ноані (Lato w Nohant) — п'єса Ярослава Івашкевича про Фридерика Шопена й Жорж Санд (1936).

189

На лист Шульца Івашкевич відповів негайно, про що свідчить отриманий ним незабаром лист Іґнація Виґарда (зберігся в паперах Івашкевича у Ставиську), де читаємо: «Наш приятель Бруно Шульц надіслав моїй дружині Вашого листа від 14 лютого. — Дружина моя, котра перебуває за кордоном […] доручила мені попросити Вас надіслати їй примірник Літа в Ноані […]. Дружина моя має шанс поставити п'єсу у Відні, але мусить спершу представити її зміст і перекласти одну дію». — Втілити ці наміри завадило те, що німці через рік окупували Австрію. Так само німецький переклад Цинамонових крамниць, про який згадує Шульц, уже годі було завершити чи опублікувати.

190

Вацлав Чарський (1894—1949) — у 1920-х роках співорганізатор і власник видавництва, пізніше головний редактор газети «Tygodnik Ilustrowany». Помер в еміграції.

Лист № 57 надала пані Ядвіґа Сосінська. Лист № 59 (у вигляді написаної олівцем чернетки листа з Парижа до Варшави) перебуває у власності сім'ї Людовика Ліля у Франції.

191

Владислав Завістовський