Читати книгу - "Необхідні речі"

Прочитавши двічі, вона глянула на інший камінь. Підійшла до нього й стягнула прикріплений папірець. Той же папір, таке ж послання. Вона підвелася, тримаючи по одному зім’ятому аркуші в руках, глипаючи то на один, то на інший знову й знову, рухаючи очима так, ніби спостерігачка запеклої гри в пінг-понг. Зрештою Вілма промовила три слова:

– Нетті. Ота пизда.

Вілма зайшла на кухню і крізь зціплені зуби вдихнула з хрипким свистячим звуком. Вона порізала руку об тріску скла, витягуючи каменюку з мікрохвильовки, й байдуже дістала скалку з долоні, перш ніж зняти припасований папір. Те саме повідомлення.

Вілма швидко пройшлася по інших кімнатах на першому поверсі й оглянула решту збитків. Зібрала всі записки. Вони були однакові. Тоді повернулася на кухню. Оглядала збитки, не вірячи власним очам.

– Нетті, – повторила.

Зрештою айсберг шоку навколо неї почав танути. Перша емоція, що прийшла на зміну, була не гнівом, а недовірою. «Нічого собі, – подумала вона. – Та жінка, мабуть, справді божевільна. Точно, якщо вирішила, що може зробити щось таке мені – мені! – і жити далі й лиха не знати. З ким вона, на її думку, має справу, з Ребеккою з ферми Хуянібрук[78]?»

Долоня Вілми спазматично стиснула записки. Вона нагнулася й жваво потерла зім’ятим рожевим папером, що жмутом стирчав із долоні, свій широкий зад.

– Я собі, блядь, сраку твоїм останнім попередженням підітру! – викрикнула вона й швиргонула папери геть.

Вілма роззирнулася по кухні допитливими очима дитини. Діра в мікрохвильовці. Величезна вм’ятина в холодильнику «Амана», всюди бите скло. В іншій кімнаті телевізор, що коштував їм майже тисячу шістсот доларів, пахнув ніби фритюрниця «фрай-о-лейтор», наповнена псячим гімном. І хто це все зробив? Хто?

Нетті Кобб, а хто ж іще, усе це зробила. Міс Психічна Хвороба – 1991.

Вілма заусміхалася.

Людина, не знайома з Вілмою, могла б помилково сприйняти цей вираз за добру усмішку, знак любові й приятельства. Очі в неї світилися потужною емоцією, і зайве довірлива людина могла б побачити в них збудження. Але якби Пітер Джерзик, котрий знає її як облуплену, побачив обличчя дружини в ту мить, він би кинувся навтьоки з усіх ніг.

– Ні, – промовила Вілма м’яким, майже пестливим голосом. – О ні, маленька. Ти не розумієш. Ти не розумієш, що означає доїбатися до Вілми. Ти навіть найменшого поняття не маєш про те, що означає доїбатися до Вілми Вадловскі-Джерзик.

Усмішка стала ширшою.

– Але дізнаєшся.

До стіни біля мікрохвильовки було прикріплено дві сталеві магнітні рейки. Більшість ножів, що були висіли на них, скинула цеглина, яку Браян запустив у «рейдаррендж». Вони лежали на стільниці жужмом, ніби палички для гри в мікадо. Вілма вибрала найдовший, різницький ніж «Кінгсфорд» із білим кістяним держаком, і повільно провела пораненою долонею збоку, вимазуючи лезо кров’ю.

– Я тебе навчу всього, що треба знати.

Стискаючи ніж у кулаці, Вілма пройшлася вітальнею, чавлячи скло з розбитих вікон і кінескопа низькими підборами чорних туфель «для церкви». Вона вийшла, не зачиняючи дверей, і зрізала по газону в бік Форд-стріт.

15

Одночасно з тим, як Вілма вибирала серед розгардіяшу ніж, Нетті Кобб діставала з шухляди на кухні сікач для м’яса. Вона знала, що сікач гострий, бо Білл Фуллертон, перукар, заточив його менш ніж місяць тому.

Нетті обернулася й повільно рушила по коридору в бік дверей. На мить вона зупинилася біля Рейдера, її бідного собачати, який ніколи нікому нічого поганого не зробив.

