Читати книгу - "Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат, Данило Ульянов"

Серед інших частин Карпат Покуття суттєво вирізняється як своєрідний локальний етнографічний район України. Його етнографічна специфіку зумовлюють передусім характерні елементи різних ділянок побуту і традиційної культури, що особливо примітні порівняно з етнографією суміжних Поділля, Гуцульщини й Буковини. Це традиційне покутське будівництво, народний одяг із особливо багатим розмаїттям жіночих головних уборів, орнаментика й колорит вишивки, самобутні звичаї, обряди, фольклор, танці, місцеві ремесла і промисли.

Тож назва «покутяни» не лише походить від історико-географічного чи адміністративного поняття, а й використовується на позначення локального етнографічного підрозділу українського народу.

Низовина Закарпаття

Низовина Закарпаття характеризується, в першу чергу, тим, що поряд з українцями тут живуть представники сусідніх народів, зокрема угорці, румуни, словаки, чехи, а також німецькі колоністи й цигани.

Проживання на одній території протягом багатьох століть і тісна взаємодія закарпатців та інших національних меншин суттєво вплинули на різні сфери традиційно-побутової матеріальної й духовної культури місцевого населення.

Так, цього впливу зазнало народне будівництво, господарські заняття, одяг, промисли й ремесла, харчування, звичаї, фольклор, розмовна мова тощо.

Водночас у цьому складному комплексі культурних перехрещень нескладно помітити етнографічну єдність і спільність закарпатських українців з основною частиною українського народу.

Таким чином, низовина Закарпаття — це дивний край, де на порівняно невеликій території співіснують різні етнографічні й етнічні традиційно-побутові реалії, що і зумовлюють етнографічну специфіку цього краю.

Релігійне розмаїття жителів Карпат

Релігійне розмаїття жителів Карпат зумовлене їх бурхливою історією. Протягом багатьох віків цю територію постійно передавали та ділили між собою суміжні держави. Унаслідок цього тут сформувалося етнічна мішанина із різними релігіями, мовами та культурами.

Близько 75 % місцевого населення — це українці. За ними йдуть угорці (13 %), росіяни (4 %), румуни (3 %), словаки (1 %), а також вихідці з Австрії, Німеччини, Чехії, Польщі, Італії, Грузії і Вірменії. У цілому, тут представлено ЗО національних груп. Двомовні щити із позначенням міст, різні мови на ринках та різноманітні архітектурні стилі тільки підтверджують існування цього багатокультурного суспільства.

Така сама ситуація спостерігається і стосовно релігій, представлених на цій території. Тут нараховується приблизно 26 релігійних напрямків і конфесій. Найбільшу громаду парафіян має православна церква. Прибічники автокефалії відстоюють самостійно визнану православну українську національну церкву зі своїм власним патріархом. Крім того, у регіоні широко представлені протестантська та католицька церкви. У межах останньої функціонують як римо-католицьке, так і греко-католицьке відгалуження. Греко-католицьку церкву також називають візантійсько-українською, або уніатською. Обидві католицькі гілки підпорядковуються Папі Римському, хоча в них є свої єпископи та власна літургія.

У період до початку Другої світової війни в Карпатах активно розвивалася єврейська культура. Духовним центром євреїв було місто Мукачеве, адже до 1944 року 40 % населення міста складали євреї. Тут налічувалося більше десяти синагог та спеціалізованих закладів із підготовки рабинів. У регіоні ж їх загальна кількість дорівнювала 14 %. На жаль, унаслідок Голокосту єврейська культура була в Карпатах майже знищена.

Найвідоміші родзинки Карпатського краю

Мальовничі місця

Мертве озеро

Мертве озеро через темний колір води часто називають «чорним». Розташоване воно високо в Сколівських Бескидах. Це озеро легко впізнати за неправильною овальною формою, темною, мов ніч, але прозорою водою і бульбашками, що постійно підіймаються до поверхні.

Озеро оточує багниста місцина з характерною рослинністю біля берегів, серед якої можна навіть знайти журавлину болотну та осику. Зусібіч озеро обступає густий смереково-ялицевий ліс. Особливо гарно тут восени, коли дерева розфарбовують ліс у полум'яні відтінки, а ялиці залишаються насичено зеленими. Різнобарв'я лісу контрастує з темною водою озера і підкреслює його дивовижну красу.

Ніхто з місцевих жителів не може впевнено розповісти, як утворилося Мертве озеро. Люди кажуть, що в розщілину поміж пагорбами почала стікати тала вода, згодом у ній накопичилися трухляві гілки, листя, а також повалені снігом чи буревієм дерева. Велике скупчення гілок, коріння дерев, трави утворило посеред Мертвого озера цілий острів. І якщо добре придивитися, можна побачити, що він «рухається». Деякі туристи навіть діставалися цього острова, але це небезпечно: у трясовині легко загрузнути під власною вагою. До того ж у Мертвого озера немає дна — через те, що його щільно вкривають стовбури дерев, виміряти точну глибину майже неможливо.

Дивні властивості озера змушували місцевих жителів дуже довго оминати його. їх лякали до нестями дивне булькання на поверхні та аномальна темна вода. Ходять навіть чутки, що в болотах після сніжних зим чи дощових літ безвісти зникали подорожні. Хтозна, місцина подалі від туристичних стежок і справді болотиста, тож могло бути що завгодно. Проте сьогодні дорога до Мертвого озера цілком безпечна: стежки промарковані, є вказівники, тож заблукати в лісі, повному див, неможливо.

Гірський масив Горгани

Гірський масив Горгани — це справжній рай для прихильників відпочинку на самоті. Це місце люблять за невеликі туристичні потоки та незвичні звуки, які можна почути тут звідусіль. Кажуть, що це гуркіт старих гір, але чи правда це, перевірити складно.

Масив Горгани розташований в Івано-Франківській та частково в Закарпатській областях і є одним із найменш обходжених та найбільш заліснених масивів у Карпатах. Його характеризують не дуже великі висоти (у середньому 1400–1500 м) і значні їх перепади. Найвища вершина Горганів — гора Сивуля, висота якої становить 1818 метрів над рівнем моря.

Недоступність Горган для великої кількості туристів пояснюється стрімкими схилами, кам'яними розсипами, густими дрімучими лісами та заростями жерепу. Крім того, тут водиться багато диких звірів: дикий кабан, олень, косуля, вовк і навіть ведмідь. Значна кількість рослин та тварин цієї місцевості потребують охорони, і занесені вони до Червоної книги України. На деяких вершинах та полонинах, яких тут зовсім мало, практично цілий рік можна ласувати ягодами — чорницями та брусницями.

Горгани туристи часто використовують для кемпінгу. Адже коло підніжжя гір розташовані рівнини, де відпочити з палаткою — справжнє задоволення. Верхівки гір переважно безлісі, а схили вкриті мішаними буковими, ялицевими та листяними лісами.

На гребенях хребтів та верхівках гір часто можна побачити кам'яні розсипи. Місцеві жителі називають їх «греготи» або «горгани», звідки й походить назва цього масиву. Справді, кам'яні розсипи — це своєрідна візитка Горганів, адже загальна площа розсипів становить близько 15 квадратних кілометрів.

Горгани є дуже мальовничими горами. У хорошу погоду звідси можна побачити решту Карпат та Прикарпаття. Кам'яні розсипи, що видніються майже на всіх вершинах, лише додають цьому масиву унікальності та незвичайності. Проте