Читати книгу - "Поцілуй Першим , Ольга Манілова"

Погладжую його по руці заспокійливо, хоча це мене більше треба колисати, ніж підлітка. Він дивиться просто перед собою, витягнувшись і завмерши.

— Він... не спеціально це все, — кажу я повільно. Ну все, премію Мати Року в студію. Що я несу? Як можна "випадково" справу кримінальну на дитину завести!

— Що-що не спеціально? — розглядає мене Ваня. — Він себе мега крутим вважає, — закочує очі козенятко.

А потім шепоче:

— Але як не живий стояв там. І сам ментів ненавидить. Але мені пофіг, узагалі пофіг на цей трешак від нього. Психований мажор, — бурмоче козенятко, і куточок одягала рвучко висовує не з того отвору підковдри. Забираю тканину з холодних пальців, і деякий час дивлюся на його кошлату потилицю, бо Ваня від мене відвернувся.

Вночі приймаю рішення виїхати з Василькова до столиці. Небезпечно для Вані занадто, якщо псих-шкідник і за ним стежив.

Але спочатку потрібно придумати, як позбутися нав'язаної охорони.