– Я її попередила, – м’яко промовила вона, гладячи Рейдера. – Я її попередила, дала тій психованій полячці всі можливості. Всі можливості, які тільки можна було. Моє любе маленьке собачатко. Зачекай на мене. Зачекай, бо скоро я буду з тобою.

Вона підвелася й вийшла з будинку, переймаючись дверима не більше, ніж Вілма переймалася своїми. Безпека перестала цікавити Нетті. Вона кілька секунд постояла на порозі, глибоко вдихнула, а тоді зрізала по газону в бік Віллоу-стріт.

16

Денфорт Кітон забіг у кабінет і розчахнув двері шафи. Він заповз глибоко всередину. На одну жахливу мить подумав, що гра зникла, що той довбаний доскіпливий переслідувацький чмошний заступник шерифа забрав її, а разом з нею Денфортове майбутнє. Тоді долоні натрапили на коробку, і він зірвав кришку. Олов’яний іподром був усередині. Конверт під ним також нікуди не щез. Він зігнув його, прислухаючись до хрускоту купюр усередині, після чого поклав конверт на місце.

Денфорт кинувся до вікна, виглядаючи Міртл. Їй не можна бачити рожевих листочків. Потрібно їх усі познімати, доки Міртл не повернулась, але скільки ж їх тут? Сотня? Він роззирнувся по кабінету й побачив, що вони розклеєні всюди. Тисяча? Так, напевно. Мабуть, із тисячу. Навіть дві тисячі, не можна виключати таку кількість. Ну, якщо Міртл дістанеться сюди швидше, ніж він їх позбирає, то їй доведеться просто зачекати на порозі, бо він не дозволить їй увійти, доки кожна з цих довбаних переслідувацьких штук не згорить у пічці на кухні. Кожна… довбана… до… останньої.

Він відірвав листочок, що звисав зі світильника. Скотч приклеївся йому до щоки, і Денфорт зішкріб його, пискнувши з гніву. На цьому листку з лінійки «ІНШІ ПОРУШЕННЯ» світилося лиш одне слово:

РОЗКРАДАННЯ.

Він кинувся до торшера для читання біля м’якого крісла. Дістав аркушик, приклеєний до абажура.

ІНШІ ПОРУШЕННЯ: НЕЗАКОННЕ ПРИВЛАСНЕННЯ МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ

Телевізор:

ЇБЛЯ З КОНЯМИ

Скло на його відзнаці за зразкову громадянську поведінку від клубу «Лайонз»[79], прилаштованій над каміном:

ТРАХ У ЖОПУ З ТВОЄЮ МАТІР’Ю

Двері кухні:

КОМПУЛЬСИВНЕ РОЗКИДАННЯ ГРОШИМА НА ЛЬЮЇСТОНСЬКОМУ ІПОДРОМІ

Двері в гараж:

ПСИХОТИЧНА ПАРАНОЯ НАРКОЛИГИ

Денфорт позбирав їх як тільки міг швидко, вирячивши очі з м’ясистого обличчя, а негусте волосся стирчало диким безладом. Невдовзі він задихався й кашляв, а щоки почала наповнювати червоно-фіолетова барва. Він мав вигляд товстої дитини з обличчям дорослого, що займається якимсь химерним, безнадійно важливим пошуком скарбу.

Зірвав аркуш із серванта:

КРАДІЖКА З ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ МІСТА ДЛЯ СТАВОК НА КОНЕЙ

Кітон поквапився до кабінету, стискаючи в правій долоні купку листочків, а стрічки скотчу розвівалися йому з кулака, і почав здирати решту. Усі там тримались однієї теми, до того ж із жахливою точністю:

РОЗКРАДАННЯ КРАДІЖКИ КОРУПЦІЯ РОЗКРАДАННЯ ШАХРАЙСТВО ФІНАНСОВІ ЗЛОВЖИВАННЯ НЕНАЛЕЖНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗКРАДАННЯ

Слово, вжите найчастіше, горіло, кричало, звинувачувало:

ІНШІ ПОРУШЕННЯ: РОЗКРАДАННЯ

Кітонові вчувся якийсь звук знадвору, тож він кинувся до вікна. Мабуть, це Міртл. Мабуть, це Норріс Ріджвік, прийшов сюди, щоб позловтішатися й