Читати книгу - "Загублена душа, Віталіна Весела"

— Це схоже на старий підручник історії, тут добре описується момент зародження імперії, а також є опис кожного герцогства, та особливостей їх географічного та економічного положення на той час. Також тут згадуються перша пʼятірка герцогів та перший імператор і Свята, а також особливості їхніх магічних сил, що у майбутньому почали успадковуватися нащадками. Думаю якщо в імперії й існує сила що могла повернути мене, то вона має згадуватися у цьому підручнику. У будь-якому разі мені стало цікаво його прочитати. — розмірковувала в голос Олівія.

Зараз імперія Розанна стала спокійною державою, що процвітає. Вона складається з пʼяти герцогств та Столиці.

Столиця має велике економічне та культурне значення в державі, тому управління нею завжди передається кронпринцу або кронпринцесі, так імператор привчає свого спадкоємця до управління державою. Але якщо спадкоємців ще немає, то управління лягає до найближчого родича імператора. Зараз на трон зійшов молодий імператор Касіан Алекс Розанна, у нього був молодший брат Каліпсо, але він був ще юний тому столицю довірили найближчому родичеві, дядьку по лінії імператриці-матері графу Беррі Хортону.

На півдні країни, у вічно зелених лісах править герцог Морган. Тут стоїть тепла погода цілий рік, що сприяє розвитку садівництва та земледілля. Велику територію герцогства займають широкі зернові та овочеві поля, а також густі фруктові сади. Герцогство Морган є найбільшим експортером харчової промисловості.

Оскільки імперія займає цілий материк, то з усіх боків вона омивається Синім морем. Тому щоб добратися за кордон будь то туризм, бізнес чи торгівля все одно прийдеться перепливти море на кораблі. Найбільший порт знаходиться на північному заході, у герцогстві Отто.

Хоч на заході стеляться лиш посушливі пустелі, а спека не дає спокійно жити, ближче до центру материка простеляються Грозові гори. Там знаходяться нескінченні запаси залізної руди, золота, та ще деяких дорогоцінних металів. Уся ця територія займає герцогство Саміль. 

На сході країни, у герцогстві Філс, знаходиться найбільше шахт з видобуванням магічних кристалів та цехів по їхній обробці, також у герцогстві знаходиться Науково - Дослідницький Інститут та безліч цехів з виготовлення магічних механізмів. Тому герцогство Філс називають «Батьківщина винахідників».

На півночі країни, біля підніжжя Чорних Гір, знаходиться герцогство Гілберт. Там, в густих хвойних лісах, де зима панує половину року, а решту часу стоїть доволі волога прохолодна осінньо-весняна погода, а літо так і не наступає, досить часто голодні монстри спускаються з гір у пошуках здобичі. Головним обов'язком герцога є захист імперії від цих монстрів, тому герцогство має немало численну армію. Майже кожен другий місцевий житель являється добре натренованим воїном, в таких землях немає дискримінації по статевих ознаках, тому багато жінок вступають в ряди армії, ведуть бізнес і навіть являються спадкоємицями сімейних титулів. Велика частина дворян в імперії цього не розуміють, адже дотримуються досить консервативних поглядів, тому для них чоловік має вести бізнес і бути головою сімʼї, а жінка може лиш вийти заміж, народжувати дітей, та займатися лиш «жіночими справами». Та людей з півночі таке мало хвилює, вони й так живуть в досить суворих умовах, щоб ще й переживати за чужі погляди на життя.

Олівія сиділа на не високому, широкому підвіконні в бібліотеці й уважно читала старенький підручник, крізь велике вікно пробивалося після полуденне сонце, на вулиці стояла літня спека, але в замку була досить комфортна температура. З-за вікна почав доноситися чийсь дзвінкий сміх, і дівчинка обернулася. Бібліотека знаходилася на другому поверсі, тому сад для прогулянок було видно як на долоні. 

Ліліан весело щебетала про щось гуляючи з Ліамом та Лістером Отто. 

— Хм... То ось коли ти почала обходити мого нареченого... Що ж, я не проти, так навіть краще, все одно цей бовдур кине мене заради власної вигоди, тут я не хочу нічого змінювати, і ніякої помсти за зраду не буде... Ато ще не дай Боже передумає...Бррр...

В цей момент леді зустрілися поглядами, і Ліліан єхидно посміхнулася.

— Он воно як! То ти знала що я тут читаю, тому привела їх саме в цю частину саду... Ти робиш успіхи, яка молодчина, хотіла показати мені як вам разом весело, а я просто зайва? Ну то як схочеш, мене більше не зачіпають такі дурниці, у минулому я б образилася і можливо навіть заплакала б, але зараз у мене є ціль, і я до неї доберуся.

На цій ноті Олівія з беземоційним виразом обличчя продовжила читати.

А тим часом на вулиці Ліліан помітивши це занервувала: «Чому вона продовжила читати, побачивши як її любий старший братик та наречений приділяють усю увагу мені, а про неї геть забули, вона мала б уже ридати десь у куточку, то чому вона просто сидить? Може вдає вигляд? Точно, її ж попереджали, щоб вона поводилася достойно, от вона і тримається з усіх сил. Ха-ха... Ти не достойна називатися Леді герцогського дому, я краще підходжу на цю роль, це усе буде належати мені!!!»