Читати книгу - "Мізері"

Енні шарудить на кухні, розкидаючи речі та проклинаючи все на світі своєю чудернацькою мовою. Через десять хвилин вона увійшла в кімнату зі шприцом, бетадином і електричним ножем. Пол одразу ж почав кричати. Певною мірою він почувався собакою Павлова. Коли Павлов дзвонив у дзвін, у собаки виділялася слина. Коли Енні входила до спальні зі шприцом, пляшкою бетадину і гострим ріжучим предметом, Пол починав кричати. Вона вставила штекер ножа в розетку біля візка, а Пол усе благав її, кричав і обіцяв добре поводитися. Коли він спробував ухилитися від шприца, вона наказала йому сидіти спокійно і бути слухняним, бо те, що має статися, станеться все одно, але вже без усілякої анестезії. Але Пол продовжував нити, благати та увертатися від голки, і тоді Енні запропонувала випробувати ніж на його горлі та покінчити з усім заразом, якщо він не заспокоїться.

Після цього він утихомирився і дозволив їй зробити укол. Цього разу бетадин разом із лезом ножа потрапили на великий палець лівої руки Пола (коли вона увімкнула ніж і лезо почало швидко рухатися туди-сюди, повітря сповнилося дрібними пурпуровими крапельками бетадину, але здавалося, що Енні цього не помічала), і зрештою по кімнаті розсіялося безліч крапель навіть глибшого червоного кольору. Тому що коли Енні бралася до діла, то не полишала його, поки не закінчувала. На Енні не діяли благання чи крики. Вона неухильно трималася обраного плану дій.

Коли стугонливе, вібруюче лезо врізалося у м’яку плоть між «майже-колишнім» великим пальцем і вказівним, Енні знову запевнила його у своїй любові таким голосом, який означав, що «мамі болить набагато більше, ніж Полі».

Тоді, тієї ночі…

«Це не сон, Поле. Ти розмірковуєш про такі речі, про які навіть не смієш думати, коли не спиш. Отже, прокинься! Заради бога, ПРОКИНЬСЯ!»

Але він не міг прокинутися.

Вона відрізала йому палець уранці і того ж вечора весело увірвалася до його кімнати, де він сидів, притиснувши до грудей забинтовану ліву руку, одурманений наркотиками й болем, а вона притягла торт і заволала: «Вітаю з днем народження!» своїм позбавленим мелодійності голосом, і, хоча в нього не було ніякого дня народження, весь торт був утиканий свічками, а в самому центрі, неначе велика додаткова свічка, стирчав із глазурі його палець, його сірий відрубаний палець, на якому ніготь завжди був трохи шорстким, тому що Пол мав звичку гризти нігті, поки підшукував потрібне слово, і вона сказала йому: «Якщо ти обіцяєш гарно поводитися, Поле, я відріжу тобі шматочок іменинного торту і тобі не доведеться їсти мою особливу свічку» , тож він пообіцяв гарно поводитися, тому що йому не хотілося їсти особливу свічку, а також тому (і в першу чергу тому), що Енні така добра Енні така чудова давайте подякуємо їй за наїдки а також за те що ми не повинні їсти свічки дівчатка просто хочуть розважатися але гряде щось страшне прошу не змушуй мене їсти власний палець Енні матусю Енні богиня коли Енні поруч краще не брехати вона знає коли ти спиш вона знає коли ти прокидаєшся вона знає чи був ти хорошим чи поганим тому будь хорошим заради Бога краще не кричати краще не вередувати не волати не кричати не кричати не кричати не кричати не…

Тоді він не став кричати.

Він закричав лише зараз, коли прокинувся, коли різко смикнувся вперед, від чого по всьому тілу прокотився біль, і Пол майже не усвідомлював, що його губи щільно зціплені, аби стримати крик, хоча ампутація пальця сталася понад місяць тому.

Він був дуже заклопотаний думкою про те, аби не закричати, і навіть не одразу помітив, що з’явилося на під’їзній доріжці, а коли помітив , то вирішив, що це міраж.

То була патрульна машина поліції штату Колорадо.

11

За ампутацією пальця почався сутінковий період, коли єдиним найбільшим досягненням Пола, крім роботи над романом, було невтомне слідкування за зміною дат. Він став проявляти до цього патологічний інтерес і, бувало, хвилин по п’ять задумливо перераховував і прокручував у пам’яті дні, ніби перевіряючи, чи він нічого не пропустив.

«Пам’ять починає зраджувати, точно як в Енні», — одного разу подумав він.

І розум стомлено відповів: «А що вдієш?»

Він чудово вправлявся зі своєю книжкою після ампутації ноги, під час «періоду одужання», як манірно називала це Енні. Ні, прислівник «чудово» не був напускною скромністю, якщо взагалі існувало таке поняття. Робота рухалася навдивовижу добре як для людини, яка колись вважала неможливим писати, коли закінчувалися сигарети або хоч трохи починала боліти голова чи спина. Полу хотілося думати, що він поводився героїчно, але насправді він вважав, що це була єдина можливість втекти від реальності, оскільки біль був просто нестерпним. Коли нарешті розпочався процес одужання, він подумав, що свербіж у фантомній, відсутній нозі був навіть гіршим за сам біль. Найбільше його турбував вигин відсутньої стопи. Раз у раз він прокидався посеред ночі й великим пальцем правої ноги намагався почухати простір на чотири дюйми нижче того місця, де тепер закінчувалося його тіло.

Але він усе одно працював.

Після ампутації пальця й того химерного іменинного торту, який скоріше нагадував старі декорації до фільму «Що б не сталося з крихіткою Джейн»[147], сміттєвий кошик знову почав наповнюватися пожмаканими папірцями. Утрата ноги, близька смерть, повернення до роботи. Потім він утратив палець, і почалася смуга неприємностей. Хіба так усе мало відбуватися?

Ну, припустімо, у нього підвищилася температура, через що він провів цілий тиждень у ліжку. Але недуга була несерйозною, температура не перевищувала 100,7 градуса, і через таку дрібницю не варто було розігрувати мелодраму. Лихоманка, скоріше за все, почалася через загальну перевтому й слабкість і не була викликана якоюсь певною інфекцією. Для Енні не існувало проблем у боротьбі з бякотною температурою. Серед численних лікарняних сувенірів у її схованках знайшлися кефлекс і ампіцилін[148]. Вона накачала його ліками, і Полу стало краще… у будь-якому разі, настільки краще, наскільки це взагалі було можливо за таких дивних обставин. Але щось було не в порядку. Здавалося, він утратив якусь життєдайну силу, у результаті чого відбувся загальний колапс. Він спробував звинуватити в цьому «енки», але то вже була стара історія, і, дійсно, що значила якась там відсутня «н» у порівнянні з відсутньою ногою, а тепер,