Читати книгу - "Читанка для Мануеля, Хуліо Кортасар"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Далі йшов досить бурхливий діалог, який інколи уривали слова parlez plus bas, nom d’un chien[153], бо Ролан абсолютно не розумів, що там сталося sub aespecie bonaerensis[154], лукава усмішка Маркоса й Патрісіо, що прочитали вирізку й заходилися soto voce[155] обговорювати пушок і каландрований нейлон, уже не кажучи про територію двох площ, що найдужче тішило того, ти знаєш, і тому над питанням про властивий йому розум спалахнув тривожний ореол. Тільки бідолашна Сусанна не розуміла причин такої безсоромної інтерполяції, і то такою мірою, що жбурнула вирізку в обличчя того, ти знаєш, тож він з великим спокоєм був змушений зауважити, що його внесок має суто семантичний характер, щоб Мануель змалку навчився захищатися від рекламного цькування, яке полегшує інші форми цькування з дистанційним керуванням, і т. ін., усі засперечалися, треба клеїти вирізку чи ні, як раптом Патрісіо дістав іншу вирізку й передав її Сусанні, спершу підморгнувши тому, ти знаєш. Ой ні, вихопилось у Сусанни, злочин гомосексуалістів, і ти ще запитуєш, чи можна таке помістити в Мануелеву читанку. Авжеж, люба, відповів Патрісіо, на превелику втіху того, ти знаєш, що прочитав вирізку за діагональною системою Джона Ф. Кеннеді за сорок секунд і три десятих, хай йому грець, але що це ви робите, роздратовано прошепотів Люсьєн Верней, пенсіонери ввижалися йому в кожному вікні, розмовляємо про семантику, відповів той, ти знаєш, розсміявшись до сліз, Сусанна повинна усвідомити, що повідомлень про викуп і звільнення в’язнів не досить, якщо їх не супроводять паралельні й додаткові вирізки, Мануель колись буде дякувати за них, запевняю тебе.
— Твоя правда, — погодився Патрісіо, крім того, в цій вирізці, яку, власне, я взяв у Фернандо, бо, відколи запахло смаленим, він попросив нас берегти її, є не тільки лінгвістична інструкція, а й, друже, купа латиноамериканських скорбот, список неподобств, які треба ліквідувати. Наклей її, Сусанно, наклей зі сльозами, ми ще далекі від того дня, коли такі вирізки видаватимуться черепом неандертальця або чимсь у такому дусі, це вино б’є мені в голову.
Покірна і слухняна, Сусанна взяла тюбик клею, і ось
— Цікаво, — сказав Патрісіо Маркосу, — ця ніч не така, як я думав, і навіть Цабе ми схопили не так. Усе відбулося просто по-іншому, і, Сусанніто, добре, що в Мануелевій читанці ти клеїш статті, які не мають нічого спільного з тим, що ти уявляла собі, коли купувала цей синій зошит на вулиці Севр.
— Ти романтик, — усміхнувся Ередіа, — але і я, як бути щирим, уявляв це собі як яскравий кольоровий фільм про шпигунів і сутички, а тепер, бачиш, кожен вирізає фігурки у світлі свічки, хоча, зрозуміло, фільм ще не скінчився. А тим часом, щоб дати Мануелеві щось серйозне, я дарую тобі оцю статтю і не приховую: якби ти переклав її оцим французам, що всидіти не можуть, ти б найбільше втішив мене цього дня, коли я маю таке враження, ніби мене каменували.
— Але тут є дві колонки з дрібним шрифтом, — поскаржилася Сусанна, — а при такому тьмяному світлі, як тут… Гаразд, ідеться про звільнення бразильського консула, якого викрали тупамарос, трансльовані по радіо й телебаченню прохання його дружини і невтішний хор гуманістичних жаб, обурених, що політичні організації вдаються до викрадень із метою домогтися звільнення політв’язнів, — проказала Сусанна суворим голосом учительки, що дійшла до найскладнішої теореми, —
а ось лист, який отримала дружина бразильського консула перед тим, як тупамарос повернули їй чоловіка, і в ньому сказано: «Сеньйоро Апарасідо Ґоміде, геть усі знають про ваші страждання й вашу тривогу. Усні й друковані засоби масової інформації щодня нагадують про вашу драму: вашого чоловіка, дипломатичного представника за кордоном, викрали й пов’язали таким чином із подіями політичного характеру. Сеньйоро, не ви одна плачете. Але про мої страждання і тривогу не говорить ніхто. Я плачу сама. Я не маю ваших можливостей подбати, щоб мене чули, сказати й собі, що «моє серце розбите», «я б хотіла знову побачити свого чоловіка». Ваш чоловік живий, і до нього добре ставляться. Він повернеться. А мій помер під тортурами, його вбила Перша армія. Він страчений без суду і без вироку. Я просила повернути його тіло. Ніхто мене не слухав, навіть комісія з прав людини. Я не знаю ні що з ним зробили, ні де його викинули. Він звався Маріо Альвес де Суза Вієйра, працював журналістом. Поліція Першої армії заарештувала його 16 січня цього року в Ріо-де-Жанейро. Його привели в казарму військової поліції, де по-звірячому били цілісіньку ніч, посадили на палю, що мала зубці, як пилка, й металевою щіткою здерли йому шкіру з усього тіла, бо він відмовлявся виказати інформацію, якої вимагали кати з Першої армії і Департаменту політичного й соціального порядку. В’язні, яких водили до камери тортур прибирати підлогу, вкриту кров’ю та екскрементами, бачили, як умирав мій чоловік, як йому текла кров ротом і носом, він лежав голий на підлозі, задихався і просив пити. Регочучи, військові кати не дозволили надати йому бодай найменшу допомогу».
— Уже розуміємо, — кивнув Ролан, — ça va comme ça[156].
— Ще ні, я зараз закінчу, — роздратовано зауважила Сусанна. — «Я знаю, сеньйоро, що ви не здатні зрозуміти моїх страждань, крім того, біль кожної людини завжди тяжчий від болю решти людей. Але, сподіваюся, ви розумієте, що умови, які призвели до викрадення вашого чоловіка і катування до смерті мого чоловіка, завжди однакові: дуже важливо усвідомити, що насильство-голод, насильство-злидні, насильство-утиски, насильство-недостатній розвиток, насильство-тортури призводять до насильства-викрадення, до насильства-тероризму, насильства-ґерильї, і дуже важливо розуміти, хто утверджує насильство на практиці: ті, хто провокує злидні, чи ті, хто бореться проти них. Ваш відчай і ваші страждання доводять, що ваш чоловік був добрим головою родини, що ви оплакуєте його відсутність і що його життя дуже важливе. Так само й Маріо Альвес був добрим головою родини і я теж сумую за ним. Він мав доньку, яку дуже любив, був розумний, освічений, добрий, ніколи нікого особисто не скривдив. Він загинув за любов до пригноблених, до жертв несправедливості, до тих, хто не має голосу й не має надії. Він боровся за те, щоб величезні матеріальні й людські ресурси нашої країни використовували для загального добра. Я палко прагну розв’язку, щасливого для вас, сеньйоро, і для
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Читанка для Мануеля, Хуліо Кортасар», після закриття браузера.
