Читати книгу - "Королева острова Мрій. Чужі береги, Олена Гриб"

Мене пробрав нервовий сміх.

– Джиммі… Яким зі своїх принципів він виправдає це?

Годувальниця зиркнула на мене, як на заклятого ворога.

– Капітан вибирав між нею і тобою, але Джиммі сказав, що в тебе груди – одна назва, талії немає, зуби криві, а на спині тавро, і не одне!

– Зуби у мене нормальні, – пробурмотіла я. – І це називається «тавра ніде ставити».

– Ти неповноцінна! Безплідна! Скоро зовсім посивієш, а ще жодного разу не народжувала!

«Як нудно я живу… А могла б мати вже вісім-десять дітей і придумувати імена онукам. Тут же прийнято розмножуватися десь із дванадцяти… Тим, хто доживає до цього віку», – на мить я уявила себе в оточенні вічно голодної сім’ї, яка ніколи не чула про вакцинацію та мікробів, і безтурботне тропічне життя заграло іншими фарбами.

– Гаразд, я зроблю це, – оголосила я без емоцій.

– Завагітнієш?! – Ламбе перекинув на себе тарілку, але не звернув уваги на річку юшки. – Не смій! Ти хоч уявляєш, чим загрожує антисанітарія?! Лулавінь, у тебе скільки дітей?

Годувальниця задумалась.

– П’ятеро, – нарешті сяйнула гордою усмішкою. – Боги до мене прихильні.

– А було?

Вона насупилась, почала загинати пальці, але облишила це заняття, коли вони скінчилися.

– Не знаю. Я не дуже плідна.

– Ось бачиш, чапле?! – Лікар дивився на мене поверх окулярів шаленими очима. – Бачиш?

– Бачу, лікарю, що ви ідіот. Чи це професійна деформація? Я сказала, що переманю Джиммі на наш бік. Він не безнадійний, і він має вплив на капітана Маркоса.

І чому я не прикусила язика? Лулавінь не вирізнялася розумом. До обіду про мої слова знали всі зацікавлені персони, а після полудня Маркос Чорна Душа запросив мене на прогулянку.

У піраміду.

Ну а що, адже я прагнула туди. Мені ж хотілося дізнатися, яке це, коли час завмирає. Я не раз бродила навколо фортеці Арахлони, фантазуючи про те, як торкнуся чогось незвіданого. Маркос Чорна Душа збирався виконати моє бажання. І своє, гадаю, теж, бо на «Принцесі півдня» почався активний рух.