Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

— Ліам, будь стриманішим, — невдоволено промовив Нейтан, відірвавши погляд від трупа. — Ми вартові і маємо контролювати власні емоції.

Поки вони лаялися, Адам підійшов до мене, сів навпочіпки і оцінив мій зовнішній вигляд. Його крила втягнулися в спину, шкіра набула людського вигляду, а коротке волосся і щетина — темно-русявий відтінок. Тепер він виглядав як звичайний хлопець близько тридцяти років.

— Не бійся, — сказав він тихим голосом і м’яко усміхнувся. Ця усмішка була такою світлою і теплою, що їй хотілося довіритися. — Я хочу оглянути тебе, але для цього ти маєш сидіти нерухомо. Це не боляче. Довірся мені.

Я кивнула. Його долоні обхопили мою голову. Вони випромінювали тепло та світло. Від них ринув жар, який незабаром поширився по всьому тілу. Вогонь вирував у крові та обпалював пошкоджені ділянки шкіри. Як не дивно, але це був приємний біль, а тепло в тілі приносило задоволення та полегшення.

— Ось і все, — тихо повідомив вартовий із турботливою посмішкою. Його руки відпустили мене, і весь жар зник, залишивши після себе незвичний холод. Потім він голосно промовив: — Жодних серйозних пошкоджень немає. Легкий шок, стресовий стан, уповільнена реакція. Можливо, зараз вона трохи дезорієнтована.

— Добре, тоді все ж таки дамо їй час оговтатись. — Нейтан відійшов від обвугленого тіла демона і підняв погляд на Ейдена. — Чому в нього були відірвані голова та рука?

— Я ж сказав, що не бачив, що з ним сталося. Але можу припустити, що перед тим, як я його підпалив, у нього, можливо, виникли маленькі непорозуміння з місцевими псами.

— Непорозуміння з місцевими псами? — зі скепсисом перепитав Нейтан. Його вигляд так і кричав «ти думаєш, я зовсім дурень?».

— Повторюся. Особисто я цього не бачив, але що тільки не зроблять навіть такі дрібні істоти заради виживання у цьому світі. Природні інстинкти та вуличне життя роблять страшні речі. — Він знизав плечима, як ні в чому не бувало.

— Божественну істоту може вбити лише цаніт. Тобі це відомо, тож не треба розповідати байки про місцевих тварин.

— А тобі відомо, що цаніт лише зупиняє регенерацію божественних істот і легше пробиває шкіру, — парирував демон, закотивши очі. — Ти напевно забув, що наша безсмертність залежить від нашої сили. Ми не такі вже живучі. А більшість демонів, які напали на нас були занепалими і з обскубаними крилами.

Було видно, що той не повірив, але, стиснувши зуби, вирішив поки що не продовжувати цю тему.

До готелю ми їхали недовго. Більшість часу пішло на те, щоб вирішити хто, з ким і як туди діставатиметься. Оскільки літати я не вміла, а Ейдену не дозволяли перевтілюватись в демонічну подобу, то нас вирішили перевезти в його машині разом із Лейлою та Нейтаном. Ліам з Адамом доглядали нас з неба, хоч я їх і не бачила. Як з'ясувалося, всі божественні істоти вміють ховатися від людських очей — легко стають для них невидимими.