Читати книгу - "Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів"

Жовнір послухав те і повернув назад до церкви, став за образом Ісуса Христа і молився Богу. Вночі коло дванадцятої години встала мертва з труни і ходить по церкві, і плаче, і кричить:

— Де ти є? Вийди, най я на тебе хоч подивлюся, нічого тобі робити не буду.

А він на то не відзивався, молився спокійно Богу. І на тім минув час години дванадцятої, назад лягла умерла в труну, і віко ся затворило. Рано прийшли з поста звільнити, дивляться, а він є живий! Всі на то зачудували, котрі по нього прийшли. Також і на другу ніч на нього припала та сама варта. І запровадили його знов до церкви на пост до умерлої дочки цісаря. Знов його страх обняв і другий раз він через вікно втік. І йде знов дорогою і плаче, і вже пустився на іншу дорогу йти, щоби не здибатися з тим старим дідом, але хоч ішов іншою дорогою, таки здибав старого діда. І дід питає знов другий раз його:

— Чого ти плачеш?

Він йому розповідає, що був на варті в церкві і переховувався за образом Ісуса Христа, що на другу ніч знов дали його на варту, а він так настрашений, що не може бути на пості. Отже ж дід до нього говорить:

– Іди до церкви і в захристії сядь за столиком, візьми фелон[29] і накрийся, щоб тебе не було видно. А як вона встане вночі, то ти не відзивайся, спокійно сиди і молися Богу, а як вона назад до труни ляже, допіру можеш стати і стояти коло неї на варті.

Так він і зробив. Пішов до церкви назад і сів у захристії за столиком і накрився фелоном. І молився Богу. Коло дванадцятої години встала мертва з труни і літає по церкві, і кричить:

— Де ти є? Вийди до мене, най я на тебе подивлюсь.

А він не виходив і не відзивався; і минув час дванадцятої години — вона лягла в труну, він допіру встав і стояв коло неї до рана на пості. Прийшли по нього звільнити рано і застали його другий раз живого. Отже ж і на третю ніч припало знов на нього і на пост до умерлої. Запровадили його знов до церкви на пост і знов страх його обняв, і знов він через вікно втік. Пустився ще раз іти на іншу дорогу, щоби з тим дідом не здибатися. Але нараз здибається з тим старим дідом. Дід питає його:

— Чого ти плачеш і де йдеш?

А він відповідає до старого діда, що вже на третю ніч його запровадили на пост до вмерлої, і він має такий страх, що не може там бути на пості. І дід старий каже до нього:

– Іди до церкви і ляж побіч неї коло труни з правого боку і молися Богу. А як вночі вона встане і піде з олтаря на церкву, то ти чим найхутчіш лягай в труну на її місці і положи ґвер[30] на собі і помолися Богу. А як вона прийде по часі дванадцятім назад до труни лягати, то ти їй не вступи, йно тілько говори до неї, щоб вона сі перехрестила. І як вона ся перехрестить, допіру встанеш і візьмеш її за руку, а вона зостане твоєю жінкою.

І так бідний рекрут послухав старого діда, і пішов назад до церкви, ліг побіч неї коло труни. Вночі коло дванадцятої години стала з труни і пішла на церков глядіти, чи кого нема, а бідний рекрут якнайхутше ліг в її труні на її місце і положив ґвер поздовж на собі, і молився Богу. Аж по часі дванадцятім приходить вмерла до труни, бо час прийшов вже її лягати, та й увиділа, що рекрут лежить на її місці, але не могла до нього приступити, бо посвячуваний ґвер лежав на нім. Отже вона його просила, щоби він ся вступив з її місця, а він їй казав:

— Перехрестися, то я ся вступлю.

А вона не хотіла того зробити, перехреститися. Але близький час уже на ню зійшов, що вже треба лягати до труни, то просить його:

— Встань і пусти мене на моє місце. Я тобі нічого не зроблю!

А він не хтівся з труни вступити. Аж уже когут заспівав. А вона ще стоїть над труною коло нього і просить його, щоб він ся вступив, але він таки не хотів, йно сказав їй:

— Перехрестися, допіру ся вступлю.

І вона вже мусила ся перехрестити, і як ся перехрестила, так він встав, взяв її за руку і зістав з нею стояти разом. І як рано прийшли по нього, його звільнити, відчинили двері і дуже ся пострашили всі, котрі по нього приходили. Повернули назад і дали знати до цісаря. Що так ся стало, що вони обидва стоять при купі (вона вже ожила, бо вона не вмерла на смерть, йно так замерла). В тій хвилі сам цісар прийшов до церкви і зобачив свою дочку, що ожила з мертвих; він взяв свою дочку і бідного рекрута до себе і поженив їх обох. Але одного разу вийшов той рекрут уже зі своєю жінкою на прогулянку до ліса, здибається з тим старим дідом, і старий дід каже до нього:

— Як я тобі розказував, і ти мене послухав три рази і тепер маєш цісаря дочку за жінку — отже дай мені половину свої жінки.

Бо то, бачите, хоч вона сі перехрестила і ожила, але ще таки не була очищена.

І той бідний рекрут нічого йому не казав і позволив йому те зробити. Взяв старий дід, розпоров рекрута жінку і вийняв з неї всю утробу, і дмухнув на неї.

То був сам Господь Бог, може, хоч то не була правда і не буде, колись-таки Бог ходив по землі, колись люди здибалися, а тепер нема. І вона встала здорова цілком і ще чудовіша, як була.

Я там був і то все бачив, і вам то розповідаю.

Примітки

1

Потятко — пташеня.

2

Ватра — вогонь.

3

Xосєн — користь, вигода.

4

Нянько — батько.

5

Кантар — вуздечка.

6

Очкур — пояс або шнур, яким обтягують штани для