Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Після майже двох годин байдикування нарешті на дорогу до міста підїхав фургон. Витерши з себе пил, Ілея підвелася і потягнулася.

.

Вау, це було приємно, - сказала вона, вийшовши на дорогу і помахавши чоловікові, що сидів на возі.

— Гей, гей, — сказав він, зупиняючи старого коня. Ілея помітила через плече чоловіка, що у фургоні були різні породи дерева. — Вітаю тебе, мандрівнику, що може зробити для тебе старий Грег?

.

Ілея кивнула рукою до двох мішків біля дерева.

.

У мене досить важкий тягар. За останні пару тижнів ми з командою полювали на селезнів, і я збираюся продати врожай.

Вона посміхнулася йому, а він кивнув.

У мене є вільна кімната, то чому б не застрибнути далі.

— Це неймовірно приємно з твого боку, Грег. Імя Ілея.

.

Вона швидко поклала сумки на фургон, поводячись так, ніби вони були для неї набагато важчими, ніж відчували, і відразу ж заскочила туди.

! .

Готовий, коли будеш! — сказала вона.

Дорога зайняла трохи більше часу, ніж якби вона просто бігла. Грег розповів про свою ферму та різні дерева, які він вирощував навколо неї протягом останніх трьох десятиліть. Його голос звучав приємно для Ілеї, тому вона була не проти, щоб він поговорив. Особливо їй подобалося слухати, як хтось говорить про дерева на такі теми, як некромантія та демони.

. 40 .

Вони ввійшли в місто через східну браму. Показавши її срібний значок шукача пригод зі знаком цілителя, охоронці були задоволені, і вони пропустили їх з посмішкою. Вона чула, як один з них з цікавістю говорив про свій срібний значок. Чоловікові було 40 років, а це означало, що він повинен був впізнати будь-кого зі срібним значком, але він не зміг її ідентифікувати.

.

Однак він не зупинив її, тому, швидше за все, використання значка шукача пригод нижче вашого рівня не було рідкістю.

?

Що станеться, якщо я все одно отримаю вищу? Чи маю я віддавати цей? — подумала вона, коли Ґреґ спрямовував візок до бічної вулиці.

Місто було жваве. Був ще ранок, бо Ілея бігла всю ніч. Камяні будівлі відкидають тіні на вулиці та людей внизу, деякі з них все ще пошкоджені від нападу ельфів.

Ілея заплющила очі, коли сонце зігрівало її тіло, і вона задрімала під звук коліс, що вдаряються об бруківку.

-

ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ

Королева

Віз різко зупинився, розбудивши Ілею від дрімоти.

— Ми приїхали, пані шукачка пригод, — сказав Грег, відчіплюючи коня, якого звали Білий Попіл.

.

Ілея озирнулася. Вони стояли біля великої вітрини, на вивісці якої були схрещені молоток і пилка. Мабуть, це якась майстерня. Відмінно підійде для продажу свого вантажу.

–

Ілея схопила свої сумки – лише із запізненням згадала, що треба поводитися так, ніби вони важкі. Зійшовши з воза, вона поклала їх на бруківку, театрально пихкаючи. Потім вона вийняла з кисета дві монети і простягнула їх Грегу, чиї очі виросли до розмірів обідніх тарілок при блиску срібла.

!

— Пані, це забагато для простого транспорту. Я нічого не очікувала, якщо чесно!

Запевнивши його, що все гаразд, Ілея попрощалася з ним. Не встигла вона пройти більше двох кроків, як повернула назад.

Грег. Інше питання. Ви також працюєте з деревиною, чи просто продаєте її?

Він запитливо подивився на неї, потім його обвітрене обличчя розпливлося в широкій усмішці.

Я роблю, я роблю. Щоразу, коли я знаходжу час. Столи, ліжка, що б це не було. Просто зайдіть на мою ферму на схід від міста. Це лише за пару годин до дороги.

?

У вас теж є візитна картка?

! -

Я це зроблю. Ще раз дякую і гарного дня! Вона махнула рукою і повернулася, щоб піти по сусідньому провулку з сумками в руках. Вона активувала свою навичку Сфера, щоб сприймати все, що знаходиться на пятнадцятиметровому глобусі навколо неї, і, нічого не бачачи, збільшила темп.

.

Переходячи з провулка в провулок, вона іноді сповільнювалася, коли наближалися люди або жебрак перегороджував їй шлях. Вона кинула в одного з них луску селезня, який розгублено подякував їй. Вона бачила, як він намагався відкусити шматочок ваги якраз перед тим, як діапазон її сприйняття залишив його позаду. Посміхаючись, вона йшла містом, поки не опинилася біля крамниці графа.

.

Вона помітила постійний потік людей, які входили і виходили з кузні. Зайнятий, як завжди, я бачу...

.

Зайшовши всередину з її величезними сумками, кілька людей крадькома поглядали на неї, але ніхто нічого не сказав. Біля стійки стояла черга з чотирьох осіб, де з ними розмовляла черга, яку вона раніше не бачила. Стоячи в черзі, Ілея подивилася на рясне спорядження в крамниці.

.

Гадаю, він таки виконав ці контракти... І навіть встигли зробити більше, еге ж?

Через дві хвилини вона вже стояла перед клерком.

.

Привіт, мене звати Ілея. Чи можете ви отримати для мене графа? Скажи йому, що це цілитель.

.

Слуга виглядав розгубленим.

.

— Вибачте, міс, але головний коваль зараз дуже зайнятий. Доведеться звірятися з графіком, але я не можу нічого обіцяти до наступної весни, - з жалем пояснив він.

Ах, до біса це...

Перевіривши крамницю своєю сферою, вона побачила, що граф працює позаду. Слуга ледве встиг перевести подих, як Ілея скористалася Морганням і зникла.

?

Весна? Ти що, чорт забирай, жартуєш зі мною, старий? — гавкнула вона, налякавши коваля. Меч, над яким він працював, упав на землю, але Ілея схопила його ногою і одним плавним рухом підняла в руку.

Граф просто дивився на неї, коли вона намагалася передати йому шматок металу, що світився. Голіруч. Він відступив, показуючи жестом на ковадло. Вона помістила його туди.

Спасибі, термостійкість.

.

— Я забув, який ти божевільний, — сказав коваль, здивовано похитавши головою. Він простягнув руку до Ілеї, але потім подумав краще, замість цього поплескав її по спині.

?

Як справи у нашого маленького цілителя-берсерка? Якісь нові розробки? — запитав він, і посмішка тепер розпливалася по його обличчю.

.

Ілея швидко заповнила його за останній місяць. У коваля, мабуть, теж не було нічого поганого. Виконавши кілька досить великих контрактів за неймовірно короткий час і майже не виспавшись, його статус значно зріс. І, судячи