Читати книгу - "Ми - дракони, Тала Тоцка"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Отже, ти моя сестра? — Дастіан відштовхнувся від зубчастої стіни, за якою шумів натовп на площі.
Захоплені городяни вітали свого аміра і його синів, а Дастіан потягнув Івейну на дах тієї самої вежі, звідки вони втікали подивитися на нічну Леарну. Його зустріч з братами була дуже теплою, особливо радий був йому Севастіан. Тепер же молодший аміран крутився біля Тони, цілував їй руки і називав матусею, а та розчулено гладила його вихрасту голову і пошепки обіцяла на вечерю цілу гору солодких млинців.
Дастіан вирішив зняти корону амірана і повернутися до батька в Ердаман, але Арчібальд з Леграсом і чути про це не хотіли. Старші амірани вже повідомили Еррегору, що не збираються стирчати в Сірідані, нехай спадкоємцем залишається Дастіан, а вони повернуться до Пікових Скель, аж надто багато пітьми стало там з'являтися останнім часом, слід було гарненько все дослідити. До того ж, було зрозуміло, яке виття підніме Деорк Узера, дізнавшись про підсмаженого Ільброза. Хоча ніхто не знав, що герцог — Дракон Світла, він прийшов у замок з Алентайною і жодного разу нічим себе не видав.
Дастіан відразу напросився до гурту братів аміранів, а щасливий Еррегор відповів, що йому чим більше аміранів, тим краще, нехай правлять всі разом, а він має намір одружитися і зняти корону, стати простим сенором Болігардом, оселитися в будинку Тони, ходити на полювання і ловити рибу.
Допомогла охолонути запалу його величності обожнювана донька. Вона прошепотіла батькові на вухо кілька слів, той здивовано подивився на принцесу, а потім мовчки стиснув її в обіймах. На найближчий термін був призначений обряд сяйва для Тони, на що та лише осудливо хитала головою.
— Та як же можна донечко? Я ж не дівчина молоденька, щоб мене на ілламу перевіряти, та й немає її в мені, навіщо ж перед людьми зайвий раз ганьбитися?
Але Іві була непохитна, і Тона здалася.
— Виходить, що так, — сумно посміхнулася Івейна, вона твердо вирішила, що залишиться Івейною і вже всім про це оголосила. Люблячий батько готовий був називати її як завгодно, а для Тони вона завжди була донечкою.
— І давно ти про це дізналася? — Дастіан був напружений, нехай і намагався здаватися спокійним.
— Після поєдинку, — Івейна підійшла ближче і поклала обидві долоні на схрещені на його грудях руки. — Я дуже рада, що ти мій брат.
— Я теж, — гмикнув той і додав: — Але ж я не в тебе закоханий, а в Ів, і її хотів назвати своєю нареченою.
— Але ж це я Ів, Дастіане, твоя сестра, твій друг, а нареченою твоєю я ніколи не була, і ти добре це знаєш.
— Хтозна, — Дастіан узяв її за руки, але в його дотиках була лише братська ніжність, ніякого сліду колишнього запалу, і це дуже тішило Іві, — якби не цей геронський бовд... гаразд, мовчу. Будь щаслива, сестричко! — він поцілував їй кінчики пальців і попрямував до виходу.
— Дастіане! — гукнула його Іві, молодий дракон обернувся. — Я люблю тебе!
Він в декілька кроків подолав відстань між ними і схопив її в міцні обійми.
— Я теж люблю тебе, сестричко! — а потім прошепотів, притулившись до сестри: — Мені так її не вистачає…
— Мені теж, — прошепотіла Іві і поглянула на Дастіана знизу вгору. Вони обидва засміялися і притиснулися один до одного чолами.
Аж ось почулося прохолодне:
— Бачу, я не вчасно, — Іві повернулася, біля входу стояв Ейнар і дивився на них з очевидним докором. Дастіан поцілував Іві в чоло і стрімко вийшов, залишивши нареченого з нареченою наодинці.
Ейнар та Івейна довго мовчали, і це мовчання очевидно обтяжувало обох. Потім одночасно заговорили і так само одночасно знову замовкли.
— У тебе її голос, — першим мовив Ейнар, на що Івейна здивовано підняла брови. — І вона так дивно проявляється в тобі, в твоїх очах, посмішці.
— Тому що вона — це я, Ейнаре, — спробувала заперечити Іві, але той її перебив.
— Ні, ти зовсім інша. Вибач, я не можу одружитися з тобою, я кохаю ту Івейну.
— Ти завжди надавав більше значення зовнішньому, ніж внутрішньому, — зітхнула Ів, — тому я і не здивована.
— Що? — щиро здивувався Ейнар, не розуміючи, що вона мала на увазі.
— Тобі важливо тільки те, що зовні, — пояснила Іві, — що всередині, тобі не цікаво. Я ж тільки зовні змінилася, Ейнаре, всередині я все та ж Івейна. Але ти маєш рацію, слід попросити наших батьків розірвати наш шлюбний договір, я сама не бажаю виходити за тебе заміж.
Тепер геронський принц виглядав ображеним.
— Я хочу полетіти патрулювати Пікові Скелі разом з аміранами. І я хотів тебе попросити, якщо це можливо... — він зробив крок ближче, — якщо ти можеш... покажи мені її!
Івейна підняла обурений погляд, але щось в очах Ейнара змусило її промовчати. Іві повільно піднесла до обличчя долоні, провела ними, немов змахуючи невидиму завісу, камінь на її грудях засяяв і... Ів побачила, як освітилося обличчя Ейнара, він підійшов зовсім близько і взяв в руки її обличчя.
— Я тебе кохаю, Іві... — він потягнувся до неї губами, а вона не стала чинити опір, запустила пальці в темні пасма і прошепотіла:
— Ейні, коханий…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми - дракони, Тала Тоцка», після закриття браузера.