Читати книгу - "Закохана В Диявола, Ксю Бадб "

Приїжджаю додому, жінка чекає мене уже на першому поверсі. На ній максимальна коротка золота сукня, яка держиться чи то на зав'язці на шиї, чи то на доброму слові, але від побаченої картини член відразу тверде, знову. Сука як мені триматись поруч з нею незбудженим? 
- Ти запізнився на 10 хвилин. - вона удає, що нудьгує. Я посміхаюся та підходжу до неї. 
- А ти вже заскучала за мною? - піднімає голову, а потім піднімається сама. 
- Знаєш, я, напевно, більше сумую за будильником о п'ятій ранку, ніж за тобою. Так хочеться зажати її сідницю та змусити пошкодувати про ці слова. 
- Я бачу, ти готова. - оглядаю її зверху донизу. І від побаченої картини жар всередині мене просто вибухає. 
- Ну, якщо ти не сліпий, то бачиш, що так. - відходить від мене та йде в сторону вихідних дверей. - Ну що, поїхали? 
Мені подобається в тій жінці те, що ти ніколи не знаєш, що від неї очікувати. А очікувати від неї можна всього. За ці чотири дні я це прекрасно усвідомив. 
- Звісно, люба, поїхали. - закочує очі і виходить до авто. 
Прибуваємо до казино, заходимо всередину, відразу направляючись у віп-зал. 
- Ти також вирішив зіграти з якимсь придурком на мене? У вас тут немає фішок чи що? - від її слів стає смішно. Але на обличчі суворий вираз. В таких місцях, як це казино, не можна проявляти мені емоцій. Всі знають що Девід Сореро не має емоцій, не має почуттів. Єдине, що він має, це владу, силу та гроші.
- Янголятко, я поїхав сюди на ділову зустріч. Тому проходь і не заважай мені працювати. - вона фиркає, але все-таки сідає поруч. З хвилини на хвилину сюди зайде один з моїх ділових партнерів. І це не та людина, з якою я хочу довго спілкуватися, але це та людина, яка потрібна мені. Він досить сильно вплинув на початку на мій успіх, тому із поваги до минулого, вдячності навіть можна сказати, згодися з ним зустрітися.
Коли Бланшо старший заходить, я підсовую стілець Ліз ближче до себе. Від цього жінка не задоволена дивитися на мене. Вітаюся з чоловіком та пропонуємо сісти напроти. Офіціантка відразу проносить нам по келиху віскі, а жінці шампанське. Не думаю, що вона буде пити віскі. 
- Перейдемо до справи. - цей чоловік ніколи не любив довгих розмов. І я саме цього в нього навчився. Колись він замінив мені батька, наставника та людину, яка показала мені, як будувати і виживати в цьому бізнесі. 
- Звісно. - постягую документи, які він уважно передивляється. Зараз між нами лише ділові стосунки. Той зв'язок, який був колись, назавжди втрачений після одного випадку. Але ми продовжуємо триматися поруч, тому що з такими людьми краще товаришувати, ніж ворогувати. І не те, що я його боюся. Уже давно минув той час, коли Бланшо старший може мене знищити. Та все ж, я не хочу влізати в конфлікти, які можуть призвести до втрат важливих мені людей. Важливих не те щоб близьких, а важливих в стратегічному розумінні цього слова. 
Лізі всім виглядом показує, наскільки їй нудно і як вона хоче звідси втекти. Вона голосно видихає чим приваблює погляд Бланшо. 
- Сореро, не хочеш познайомити мене з своєю супутницею? - Звісно, блять, не хочу, але все-таки стримуюся.
- Єлизавета, Єлизавета, пан Бланшо Старший. - дівчина закатує очі і витискує посмішку. Але ця посмішка виглядає з таким посилом, нахера ви до мене взагалі розмовляєте? 
- Дуже приємно. - каже з такої інтонації, що краще б вона його послала. 
Бланшо розтягується в посмішці, видно, що оцінив те, як зухвало поводиться Єлизавета. 
- І мені дуже приємно, пані Єлизавета. - він знову опускає погляд документи, а я дивлюся на Лізі. Ну от як можна мене так бісити? Нахиляюся до неї, до вуха:
- Для мене це важлива справа, введи себе нормально. А то вдома про це пошкодуєш. - Від останніх слів помічаю, як по її шкірі збираються мурашки. Сподіваюся, вона зрозуміла мої слова правильно і не буде робити дурниць.

- Ну що, мене все влаштовує, підписуємо і продовжуємо нашу співпрацю. - Бланшо ставить свої підписи, а потім передає їх мені. Я також підписую документи. Ми випиваємо за нашу вдалу співпрацю.
- І ще одна справа до тебе, але я думаю, це нам варто обговорити на одинці. - він показує поглядом на Ліз, а я заперечено махаю головою. - Говори, я від неї нічого не приховую. - сам не знаю, навіщо це сказав. Я цю жінку знаю чотири дні і чомусь впевнений, що вона нікому нічого не розповість. Можливо, через те, що вона взагалі нас не слухає, а відволіклася розгляданням стіни. Бланшо зухвало посміхається та продовжує розмову.
- Мені потрібна твоя допомога на рахунок одного бізнесмена. Я тобі передам всі документи. Він твій, скажімо так, конкурент. Має також декілька казино. І саме ці казино потрібно забрати в нього, скажімо так, за не дуже хорошу поведінку. Але зробити це потрібно офіційними методами, без використання насильства. Хоча б, щоб про нього не знали. - посміхаємося, бо розуміємо, що саме так наші бізнеси і будувалися з допомогою насильства.
