Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

— Як ти? — запитав він, вже не шепчучи.

— Все добре, — дівчина дивилась на нього сяючим поглядом, не стримуючи усмішки. Вона була щасливою.

— Нам обом потрібно зараз прийняти душ і спробувати хоч трохи поспати, — сказав він, гладячи її ключицю пу́чками пальців. — Пропоную піти зараз.

— Разом? — вона грайливо усміхнулась, викликавши і в нього усмішку на вустах.

— Іншим ра́зом. Я лише проведу тебе, бо якщо підемо разо́м і занадто захопимося — тобі може бути неприємно, — Артур поцілував її в губи, — пішли.

Взявши з ліжка футболку й трусики Злати, він провів її до душової кабінки. Зачинивши за нею дверцята, спостерігав через матове скло за дівчиною.

Невже він отримав те, чого так прагнув всі ці роки? Отримав.

Що він відчуває?.. Що отримав більше, ніж заслуговує, набагато більше. Вона неймовірна. Як він і думав, вона найсмачніша цукерка з усіх.