Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
• видає в межах МВС України, УВС та райвідділів газети, журнали, листівки, брошури, інформаційні бюлетені, методичні рекомендації для співробітників;
• випускає навчальні фільми для особового складу органів внутрішніх справ, відеоролики, телевізійні сюжети.
Ефективним засобом спілкування зі співробітниками є внутрішні інформаційні бюлетені. Вони повинні містити не дріб’язкові відомості, а корисну інформацію і можуть поширюватись як у друкованому вигляді, так і в електронній формі.
На думку Д. Ньюсома, Д. ВанСлайк Терк, Д. Крукберга, відеофільми для внутрішнього користування випускають з метою пропаганди корпоративної культури, інформування співробітників про ресурси, які використовуються для розв’язання таких проблем, як зловживання алкоголем або наркотиками, застосовуються для навчання співробітників, а також для того, щоб ознайомити співробітників з точкою зору організації на ту чи іншу проблему, в яку вона може бути втягнута.
Публічні виступи і зустрічі також є прийомами популяризації, попри те, внутрішні вони чи зовнішні. До них належать: використання на радіо і телебаченні прямого ефіру з керівниками органів дізнання та досудового слідства різних рівнів; поширення різного роду “круглих столів”, брифінгів, прес-конференцій, репортажів, збірних і комплексних передач. Присутність знаменитостей практично завжди гарантує популяризацію, тому дуже бажано запрошувати їх на різні заходи, які проводяться організацією, а також наводити їхню позитивну оцінку того, що відбувається.
Успіх популяризації залежить від налагодження тісних робочих взаємовідносин, що побудовані на знанні і прогнозуванні потреб ЗМІ. Робота з популяризації складається з двох частин: надання інформації, яку потрібно довести до відома аудиторії певного ЗМІ; відповіді на запити. Вона має відповідати таким критеріям: важливість для аудиторії певного ЗМІ; актуальність; правдивість і повнота.
Першочергове завдання при популяризації полягає в тому, щоб зацікавити ЗМІ в повідомлюваній інформації і відобразити в ній ідеї організації, які можуть становити інтерес. У зв’язку з цим необхідно вивчати стилі всіх ЗМІ і будувати робочі відносини з професіоналами в усіх галузях. Дуже важливо знати, з ким конкретно потрібно зв’язуватись у тому чи іншому ЗМІ для опублікування новин. Збираючи інформацію для преси, укладач популяризаційних текстів повинен поводитися так, як поводився б репортер, що має доступ до тих самих інформаційних джерел. Е. Бернайз вважає, що потрібно створювати, провокувати події, які заслуговують на те, щоб їх назвали новинами. Як вважають Д. Ньюсом, Д. ВанСлайк Терк, Д. Крукберг, перелічені чотири групи людей особливо важливі для фахівця, який займається популяризацією, а саме: співробітники відділів новин; люди, які займаються виробництвом популяризаційного матеріалу; інші PR-фахівці; незалежні журналісти.
У своїй діяльності підрозділи інформаційних служб органів дізнання та досудового слідства використовують різні форми паблік рилейшнз, що включають кілька сотень заходів, завдяки яким можна досягнути бажаних результатів. Але чітка їх класифікація в науковій літературі відсутня і виконати її неможливо, на думку І. Казанчук, тому що кожен підрозділ залежно від ситуації, специфіки діяльності та верстви населення вибирає PR-заходи, які можуть бути кваліфіковано виконані і матимуть найбільшу користь.
Підсумовуючи сказане, можна виокремити історичні моделі паблік рилейшнз, до яких американський науковець Дж. Груніг включає такі:
• пабліситі або прес-посередницька модель (одностороння комунікація);
• інформування громадськості (досягається поширенням серед населення якомога точнішої інформації);
• двостороння асиметрична модель (захищає інтереси організації, спрямована на прийняття населенням тієї чи іншої точки зору організації і передбачає наявність зворотного зв’язку);
• двостороння симетрична модель. При використанні цієї форми організація прагне налагодити ділові відносини зі ЗМІ та громадськістю, які були б прийнятні для обох сторін. Обидві сторони сприймаються як групи, що дійшли обопільної згоди і досягли взаєморозуміння (І. Казанчик).
Утім, підрозділи інформаційних служб органів дізнання та досудового слідства мають один загальний недолік: функції цих служб зводяться в основному до інформування, тобто вони займаються тим, що на заході називають “пабліситі” (В. Королько). Їхня прес-посередницька діяльність має здебільшого дорадчий і безсистемний характер, вирізняється, як правило, короткостроковістю акцій, що розраховані на негайний, цілеспрямований ефект. Вони нагадують швидше “пожежну команду”, ніж “службу з техніки безпеки”, і переважно реагують на події (тобто виконують реагуючу функцію) замість того, щоб запобігати негативним моментам, розробляти і виконувати тривалі програми, розраховані на перспективу, на створення стійкої позитивної репутації своєї установи. Технологія паблік рилейшнз якщо й застосовується, то винятково у вигляді так званої двосторонньої асиметричної моделі, покликаної насамперед захищати інтереси установи. При цьому зв’язки з громадськістю використовуються для того, щоб примусити публіку погодитися з точкою зору певної установи, а зворотний зв’язок потрібен здебільшого для досягнення маніпулятивних цілей (В. Королько). Хоча найбільш прийнятною для досягнення найсприятливішої громадської думки щодо виконання органами дізнання та досудового слідства завдань, які покладаються на них законодавством України, є двостороння симетрична модель відносин із ЗМІ.
5.2. Тактико-криміналістичні засади використання повідомлень засобів масової інформації при розслідуванні злочинів
Розглянемо детальніше тактико-криміналістичні засади напрямів використання повідомлень ЗМІ при розслідуванні злочинів. Умовно розподілимо їх на дві групи. Першу складають ті напрями, що використовуються органами дізнання та досудового слідства, другу — напрями щодо подолання суспільно небезпечних проявів і можливостей використання повідомлень засобів масової інформації кримінальними структурами.
5.2.1. Тактико-криміналістичні засади використання повідомлень засобів масової інформації органами дізнання і досудового слідства
Використання повідомлень засобів масової інформації для формування відповідної громадської думки при розслідуванні злочинів. Необхідною передумовою формування демократичних засад у суспільстві є спрямованість діяльності всіх органів держави на реалізацію прав і свобод громадян. Це наповнює діяльність органів державної влади конкретним соціальним змістом. Для правоохоронних органів України — це забезпечення протидії кримінальному світу, а також надання широкого спектра послуг із соціального обслуговування населення. А це, в свою чергу, потребує від органів дізнання та досудового слідства перегляду усталених понять щодо їх взаємодії з різними соціальними групами та суспільством загалом, інформування населення про результати їх практичної діяльності, формування позитивної громадської думки, завоювання поваги й довіри у населення.
На думку багатьох відомих учених-юристів (В. Томіна, Ю. Наумкіна, В. Удовиченка, Ю. Грошевого та інших), велика роль у забезпеченні відповідного рівня правопорядку належить силі громадської думки, вона є одним з чинників, який значною мірою впливає на діяльність правоохоронних органів, покликаних протидіяти злочинності, здійснювати як профілактику, так і розкриття та розслідування злочинів.
Громадська думка за своєю сутністю є способом вияву суспільної свідомості; це сукупність суджень та оцінок різних соціальних груп і верств населення з питань суспільного і державного життя. Вона формується в процесі спілкування людей як стихійно, так і під впливом політичних партій, громадських
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів», після закриття браузера.