Читати книгу - "Пропоную тільки інтим, Белла Сніжна"

- О-о-ось! Чули? Моя розумниця. - чмокнув Рому в маківку.

Викрутився, підтримав. Хлопці знову перезирнулися. На цей раз я все чітко бачила.

- Якби я ляпнув щось подібне, довго б не прожив. - Сказав Алекс, кидаючи погляд на Катю.

- Тільки спробуй. - каже вона йому.

- Ось. Бачите! - киває на неї Алекс.

- Хто такий Пірат? - питає раптом Вікторія.

- Кіт. - говоримо з Ромою одночасно.

Переглядаємось, посміхаємося.

- А що за порода? - запитує Свєта.

Максим не відстав від неї. І їй тільки в радість переключитися з нахабного хлопця на нас.

- Дворовий босяцький. - кидає Рома.

Світланка не оцінила жарт. Задумалася, згадує, напевно, що це за порода така.

- Безпородний він у нас. - вирішую допомогти їй. - Знайшла його на вулиці. З тих пір він живе у нас.

- Але ж Рома котів терпіти не міг. - каже Вікторія, ні до кого особливо не звертаючись.

Може хоче спіймати мене на брехні?

- Він і зараз їх не сильно шанує. - підтверджую.

А що інтригу тягнути?

-А за що мені любити це руде, нахабне ... - заводитися він, поклала свою долоню йому на маківку, помасажувала голову. - Істоту. - закінчив Рома цілком дружелюбно.

- Хтось не може пробачити йому свої туфлі досі. - кажу хлопцям.

- Хіба ж тільки одні туфлі? - дивиться він на мене.

- А не треба було виганяти його з кімнати. - кажу.

- Це моя кімната!

Збоку лунає сміх.

-Ромка, ну ти потрапив. - каже засміявшись Алекс.

Ми з Ромою переводимо погляд на нього. Так, Піратик у нас дуже мстивий. Навіть його друзі відразу це зрозуміли. А Рома котика досі провокує.

Єдина хто майже весь час мовчала була Христина. Судячи з усього вона наймолодша з нас. Знову промайнула думка звести два самотніх але таких схожих серця! Кріс і Марго. Але не при Ромі ж. Він точно спалить і не дасть довести задумане до кінця.

Просидівши ще години півтори ми перебралися на вулицю. На задньому дворі був басейн. Ми не плавали, але навіть просто розташуватися біля басейну на шезлонгах неймовірно розслабляє. Я так розслабилася, під бубнеж старих друзів і жіноче щебетання, що не помітила як задрімала. А прокинулася від легкого дотику до щоки.

- Піратику, йди до Роми. У нього точно була для тебе смакота. - кажу сонно, відмахуючись від хвоста ...

- Так ось чому він вічно у мене вештається? - каже Рома.

"Здається хтось спалився." - подумала я.

Судячи з погляду Роми, він думав про те ж. А ще придумував як би мене покарати.

- Я хотіла вас помирити. - виправдовуюсь.

- Я так і думав, коли скочив посеред ночі від того, що хтось пустив мені пазурі в ногу. - киває він.

- А де всі? - питаю, оглядаючись.

Сонце вже зайшло, і ми з Ромою залишилися одні. Скільки ж я проспала? Судячи по відчуттях дуже мало!

- Пішли. - каже він.

- А ми?

- Теж підемо. - відповідає, нахиляючись до мене.

Я пискнути не встигла, як опинилася на чоловічих міцних руках. Влаштувалася зручніше, обхопила його за шию, прислухалася серцебиття чоловіки. І знову задрімала. Навіть не помітила, як ми пройшли до себе, як Рома відкрив двері, поклав мене на ліжко. А варто було голові торкнутися подушки як будь-які зміни в навколишньому середовищі мене стали мало хвилювати.