Читати книгу - "Безлюдні острови 2-3, Вальдемар Лисяк"

Це наше завдання в житті, браття. В ім'я цієї ідеї ми будемо боротися до смерті з американськими маріонетками, які здійснюють диктатуру над нашою батьківщиною. Хай живе Ехнатон! Смерть фашистській хунті!".

Ґутьєрес відкладає аркуш. Усі очі мовчки дивляться на обличчя дівчини. Надворі грізна безлика темрява і скрип безлистих гілок, всередині чути тишу холодного страху, що зосередився в її серці. Вона не повинна мовчати.

— Дуже цікаво... Але з мене вже досить цієї дурниці! Я історію не вивчаю, тільки правознавство, а лекції відвідую вдень і добровільно. Не знаю чому…

Великий Невідомий помахом руки змушує її замовкнути.

- Наберіться трохи терпіння, сеньорита "Нефертіті". Псевдонім такий же ладний, як і сеньорита. "Нота" або Хуан Санчес, ваш коханець і глава TEA...

Дівчина схоплюється зі стільця і ​​кричить:

- Я протестую! Цей…

- Я знаю, це твоя спеціальність. Панна неодноразово протестували текстами листівок, підписаних літерою "Н", що означало то "Примітка", то "Нефертіті", тому що ви його права рука і потихеньку стаєте ідеологом організації, хоча й дозволяєте, щоб він вірив, що він все ще ним є.

Рука полковника Ґутьєреса знову садить дівчину на крісло. Великий Невідомий продовжує говорити:

- У своєму рапорті-есе Санчес наголошує на двох факторах: любові та правді. Дійсно, він закоханий у вас, тому елемент любові підтверджується. Гірше з правдою в його давній байці. Ми ще повернемося до цього, але спочатку хочу повідомити, що ми віддали це дослідження на аналіз не лише історикам, а й психологам. Вони показали, що автор є екзальтованим романтиком, нервовим, нетерплячим і несистематичним, егоцентриком зі схильністю до демагогії та сильним, навіть хворобливим, надмірним честолюбством, але не підкріпленим достатніми інтелектуальними цінностями. Разом із тим, що ми знаємо на основі прямих спостережень, це дає нам образ складного хижака, який для себе та інших відіграє роль чистого, альтруїстичного ідеолога, щось середнє між Спартаком, святим Франциском і Зорро, а насправді єдиною рушійною силою його дій, незалежно від того, свідомі вони чи підсвідомі, є проста жага влади. Класичний приклад істоти, яка лише на вигляд сильна, тому що вона наділена харизмою, чимось, з чим треба народитися, і чим часто володіють народні трибуни, напівінтелігенція, які помилково сприймає миттєву долю, яка їм прихильна, як доказ їхньої геніальності. Потрапити до влади через існуючі структури, через кар’єру в армії чи в режимній бюрократії – це не для нього, тому що, по-перше, це лотерея, в якій виграють одиниці, а по-друге, це вимагає витримки, а він у поспішає, він хоче мати все відразу. І він уже має це, його оточує німб Месії, народ його обожнює, а члени організації танцюють навколо нього холопську сарабанду, що живить ненажерливе нутро його гордині...

- Чому ви мені розповідаєте про якогось незнайомого чоловіка, я не...

- Бо я вірю у розум панни. Я прочитав кілька ваших текстів, вони чудові. Ось для прикладу: багаті люди, які помирають від хвороб багатих (серце, печінка чи мозок), думають, що завдяки бальзамуванню та мармуровим гробницям вони потраплять на небо швидше, ніж бідні, яких студенти розрізають у морзі та викинуть до ям безформними шматками. Це правда, ми так думаємо. І знаєте чому? Завдяки цим казковим саркофагам, у яких ми живемо, доки живі. Подивіться, будь ласка, навколо. Вони приємніші за ваші партизанські притони, квартири, вулики інтернатів і камери, а життя у вас одне, досить коротке. Хіба не фараони винайшли осиризацію, тобто муміфікацію людини, якій приписували атрибути божества, і розміщення її тіла в піраміді? Хіба заможні етруски не будували собі гробниці, які були точними копіями їхніх осель, щоб після смерті жити в такій же розкоші? Справжня Нефертіті купалася в безумній розкоші. На рельєфах сказано, що вона спала оголеною на килимах з козячого хутра, а вранці її будила музика жіночого оркестру і запах розпорошених парфумів...

Його слова ковзають по каскадах срібла та свічникам, ніагарам профільованого гіпсу, вигадливим картушам, ускладненим арабескам, амурчикам, що грають в повітрі, меблям, лакованим золотом, шовковим шпалерам з анемічними кітками, фрескам, оправленим в рами зі штукатурки, люстрам з барвного венеційського скла, що переламує світло, дріб'язковим статуеткам, самшитові та чорному дереву поряд з бронзою, фотелям зі спинками, вкритими атласом і невеличкі серванти, заповнені "chinoiserie", багатству в делікатних тонах, кольору рисової соломи, фісташок, абрикос, персику, морської води та зав'ялої троянди. Десь далеко, з глибини пульсуючого дихання цих стін, повертається голос сатани:

- ... жінка такого розуму може на якийсь час бути зачарована грубістю бичка-простака, але оскільки ліжко усуває всяку духовну харизму, вона не може бути засліпленою назавжди. Мені здається неможливим, щоб ви щиро захоплювалися графоманськими віршами Санчеса, яких ніхто не хотів друкувати, що стало першою причиною його бунту. Щоб ви не зрозуміли, що всі його орлині пориви, в інтелектуальному плані, є польотом пінгвіна, який є, насправді, падінням! Щоб сеньорита любила його...

Великий Невідомий мовчить. Повіки дівчини звужуються.

- Я дещо скажу вам, пане розумнику. Нехай пан йде нах...! Світ напевно вже був би кращим, якби ми могли говорити про нерозділене довірливість так само часто, як ми говоримо про нерозділене кохання. Ви теж це розумієте?

- Так. Полковник!

Ґутьєрес дістає зі свого портфеля стос фотографій, на яких вона зображена з Санчесом у різних ситуаціях, також у масках під час диверсійних операцій. Дівчина стискає губи і намагається не плакати. Тиша більше не була її ворогом. Тепер єдине, що говорить за неї, це її гордість і жіноча злість.

- Ви тільки думаєте, що виграли! Одного разу ідея Ехнатона переможе, і ти станеш гуано для рослинності майбутніх поколінь!

В очах Великої Невідомої Людини здивування.

- Перепрошую, яка ідея?

- Найпрекрасніша, ідея Ехнатона! Правда і справедливість для кожного.

- Правда й справедливість — поняття відносні, сеньорита Нефертіті, як студентка права, ви повинні це знати. І я думаю, сеньорита це знає. Однак сеньорита не знає правди про Ехнатона, бо те, чим вас нагодував Санчес, є, м’яко кажучи, сумнівним. Я доведу свої слова. Я запросив на нашу зустріч видатного фахівця в галузі єгиптології, професора Гарбіа-Ліма, компетенції якого не підлягають сумніву.

- Але я можу поставити під сумнів його професійну чесність. Історики – альфонси, а історіографія – курва, чи не так?

- Буває. Та все ж послухаймо вченого, це буде