Читати книгу - "Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Вставай, знайшла коли розлежуватись! – Шипів чоловічий голос ніби крізь товщу води. – Нам треба бігти. Асті, підйом!
Я поворушила віями, намагаючись розліпити очі, а потім різко їх розкрила, коли мені в обличчя потрапив цілий графин води.
- Гей! З глузду з'їхав!? – Прикрила сама собі рота, заглушаючи свій крик, ще не вистачало, щоб до нас натовп стражників прибіг.
- Обурюєшся, одже гаразд. Вставай, нам треба йти, скоро він прокинеться, і тоді нам точно не втікти, - мій рятівник мав рацію, але з вередощів я фиркнула, намагаючись прийняти вертикальне положення.
- Слухай, Валерійський, ти б краще допоміг мені з сукнею, ніж бурчав. Як я по-твоєму бігтиму в цій пишній хмарині? - Озирнулась у пошуках злощасного ножа, і побачила його біля ніг монарха.
Хлопець резонно вирішив, що я маю рацію, і почав шар за шаром зрізати тканину сукні, зупинився він лише тоді, коли залишив мене в одній нижній спідниці, яку він укоротив до коліна. Ну і гаразд, про норми пристойності подумаємо, коли опинимося в безпеці, а зараз нам треба бігти, і бажано швидко.
Перехопивши ножичок наче зброю, Ірміан вийшов першим у коридор. Я тієї ж миті поспішила за ним, але не пройшли ми й десяти метрів, як почули гучну розмову і кроки, що наближалися. Довелося шмигнути в перші двері, благо вони були відчинені. Закрившись зсередини, ми почали обмірковувати план втечі. Поки я рилась у столику біля ліжка, крижаний маг розвідував обстановку, перевіряючи віконну раму на міцність і визираючи на вулицю.
– Тут третій поверх. Можна спробувати злізти по зв'язаних простирадлах, але боюся спрацює охранка, та й нас банально можуть побачити, - розмірковував він уголос.
– Тоді що ти пропонуєш? – Я уважно подивилася на подільника, чекаючи на відповідь.
- Спробуємо спуститися вниз сходами, а там пошукаємо якийсь бічний вихід для прислуги, - подав він «геніальну» ідею, я вже хотіла було засумніватися в ній, як раптом почула голос Амі, що кликала мене по імені:
«Асті? Асті, ти де?», - я озирнулася на всі боки, і навіть у вікно, але ніде не побачила сестру, а вона все продовжувала вигукувати моє ім'я.
- Амі? - Пошепки відповіла сестрі, хоча вона навряд чи почує.
«Слава Богині ти ціла! Асті, де ти? Я йду за тобою», - тепер я зрозуміла, що голос звучав у мене в голові та спробувала відповісти подумки:
«Ми у королівській резиденції, на третьому поверсі. Король у відключці, а ми намагаємось втекти», - видала я коротко інформацію, і мене почули.
"Ми це хто? Я скоро буду і допоможу вам".
«Ми – це я і крижаний маг. Як він тут опинився - не розумію», - «розповіла» я сестрі, і та ненадовго задумалася.
- Що відбувається? - Ірміан уважно подивився мені в очі, але я лише негативно кивнула:
- Стривай, не заважай, - хлопець відразу все зрозумів і замовк, чекаючи поки я знову з ним заговорю.
"Асті, що Вам потрібно для того, щоб ви змогли втекти?" - По-діловому підійшла до завдання сестра.
"Відвернути варту", - задумалася я, але Амелія мене здивувала:
"Простіше простого. Як почуєте багато шуму- відразу біжіть», - я здивувалася, але не стала уточнювати, король міг прокинутися будь-якої миті, і тоді наші шанси на втечу різко зведуть до нуля.
- Приготуйся, як стане шумно - ми побіжимо, - виклала я наш простенький план крижаному, і той кивнув, більше не ставлячи запитань.
Амелія
Після втрати зв'язку з сестрою я розгубилася, напрямок польоту я звичайно знала, але що могло статися, що я перестала відчувати Асті? Крила намагалася мене заспокоїти, хоч це було й складно.
План наш був простим: прилітаємо, перевертаємо вгору дном королівську резиденцію (адже саме туди вів слід моєї сестри), забираємо дитину і повертаємось назад. Самовпевнено скажете ви? Життя любить сміливих, і я спробую зробити все, щоб сестричка опинилася в безпеці.
Але вже на самому підльоті до кордону королівських володінь я знову відчула сестру, спробувала до неї докричатися і полегшено зітхнула, почувши її відповідь.
Ми швидко приготували наш новий план, а ще сестричка здивувала мене тим, що вона тут не одна, у неї виявляється рятівник знайшовся, але це ми пізніше уточнимо, зараз головне дати їм шанс на втечу. А для цього нам потрібно буде трішки пошуміти. Ну, в цьому ми з Крилою аси, благо габарити дозволяють. Я поставила повітряний щит на себе, і ми кинулися крізь захисний мур резиденції, та підозріло легко нас пропустила, ніяк не відреагувавши. Хм… Дивно. Ну нічого, другий варіант - це спалити одну з веж.
Дракониця набрала повних легені повітря і видихнула цілий стовп вогню. Ну ось, інша річ: навколо відразу ж забігали люди, а стражники вискочили на вулицю, шукаючи порушника спокою, а ще до нас почали підбиратися маги.
Якось їх забагато на мене одну. Ну нічого, в бій вступати я не планую, мені головне відвести всіх жителів палацу вбік, щоб дати можливість сестричці та крижаному магу покинути «гостиних» господарів резиденції.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра», після закриття браузера.