І поки ми обговорюємо всі деталі нашої нової співпраці, я кладу руку Лізі на коліно. Це відбувається машинально, але дівчина зовсім не реагує на мій дотик. Коли ми починаємо заглиблюватись у всі нюанси і наш план набирає обертів, я взагалі забуваю, що Єлизавета сидить поруч, тому що зараз мене цікавить тільки якісно прибудована ідея на рахунок майбутньої справи.
І напевно від того, що я не помічаю жінку, вона починає злитися і робить наступне. Бере мене за долоню, я відчуваю її теплу шкіру на своїй, відчуваю, що тіло злегка напружується. Та коли вона підносить мою долоню, своєю собі під сукню, даючи доступ до її внутрішньої частини стегна, всього декілька сантиметрів, і я розумію, що вона без білизни. 
«Блядь, Лізі», – думаю про себе і відчуваю, як член відразу встає. Навіть від думки про те, що поруч сидить дівчинка – без білизни збудження росте. Стараюсь контролювати своє дихання і не відволікатися від розмови із Бланшо, але це вдається погано. Вона продовжує піднімати мою руку і залишає катастрофічно близько до своїх складочок один міліметр і мої пальці доторкнуться до її найчутливішої точки. В моїй голові спливають картини, що я можу з нею зараз зробити, як жінка буде себе контролювати. Чи буде вона взагалі себе контролювати, в чому я дуже сумніваюсь. Мені здається, що якщо зараз я доведу до оргазму, то чутиме все казанино, як вона закінчує прямо мені на руку.
Боковим зором бачу посміхається. Отже, точно розуміє, що робить. Намагаюсь продовжувати вдаватися в справу, але чим далі піднімається рука, тим менше мені вдається взагалі зберігати здоровий глузд. Бланшо розуміє, що я відволікаюся, тому каже, що зайде до мене після повернення, прощається і виходить. Я жестом показую всім, хто знаходиться в залі, вийти негайно звідси. Тільки за останньою людиною яка покладає кімнату закриваються двері, як я хапаю Лізі за талію та саджу на стіл перед собою, розсуваючи ноги та стаючи між ними.
- Ти, маленьке стерво, погратися зі мною вирішила? - притискаю її за стегна до себе, і дівчина чіпляється руками за мої плечі. 
- Я навіть не думала. - по тому як вона розтягує кожне слово, і при цьому посміхається нахабно, дивлячись мені прямо в очі, розумію, що це була спланована акція проти мене, і мого терпіння. - Ну то що, янголятко, тепер я вже не запитуватиму, чи хочеш ти, щоб я тебе трахнув чи ні. - провожу рукою по її спині, зупиняючись на потилиці.
- Тому що вже знаєш, яка буде відповідь. - вона повертає голову трохи на бік та переводить погляд з очей на мої вуста. Я нахиляюся та цілую її. Наскільки пристрасно, наскільки це взагалі я вмію робити. Заглиблююсь в її рота, при цьому притискаючи жінку до себе, забороняючи їй навіть ворушитися. Мій твердий член впирається в неї. І вона це точно відчуває. Її руки обіймають мою шию, а потім опускаються на корпус, протискаючись до мене ще ближче.
- Я тебе трахну прямо на цьому столі, на якому я тебе виграв на місяць. - ставлю руки з обох сторін біля неї та дивлюся прямо в очі. Між нашими обличчями відстань пів міліметра.
- Пане Сореро, навіть не мрійте про це. У вас занадто довгий язик, яким ви даєте занадто багато обіцянок, яких не дотримуєтесь. Хоча для такого язика я б знайшла інше застосування. - мені зриває дах. 
Впиваюся поцілунком її губи, іншою рукою ковзаю між її ногами, знаходячи вже дуже вологі складочки. Пальцями прибираюсь до клітора та починаю поступово легенько з ним гратися. Від чого жінка починає стогнати прямо мені в рота, вигинаючись на зустріч моїм пальцям. Я проводжу нижче, і входжу спочатку одним пальцем, від чого вона закидає голову та різко видихає, чіпаючись нігтями мені в плечі. Коли я додаю інший палець, вона починає вигинатися на зустріч, вимагаючи більше. Цілую її, притягуючи до себе. І в цей момент мені дзвонить телефон. Сука, кому це так треба? Я стараюся ігнорувати, але він дзвонить ще раз і ще раз, мені доводиться зреагувати. Хтось дуже настирливо хоче моєї уваги. Лізі залишається сидіти на столі з розставленими ногами і з ображеним поглядом, коли я беру трубку.
- Слухаю.
Мій головний помічник стурбований і я його розумію. Ситуація, яка склалась, не могла терпіти до ранку. Тому я наказую вислати до мого будинку подвоєну охорону, а по мене водія. Моя поїздка почнеться раніше, ніж я планував. Ця ніч повинна була бути незабутньою. І вона буде незабутньою, правда, не так, як хотілося б.
- Ліз, ти їдеш додому, тебе забере мій водій, а я повернуся на наступній вихідні.
- Так рано мене покидаєш, ну, в принципі, як завжди, не доробивши те, що почав - жінка незадоволено злізає з столу, поправляючи сукню, і, показово, йде на вихід. Доганяю її та притискає до стінки. 
-Янголятко, я обов'язково закінчу те, що ми почали, як повернуся. І повір, це буде зроблено двічі, а то й тричі.
Я проводжу її до автомобіля з водієм. За нею їде моя охорона. Сідаю за кермом свого авто та виїжджаю в аеропорт. Що ж, наступні п'ять днів будуть зовсім не такі, як я планував, але добре буде, якщо я взагалі повернуся. Зважаючи на те, яка справа чекає мене в ці дні, результат може бути зовсім різний. Тому будемо сподіватися, що я повернуся цілий і нарешті відтрахаю цю дівчину так, як вона цього заслуговує за всі її ігри з моєю нервовою системою.