Читати книгу - "Крісмас сторі, Ярл Конг"

Евелін

***

- Все максимально просто, - Регіна чітко бачить, що нас обидвох зацікавила дана пропозиція, тож вже бачу в її оченятах, як вона задоволено потирає рученята, - ви можете довести, що заслуговуєте знаходитися на цій вечірці, виконавши якесь завдання і зібравши необхідну кількість вподобайок, яких вам не вистачає.

- Ага, вже, розбігся, - хтось тут у нас зливається? Так швидко? - Підробляти місцевим клоуном, щоб...

- Цілком з вами солідарна, чоловіче, - от не знаю чому мені так хочеться його підколювати. Зачіпати. Та відверто кажучи провокувати. Не знаю, що це за дивні бажання, та вони існують і їх анреал ігнорувати, - у вашому то віці найризикованіша забава це вийти без підштанців у плюс десять, а тут якісь завдання. Тьфу ти, молодь як вигадає всяку дурню, то хоч стій, хоч кремом суглоби маж, еге ж?

- Хто вигадує це завдання?

Млинець! Так не чесно! Зовсім ні! Чому він не повівся? Чому на мене кинув тільки мимобіжний погляд, натомість на Регіну прямо виставився, як баран на нові... А чому я вживаю як? Він же найсправжнісінький...

- Та будь-хто, ось навіть Евелі може це зробити.

Мені здається, чи подруга вже й не особливо поспішає назад в клуб? Можливо, нічого зі шкірки пнутися, якщо наша перепалка з цим персонажем куди цікавіше, ніж те, що відбувається на тій вечірці?

- Я так розумію, це має бути записано на відео?

- Так, і після цього виставлено в групу учасників вечірки, а вже потім...

- Як тебе там звати? Хоча, гаразд, не важливо, - цей неандерталець взагалі вміє з дівчатами спілкуватися? Бачив їх раніше наочно, чи сьогодні дебют? Намагався будувати з ними діалог? Бо за ці декілька хвилин вже дві особи прекрасної статі хочуть знайти гірлянду та повісити на цього нахабу, бажано на його шию, щоб потроху, помалу... - Діставай свій мобільний та знімай. Ти за оператора.

- Щ...

Я не подужала слово розміром у дві нещасні букви, друга з яких "о", оскільки в наступну мить цей персонаж почав розстібати ремінь на своїх штанях, та так впевнено це робив, що мої очі округлилися до розмірів кульок, легко можна було брати й вішати їх на ялинку, а Регіна ледве втримала свій телефон, хоч він в неї все ж опустився до рівня колін. Приблизно до того самого рівня, куди відвисли наші з подругою щелепи.

- Евелі, люба, а ти чого застигла? - На якусь мить чоловік поглядом відривається від своєї пряжки, і нетямуще витріщається. Вже на мене. Прямісінько дивиться мені у вічі. - Я ж так розумію ти хочеш побачити мої підштанці? Це ж твоє завдання для мене, так? Хочеш їх роздивитися поближче?

- Не...а, - кручу головою в сторони, а сама сподіваюся, що це моє почервоніння обличчя мужик сприйме як реакцію на мороз, а не на те, що він хоче мені продемонструвати.

- Не? - Якось розчаровано вимовляє, начебто він весь сьогоднішній день шукав в парку клієнтів, хто хоче поглянути на його "підштанці", все безрезультатно, а тут відразу двоє, і ще хтозна скільки потім на відео. - Тю, ну, дарма, я сьогодні якраз одягнув яскраві, так сказати, святкові. Зі спеціальним мішечком.

- Хоровод навколо ялинки! - Випалюю як в одне місце вжалене. Та краще так, ніж роздивлятися, що знаходиться в тому мішечку... А уява то вже розігралася, почала викидувати картинки розмірів цього відділу в підштанцях, глибини... ширини... - Навколо он тієї ялинки.

Струшую головою, викидує ці все безсоромні картинки звідтіля, і, пробачте тато і мамо за мою невихованість, тицяю пальцем в бабусю, яка неподалік продає невеличку ялинку в горщику.

- Точно хоровод? Впевнена? - А цей не поспішає застібатися, тримає кінці ременя обидвома руками, натякаючи на те, що пів справи зроблено. Всього лише розстібнути ґудзик, приспустити ширінку...

- Так! - Ніколи не зауважувала, що в мене настільки бурхлива уява, яка може розігратися з пів оберта, а тут все у фарбах, все так чітко, при тому що я раніше не бачила ЦЕ наяву... - Впевнена!

- Ну, як хочеш. Я пропонував.

Нарешті! Нарешті приводить себе до Божого вигляду. Мої очі слідкують за рухами чоловіка, а вуха... А це ще тут що? Розчароване зітхання? І оскільки нас тут всього троє, то воно виривається з вуст Регіни?

- Такий контент запартачила, - підтискає незадоволено губи дівчина, коли цей збоченець без вдячної публіки направляється до бабці.

- В тебе щось на губах? - Я сьогодні королева невихованість, знову тицяю пальцем, тепер тільки в подругу, а сама відправляюся слідом за чоловіком. Невже справді буде танцювати? Не бере на понт? Йому що, що штани знімати, що хороводи крутити - байдуже?

- Що? - Підтюпцем за мною пересувається Регіна, вдивляючись в екран свого мобільного, скоріш за все, шукає помарки на своєму обличчі.

- Слина потекла, підітри.

- Оператор готовий? - Чоловік вже розплатився з бабцею, та вже може йти додому, відмічати свято за щиро зароблені, та схоже жіночка передчуває різдвяну виставу наживо, тож не поспішає покидати місце своєї дислокації. Таке враження, що тільки зручніше вмостилася на своєму крісельці. - Поїхали!

Наступних пару секунд я переживаю водночас дві емоції. Посмішка лізе на обличчя, бо чоловік поставив цю ялинку по центру площі й навертає навколо нею кола, але і смуток на душі. Я усвідомлюю, що він сто відсотків набере потрібну кількість вподобайок, щоб опинитися всередині приміщення. Щоб приєднатися до цієї вечірки. Він піде. До інших. А я залишуся за межами клубу. Сама. А найголовніше без його компанії. Без його очей, спрямованих на мене. Без посмішки, що виникає на його обличчі з завидною регулярністю. Без нічого.

"У лісі-лісі темному, де ходить хитрий лис..."

Завиває він так, що не тільки єдина Регіна вже це фільмує, зібралося навколо пару зівак, які б не проти зробити собі стрімку кар'єру на відомому відеохостингу, а мене все більше накриває негативом. Неочікувано для себе відмічаю, що я не хочу так швидко з ним прощатися. За маскою серйозного, навіть суворого чоловіка приховується маленький хлопчик, який вміє радіти життю, і найголовніше хоче це робити.

"...росте собі ялиночка..."

Не помічаю, коли відходжу від подруги, не розумію, коли хапаюся за руку цього чоловіка, приходжу до тями тільки тоді, коли в унісон з цим чоловіком на всю горлянку волаю, кружляючи навколо головного атрибута Різдва, і не відчуваючи ані капельки сорому за свої дії.