Читати книгу - "Метаморфози, або Золотий осел"

298

Прозерпіна ототожнюється тут з малоазійською Гекатою, похмурою богинею підземного царства, володаркою злих демонів, привидів, нічних кошмарів, покровителькою чаклунства. Священною твариною Гекати був собака, в жертву приносили їй щенят. Гекату зображали жінкою високою на зріст, із смолоскипом у руці, інколи з трьома головами.

299

Це стосується Діани (Артеміди), богині полювання.

300

Хлібні колоски й дракони були атрибутами Церери (Деметри). Тут приписуються Ізіді, яка перебрала на себе всі функції й атрибути античних богинь.

301

Багатобарвна шата — символ багатогранної влади Ізіди.

302

Чорний плащ — вбрання Прозерпіни, богині підземного царства.

303

Брязкальце, тобто систр.

304

Судно було одним з ознак влади Ізіди як богині моря й опікунки мореплавців.

305

Пальма — символ перемоги..

306

Фрігійці — населення Фрігії, країни в Малій Азії, вважались найдавнішим народом у світі. Так твердить грецький історик Геродот (V ст. до н. е.) у своїй «Історії» (кн. II, розділ 2). Щоб вирішити суперечку між єгиптянами й фрігійцями, котрий з цих народів старіший, фараон. Псамметіх наказав виховувати двох немовлят осторонь від людей. Після двох років першим словом, яке вимовляли діти, було слово «бекос», що по-фрігійськи означає «хліб». На основі цього експерименту було визнано пріоритет походження за фрігійцями.

307

Пессінунт — місто в Малії Азії, центр культу Кібели (див. примітку 18 до кн. VIII).

308

Мінерва Кекропічна, тобто Афіна Паллада, — головна богиня Афін, ототожнювана з римською Мінервою. Кекропічною названа від імені Кекроиа (Кекропса), міфічного засновника Афін (місто Кекропса — Афіни).

309

Див. примітку 18 до кн. IV.

310

На Кріті, що славився знаменитими лучниками, поширений був культ Бритомартіди, або Діктинни, опікунки мисливців, рибаків, моряків. Згодом Діктинну ототожнювали з Артемідою (Діаною).

311

Сіцілійці названі тримовними, бо на Сіцілїї користувалися трьома мовами: латинською, грецькою (особливо в грецьких колоніях і місцевою (сіцілійською) говіркою. Прозерпіна має епітет Стігійської від річки Стікс у підземному царстві.

312

Рамнузія — епітет Немезіди — богині справедливої помсти, культ якої процвітав в аттічному селищі Рамнунті.

313

Арійці — стародавній народ, що населяв територію теперішнього Ірану. Інше припущення, що мова йде про африканське плем'я такої ж назви, згадуване істориком Лівієм (кн. XXXIII, розділ 18).

314

Ізіда — єгипетська богиня, уособлення родючості долини Нілу, покровителька мореплавства. Її культ було занесено в Рим у II ст. до н. е. Шанувальники цієї богині були серед різних класів населення. Культ Ізіди мав велике поширення серед жінок. Двічі на рік справлялись урочисті свята на. честь Ізіди. Під час весняного свята врочисто освячували корабель Ізіди. Осіннє ж свято присвячене було спогадам про те, як богиня шукала тіло свого чоловіка Озіріса, вбитого злим Сетом. Сумне богослужіння набирало радісного настрою з моменту знайдення Озіріса та його воскресення. Культом Ізіди займався великий штат жерців різного рангу. Вибрані віруючі допускались до особливих таємничих посвячень, які полягали в урочистих, прихованих від непосвячених осіб, церемоніях.

315

Ізіда як богиня моря відкривала на початку березня мореплавство.

316

Троянда була священною квіткою Ізіди.

317

Осел в Єгипті був посвячений богові смерті і всілякого лиха Сету-Тіфону, який вбив свого брата Озіріса..

318

Ахеронт — у давньогрецькій міфології річка в країні померлих; синонім усього підземного світу.

319

Стігійські простори — підземний світ (від річки Стікс. Див. примітку 41 до кн. II).

320

Елісейські поля, або Елісій — країна вічного загробного блаженства, де перебували після смерті обранці богів — благочестиві віруючі.

321

Камени — римські Музи, покровительки мистецтва й літератури.

322

30 Серапіс, або Сарапіс — одне з найважливіших божеств елліністичного Єгипту. Його культ значно розповсюдився поза Єгиптом — у Греції, по всій Римській імперії. Зображався Серапіс зрілим чоловіком, з бородою і з корзиною плодів на голові.

323

Лампа — символ істини й надії.

324

Пальмова віть і кадуцей — атрибути єгипетського бога Анубіса.

325

Сосок, наповнений молоком, — символ материнської турботи Ізіди.

326

Віялка — символ родючості і водночас чистоти.

327

Амфора з водою символізує значення води Нілу для врожайності долини Єгипту, присвяченої Озірісу, який уособлює цю ріку.

328

Анубіс — єгипетське божество, зв'язане з культом мертвих; його зображали у вигляді чоловіка з головою шакала. Як провідник душ покійників у підземне царство ототожнювався з грецьким Гермесом (римським Меркурієм).

329

Під виглядом корови в Єгипті шанували богиню Хатхор, тут ототожнену з Ізідою.

330

Урна з нільською водою (символ Озіріса) і змією (символ Ізіди) символізувала єднання Ізіди й Озіріса.

331

У сірці вбачали властивість очищати не тільки у фізичному, а й моральному розумінні.

332

Корма корабля мала вигляд гусячої голови, бо гуска була священним птахом Ізіди.

333

Пастофори — грецьке слово, досл. «ті, що несуть зображення богів»; тут: жерці, котрі несли зображення Ізіди в капличці.

334

Йдеться про весняне свято Ізіди — відкриття мореплавання. Див. примітку 22 до кн. XI.

335

Священні дерева — лавр, мирт, розмарин та олива.

336

Каядід — латинське слово, досл. «сліпучо-білий», «білосніжний».

337

... вітаючи хід сонця… — ранкова молитва до Озіріса, ототожнюваного з богом Сонця.

338

У деяких східних релігіях (іудаїзмі, культі Ізіди) заборонялось, посвяченим споживати м'ясо деяких тварин, зокрема свиняче.

339

Мова йде про залежність долі людини від небесних світил. Астрологія, розповсюджена в античні часи, займалась віщуванням майбутнього людей на основі положення зірок або планет. Ізіда, як володарка небесних світил, що керує їхнім рухом, впливає за їх посередництвом на долю людини.

340

Йдеться про єгипетські ієрогліфи.

341

Припускають, що мається на увазі демотичне письмо (від гр. demotikos — народний). Єгипетське письмо (VIII ст. до н. е. — V ст. н. е.), яке, являло собою спрощену видозміну ієрогліфічних знаків, — перехідний ступінь до коптського письма.

342

В єгипетських містеріях, зокрема в культі Озіріса, посвячений прирівнювався до цього бога; він проходив через уявну смерть, потойбічні страждання й воскресіння до нового життя.

343

Стола — довга шата, в Римі столу носили жінки. Число