Читати книгу - "Хрещений Батько"

признає Майкла Корлеоне по фотографії, але можливо, що живого він би пізнав. У нас є ще водій Солоццо, — той відмовляється давати свідчення, але, можливо, він також заговорив би, якби Майкл Корлеоне опинився в наших руках. Отож усіх наших людей розіслано шукати його, та й ФБР його шукає, всіх кинуто в погоню. Поки що нам не щастить, але ми гадали, що, може, ви направите нас на слід.

— Я не вірю ні одному слову з того, що ви сказали, — холодно відповіла Кей. Однак їй стало недобре від думки, що, може, в тій частині, де йшлося про перебиту щелепу, детективи говорили правду. Але вбивцею Майкл не міг стати.

— Дасте нам знати, якщо Майкл зв'яжеться з вами? — запитав Філіпс.

Кей заперечливо похитала головою. Другий детектив, Сіріані, брутально сказав:

— Ми знаємо, що ви жили з ним. У нас є реєстраційні написи з готелів і свідки. Якщо ми дамо цій інформації просочитися на сторінки газет, ваші татусь і матінка не знатимуть куди дітися від сорому. Такі поважні люди, як вони, й уявити собі не можуть, щоб їхня донька волочилася по готелях з гангстером. Якщо ви не дасте нам зараз же повної відповіді, я покличу сюди вашого старого і не сходячи і місця викладу йому все як є.

Якусь мить Кей здивовано розглядала детектива. А потім стала, підійшла до дверей і розчинила їх навстіж. Вона добачила, що батько стоїть біля вікна у вітальні і палить люльку, і покликала його:

— Тату, зайди, будь ласка, сюди.

Пан Адамс обернувся, всміхнувся до неї і зайшов у кабінет. Обняв доньку за стан і, звертаючись до детективів, запитав:

— Ну то що, панове?

Коли від них не почули ніякої відповіді, Кей холодно наказала детективові Сіріані:

— Ну, агенте, викладайте йому все як є.

Сіріані спалахнув.

— Пане Адамс, я говорю це вам, лише бажаючи добра вашій доньці. Вона зв'язалася з бандитом, який, за нашими даними, вбив офіцера поліції. Я просто кажу їй, що вона може потрапити в серйозну халепу, якщо не погодиться допомагати нам. Проте, здається, вона не усвідомлює, наскільки вся ця справа серйозна. Може, ви поговорили б з нею.

— Те, що ви кажете, просто неймовірне, — ввічливо відповів пан Адамс.

Сіріані ображено випнув підборіддя.

— Ваша донька й Майкл Корлеоне зустрічаються вже більше року. Вони залишалися на ніч у готелях, реєструючись як чоловік і жінка. Тепер Майкла Корлеоне розшукують для допиту в справі вбивства офіцера поліції. Ваша донька відмовляється подати будь-яку інформацію, що допомогла б нам. Такі факти. Можете називати їх неймовірними, проте я ручуся за кожне слово.

— Я не ставлю під сумнів ваших слів, сер, — лагідно відповів пан Адамс. — Неймовірним я вважаю те, що моїй доньці нібито загрожує серйозний клопіт. Хіба що ви припускаєте, що вона, — на його інтелігентному обличчі відбився вираз сумніву, — що вона... як це по-вашому — «гангстерка», здається, так ви говорите?

Кей глянула на батька зчудовано. Вона бачила, що він по-своєму, по-вченому, жартує, і її здивувало, що батько так легко сприймає всю цю справу. Пан Адамс твердо закінчив:

— А втім, будьте певні, якщо цей молодик поткнеться в мій дім, я негайно повідомлю про його присутність представників влади. І моя дочка так само. А тепер вибачте нас, бо наш обід вже холоне.

Він якнайчемиіше провів агентів надвір, спокійно, але твердо зачинив за ними двері, взяв Кей за руку і повів на кухню:

— Ходімо, люба, мама вже давно чекає нас на обід.

Поки вони дійшли до кухні, Кей уже безмовно плакала — і з полегкості після такого напруження, і від зворушення такою беззастережною батьковою любов'ю. На кухні мати ніби й не помітила її сліз, і Кей здогадалася, що батько, очевидно, вже сповістив її про детективів. Дівчина сіла на своє місце, а мати мовчки налила й подала їй тарілку. Коли вже всі троє були за столом, батько, схиливши голову, проказав молитву.

Пані Адамс була невисока повна жінка, завжди охайно вдягнена, з дбайливо укладеною зачіскою. Кей ніколи не бачила її розпатланою. Мати також тримала доньку трохи на відстані, не дуже нею цікавлячись. Отож і тепер вона поводилася так само.

— Кей, не роби драми казна з чого. Я певна, що все це — буря в склянці води. Врешті, хлопець учився в Дартмутському коледжі і не може бути замішаний у таких брудних справах.

Кей глянула на неї в неприхованому подиві:

— А звідки ти знаєш, що Майк учився в Дартмуті?

Мати поблажливо відповіла:

— Ви, молоді, з усього робите загадки і думаєте, що ви такі вже хитрі, що куди там. Ми про нього давно знаємо, але, звісно, чекали, поки ти сама нам скажеш.

— Але як ви дізналися? — не вгамовувалася Кей. Вона досі не важилася глянути на батька: адже він тепер знав, що вони з Майклом спали разом. І тому не помітила посмішки на його обличчі, коли він відповів:

— Просто читали його листи.

Це здивувало й обурило Кей. Тепер вона вже могла подивитися йому в очі. Його вчинок був ганебніший за її гріх. Вона б ніколи не повірила, що батько здатний на таке.

— Тату, це неправда, ти не міг їх читати.

Пан Адамс усміхнувся до неї.

— Я зважив, що було б більшим гріхом: розпечатувати твої листи чи залишатися в невіданні, які труднощі можуть чекати мою єдину дитину в житті. Отже, вибір був простий і чесний.

Пані Адамс докинула, жуючи куряче крильце:

— Адже ти така ще недосвідчена як на твої роки. Ми повинні пильнувати. Ти ж ніколи не ділилася з нами.

І вперше Кей була вдячна Майклові за те, що в листуванні він не висловлював своїх почуттів так палко, як вона, і раділа, що батькам не потрапили до рук деякі з її власних листів.

— Я ніколи не говорила вам про нього, бо боялася, що ви б жахнулися, довідавшись про його родину.

— А ми й справді жахнулися, — весело сказав пан Адамс. — До речі, Майкл