read-books.club » Сучасна проза » Молоко з медом 📚 - Українською

Читати книгу - "Молоко з медом"

130
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Молоко з медом" автора Іоанна Ягелло. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 80 81 82 ... 114
Перейти на сторінку:
Якщо, звісно, ви не проти.

Лінка

Сама знаєш, що з усім важко.

Домініка

Мені було найскладніше, коли робила тест на вагітність. Бо я знала, що коли буде позитивний — я залишуся сама. Мій хлопець від початку казав, що коли щось станеться — він не покине дружину, тож коли я робила тест… це був просто жах. Сиділа сама у ванній, а тоді молилася тих кілька хвилин, хоч я взагалі не релігійна. І боялася глянути, що там. Жах. Потім уже було якось легше.

Марися

Для мене найважчим було те, що довелося повернутися до батьків. Із дитиною. Раніше я була незалежна й дуже пишалася тим, що сама себе утримую. З дитиною я знала, що не дам ради без грошей. І цей момент, коли приїхала машина, а я стояла й дивилася, як усі речі вивантажують перед моїм старим будинком. Просто кошмар. Ага, і ще, як довелося занести перстеника з діамантом до ломбарду, бо їсти не було чого.

Лаура

Для мене найгіршим було те, що під час вагітності я не мала ні на що сили. Смалила одну за другою сигарети, удома був бардак, а мене аж нудило від усього цього. І водночас я знала, що чиню погано, от тільки нічого змінити не могла. Блін, як згадаю… Добре, що принаймні пити не почала. І що дитина здорова.

Лідка

Мій найсумніший момент — коли Войтек пішов до школи. Такий гарний, у всьому новенькому, з кумедним портфеликом і все таке… А я геть розклеїлася.

Оля

Я найгірше почувалася вечорами. Завжди. Коли Юлька так страшенно плакала, а я не могла її заспокоїти. Ще й батько кричав, чого, мовляв, вона так реве. Оце жахливе відчуття безпорадності. Я постійно думала, що з малою щось не так. І весь час була із цим сама.

Люцина

«Так, це саме те, що треба», — подумала Лінка. Відразу з’явилися ідеї. Доведеться трохи попрацювати. З кожною із дівчат зробить одне фото. Загалом шість чи вісім. Побачимо, як вийде. От, приміром, Оля… Щоб її сфотографувати, довелося б поїхати до Лодзі. Хіба що Оля приїхала б із сином, та чи можна її про це попрохати? Може, організувати зустріч матусь? До кінця березня ще є час. Чи вдасться пофоткати під час зустрічі? Влаштувати щось особливе? Лінка захопилася майбутніми планами. Уперше за довгий час дівчина відчувала справжній творчий азарт.

Наталія нервувала. Блін, утратила стільки часу! Без кінця: Азор та й Азор! Дівчина раптом усвідомила, що до випускних залишився тільки місяць. І вона нічого не знає! Усі її плани, розклад повторень, геть усе полетіло шкереберть. Замість учитися займалася зовсім іншим. Звісно, вона цього хотіла. Пристрасть. Сильне почуття, мабуть, сильніше за будь-яке інше. Але треба це припинити, принаймні на деякий час. Тим більше, що дедалі важче було витримувати Азорові коники, і це Наталію теж виводило з рівноваги. У результаті вона ні на чому не могла зосередитися.

Азор прийшов до неї після уроків, нині якраз мами вдома не було. Наталія вирішила з ним серйозно поговорити. Певна річ, щойно ввійшовши, хлопець відразу кинувся до неї з поцілунками й заходився роздягати.

— Почекай! Азоре, почекай!

— Що таке? — здивувався той.

— Ми мусимо поговорити. Я… до випускних залишилися місяць. Місяць! Ми не можемо зустрічатися так часто. Я мушу вчитися!

— Ну, то вчися! — і сахнувся від неї, мов попечений.

— Азоре, зрозумій, для мене це дуже важливо. Я просто прошу тебе… Прошу, щоб ми зустрічалися рідше. Може, раз на тиждень. А решту часу я присвячу навчанню. Зрештою, тобі теж треба вчитися. Блін, у нас ціле життя попереду, не треба так без кінця…

— Тобі вже набридло? — запитав той, і обличчя йому аж потемніло. Він знову перетворився на того Азора, якого вона не любила. Який справді нагадував небезпечну німецьку вівчарку на ланцюгу.

— Ні, не набридло… просто… я б не хотіла тебе звинувачувати за те, що не вступила до вишу.

— Ти однаково не вступиш, — заявив він. — До медичного? Не жартуй. І жоден місяць тобі не допоможе.

Чому він такий жорстокий?

— У тебе хтось є, правда? — спитав зненацька. — Хто це?

— Знову ти починаєш? Нікого в мене немає! Азоре, звідки в тобі це все, ну, звідки?

Раптом, попри образу, Наталія збагнула, що співчуває йому. Його слова були образливими, але він вочевидь не мав на це впливу. Просто так думав та й годі. Підійшла до нього й пригорнулася. І він її не відштовхнув. Міцно притиснув до себе, а рука помандрувала з її спини на сідниці.

«Господи, він просто не здатен без мене жити, — подумала Наталія. — Не можу ж я його отак просто… відшовхнути, мов річ». За мить вони вже знову цілувалися, і все було, як і раніше.

Лінка була задоволена. Після уроків домовилася про консультацію щодо фотографій з пані Юлією. А задоволення відчувала, бо була впевнена, що фото вдалися! Принесла два комплекти: Єва в білому й фото матусь.

Пані Юлія уважно переглядала роботи. Спершу Євині портрети. Усміхнулася.

— А ти знаєш, що багато людей роблять такі фотосесії з немовлятами за добрячі гроші? Це зараз користується величезним попитом.

— Так, дівчата розповідали… але ж я не професіонал.

— Звісно, що професіонал, — заперечила пані Юлія. — Ти закінчуєш мистецький ліцей, причому клас фотографії! Цього цілком досить.

— Ви так гадаєте?

— Звичайно. Але ці роботи… — вона кинула погляд на фото із другого конверта. — Розкажеш?

— За тему я обрала самотність. Питала в дівчат, коли вони почувалися найбільш самотніми. І зробила фотосесію…

Люцина з немовлям на руках, за вікном ніч, на вікні ледь хвилюється фіранка, на обличчі молодої мами — утома. Оля з Войтусем, присіла навпочіпки, застібає синочкові ґудзика білої сорочки. Марися сидить на краєчку ванни, у руках — тест на вагітність. Лаура біля ломбарду. Лідка із сигаретою…

— Неймовірні, — тихо проказала пані Юлія.

— Вони… вони ошукані. Я всі фото зробила впродовж одного дня, вони постановочні, може, це погано?

— А яке це має значення для глядача? Халінко, у тобі є сила. Щось таке… Розумієш, ти вмієш бачити почуття. І можеш їх викликати. Якщо тобі вдалося зробити таку сесію й навіть у мене викликати емоції… Ти вже думала про вищу освіту, правда?

— Так, мені подобається журналістика. Проте не знаю, як воно все буде. Дитина… Я не маю з ким її залишати, батьки працюють, для ясел вона замала…

— На журналістиці є така спеціальність: фотожурналистика. Здається, так це зветься. Перевір.

1 ... 80 81 82 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Молоко з медом», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Молоко з медом"