Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

— Отже, ти тепер багатий чорт. Вітаємо. Чому б не взяти учнів?

Він кивнув на це. Так, так, я знаю, але вони всі такі... Адекватного. Не знайшов такого, який би мене дійсно вразив, розумієш?

?

Це історія кохання чи що?

Вона кивнула і кивнула вперед. У мене є дещо для тебе. І, можливо, одне-два прохання.

.

Слуга все ще нервово човгав після магічного акту Ілеї, але він розслабився, коли цілитель і його бос вийшли з задньої кімнати.

.

— Це матеріали, які я зібрала деякий час тому, — сказала Ілея, вказуючи на свої сумки. У вас ще є обвуглена луска, так? Має вистачити на комплект. Ну, я подумав, що перш ніж я отримаю вам якіснішу шкуру, я тим часом зможу щось отримати з цим.

Вона відкрила одну з сумок, і граф свиснув.

— Отже, ти хочеш один комплект кістлявих обладунків з лускою з цього матеріалу? Перевіряючи ваги, він додав Здається, не дуже різної якості. Червоний чи зелений?

Вона подумала і зважилася на червоний колір. Я думаю, що підходить для вогню, і камуфляж зеленого кольору дійсно допоміг би тільки в лісі.

Використовуйте червоні. Решту я продам тобі.

. 4 .

— Хм, так, так... Відсунувши слугу від прилавка, він вийняв з-під нього кілька великих книжок. Обладунки я можу зробити за 4 золота за три дні.

.

Очі слуги при цьому широко розплющилися.

, —

— Але ж, граф, контракти і час...

Його перервала рука на плечі, і граф відступив до сумок.

? !

— Мейсоне, мій хлопчику, ти знаєш, як нудно цілий день працювати над залізними мечами і цілою ніччю зі сталевими пластинчастими обладунками? Цей... це тут... Відкривши мішки, він усміхнувся. — Ось чому я став ковалем!

— І, звичайно, солодке, солодке золото, — додала Ілея.

.

— І, звичайно, солодке золото, — підтвердив граф.

.

Переклавши дві сумки в підсобку, він висипав їх на масивний верстак. Він порахував ваги і кістки і перевірив їх на якість і вагу. Тим часом Ілея гралася з різним обладнанням у кузні, обпікаючи себе так, що інші кричали годинами і потребували цілителя, який би лікував їхні рани.

Ти як новонароджене цуценя. Хіба ти не боїшся болю? — спитав граф, начебто закінчивши оцінювати матеріали.

.

— Ой, я боюся його відсутності більше, якщо чесно. Подумавши про демона, на її обличчі, мабуть, зявився задумливий погляд. Граф помітив і помякшив вираз його обличчя.

. 7 , 13 , 12 13 . 10 10 ?

Зараз нічого такого серйозного. Щеня мені подобається більше. Всі ці матеріали ви можете продати Гільдії шукачів пригод або будь-якому торговцю за 7 золотих, 13 срібних і 12 бронзових до... Ну, до всього, що вам подобається, насправді. Я міг отримати ці речі приблизно за 13 золотих від гільдії або торговця. Чи справедливо звучить 10 золотих і 10 срібних?

.

Вона лише кивнула йому.

?

Чи справді він заслуговує на таку довіру?

6 10

Якщо вирахувати вартість обладунків, яка включає будь-які використані матеріали та мою працю, ви отримаєте 6 золотих і 10 срібних, - сказав коваль, повертаючись до крамниці за грошима.

?

Отримавши його, вона ще раз подякувала графу, отримала свої сумки і поклала їх у свій рюкзак. На що взагалі потрібні гроші?

.

Тоді вона згадала, що їжа існує.

.

На базарній площі було гамірно. Він не був таким завантаженим, як під час фестивалю, але він безперечно повертався до своєї слави до нападу ельфів. Ілея вважала, що це палиця з двома кінцями. Вона була рада, що місто стає на ноги, але тепер воно знову переповнене людьми. Вона вирішила якнайшвидше заходити на ринок і виходити з нього.

.

Оглянувши кіоски, Ілея незабаром знайшла те, що шукала. Маленька порожня книжечка, схожа на зошит на Землі. У порівнянні з машинними та звичайними паперовими, які вона памятала, цей мав набагато більше чарівності. Вона також придбала справжню ручку в магазині неподалік. Що ж, він все одно працював як ручка, але Ілея не була впевнена, яку технологію він використовує. Це було схоже на механічне перо. Трохи полегшивши гаманець для монет, вона повернулася до крамниці графа.

Враховуючи, що їжа — це пара мідяків, блокноти та ручки розкішні, як чорт, — міркувала вона, йдучи за крамницею графа. Якраз у межах досяжності свого сприйняття вона бачила ваги та кістки, які все ще лежали на столі. Діставши зошит, вона провела складний перелік усього, що подарувала графу. Вона також швидко оглянула решту магазину, щоб переконатися, що він ще нічого не перемістив.

Вона зраділа, побачивши, що обвуглена луска все ще там, захована в потаємному відсіку.

.

Він не брехав про те, що вони йому подобаються, принаймні... Вона подумала і пішла з усмішкою на обличчі.

! .

Добрий день! Цілитель Шредінгера повернувся! — кричала вона в начебто порожню книжкову крамницю Сплайсера.

Сьогодні немає клієнтів. Хм. Як йому вдається триматися на плаву?

.

Старий зявився з підсобки.

?

Шредінгер - це що? О, це теоретичний дилер інформації на чорному ринку. Вітаю тебе, юний шукач пригод, — сказав він з абсолютно прямим обличчям.

— Ти сухий, як твоя шкіра, старий, — відповіла вона, знявши рюкзак і діставши звідти три старі історичні фоліанти та пять щоденників. Ті, хто майже не знає про та її техніку.

Розповіді з перших вуст про Орден Азаринта.

Очі Сплайсера стали трохи ширшими, і Ілея навіть помітила, що його серцебиття пришвидшилося через її бафи та новознайдену сферу, що підсилює почуття.

.

А може, це моя підвищена статистика. У цей момент я схожий на надлюдину, і я боюся запитати...

?

Хочете купити будь-який з них? Скільки б ви заплатили? Я б теж взяв кілька хороших історій.

.

Старий знову заспокоївся, перш ніж відповісти.

. 4 8

Мені доведеться перевірити їхню справжність, вік і вміст. Якщо вони не підроблені, щоденники будуть від 4 до 8 золотих кожен. Історії, близько двох золотих кожна. Чи не могли б ви позичити їх мені на один-два дні для ознайомлення?

?

Звичайно, звичайно, я повернуся ще через два дні, - сказала вона. — Подумавши, може, й книжок позичиш, знаєш... як застава?

Він кивнув і, обговоривши деякі її уподобання, запропонував їй пять книг, які вона зберігала в